ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2006 р. | № 18/326 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Карабаня В.Я. –головуючого, |
Ковтонюк Л.В., |
Чабана В.В., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали | касаційної скарги Приватного науково-виробничого підприємства “Титан”, м. Дніпропетровськ |
на | постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.03.2006 |
у справі | господарського суду Дніпропетровської області № 18/326 |
за позовом | Приватного науково-виробничого підприємства “Титан” |
до | Підприємства Дніпропетровської обласної споживчої спілки “Ремонтно-монтажний комбінат”, м. Дніпропетровськ |
за участю третіх осіб: | Самарського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, м. Дніпропетровськ Споживчого товариства “Титан”, м. Дніпропетровськ |
про | витребування майна на суму 136 197 грн. |
за участю представників сторін:
від позивача: Курочка Л.В.;
від відповідача: Задорожня І.О.;
від третіх осіб: не з’явилися
УСТАНОВИВ:
У липні 2005р. Приватне науково-виробниче підприємство “Титан” звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Підприємства Дніпропетровської обласної споживчої спілки “Ремонтно-монтажний комбінат” про витребування майна із чужого незаконного володіння на суму 136 197,00 грн. Обґрунтовуючи тим, що для функціонування підприємства в орендовані приміщення було завезено майно, яке йому не повернуте при виселенні з цих приміщень.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність позовних вимог та відсутність у нього спірного майна, що підтверджується актом виконавчої служби від 09.11.2004р.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2005р. (суддя-Петрова В.І.), залишеним без змін Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.03.2006р. (судді: Головко В.Г. –головуючий, Лисенко О.М., Чоха Л.В..), у задоволенні позовних вимог відмовлено. Суди виходили з того, що позивачем не було доведено знаходження спірного майна у відповідача, або передачу його Споживчому товариству “Титан, а також із наявності рішення від 08.09.2004р. у справі №34/40, яке не скасовано та згідно зі ст. 35 Господарського процесуального кодексу має преюдиціальне значення. Апеляційною інстанцією не були прийняті до уваги доводи позивача стосовно спірного майна, оскільки він не є його власником та не надав доказів, що це майно використовувалось ним у виробництві.
У касаційній скарзі Приватне науково-виробниче підприємство “Титан” просив скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.03.06р. та прийняти нове рішення, яким зобов’язати відповідача повернути позивачу вартість безпідставно набутого майна на суму 136 197,00грн. та бухгалтерські документи за 1999-2003рр. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що апеляційна інстанція не здійснила належну оцінку доказів, які в повному обсязі підтверджують факт неправомірного заволодіння його майном. Також указує, що суд не вірно застосував положення ст. 1213 Цивільного кодексу України для застосування якої законодавством не передбачено доказування потерпілим використання його майна у своїй виробничій діяльності.
Підприємство Дніпропетровської обласної споживчої спілки “Ремонтно-монтажний комбінат” надало відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні скарги, оскільки попередніми судовими інстанціями в повному обсязі зібрано докази по справі та здійснена їм належна оцінка.
Заслухавши представників сторін та проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріали справи, колегія суддів визнає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню.
Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судове рішення” від 29.12.76 № 11 рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов’язки сторін у спірних правовідносинах.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Разом з тим, оскаржувані рішення та постанова суду зазначеним вимогам не відповідають.
Мотивуючи таке рішення суди обох інстанцій виходили із того, що преюдиціальне значення для розгляду даної справи мають висновки викладені у рішенні господарського суду від 08.09.2004р. у справі № 34/40.
Відповідно до п.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті ж самі сторони.
Проте у колегії суддів викликають сумніви правомірності застосування судами положень ст.35 Господарського процесуального кодексу України, оскільки мова про спірне майно у зазначеному рішенні не йшла.
Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь установленої сили.
Судами першої та апеляційної інстанції однобічно та не повно були розглянуті всі обставини справи; не обґрунтовано, без посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, відхилено докази, які на думку позивача підтверджують факт знаходження його майна на момент закриття 01.03.2004р. відповідачем приміщень, раніше ним орендованих.
Зокрема, як на докази своїх тверджень, заявник посилався на:
-договір застави від 05.02.2003р., укладений між позивачем та комерційним банком “Імексбанк” у забезпечення зобов’язань по кредитному договору № 0502/2 від 05.02.2003р., предметом якого виступило майно на суму 130 100,00грн. та акт обстеження про наявність майна за адресою вул. Воздушна, 2 складений представником банку 27.02.2004р.
-копії бухгалтерських документів, заяви (арк. справи т.2 ст. 30, ст.50-54);
-акт опису майна від 16.02.2006р. складений представниками сторін в якому зазначено майно, що належить позивачу;
-інші докази, що знаходяться в матеріалах справи.
Окрім того, судами не дана оцінка доводам позивача, що після наказу № 1 від 01.03.2004р. про охорону приміщень, виданого директором Ремонтно-монтажного комбінату, фактичного доступу до спірного майна він не мав.
Відхиляючи ці обставини як неналежні докази, суди припустились порушення вимог частини першої статті 34 ГПК України, відповідно до якої належними є ті докази, які мають значення для справи.
Враховуючи вимоги ст. 1117 ГПК України, відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова, прийняті у цій справі, підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд.
При новому розгляді справи необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об’єктивно з’ясувати всі обставини справи, надати об’єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1.Касаційну скаргу Приватного науково-виробничого підприємства “Титан” задовольнити частково.
2.Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.03.2006р. та рішення господарського суду від 02.11.2005р. у справі № 18/326 скасувати, а справу направити до господарського суду Дніпропетровської області на новий розгляд.
Головуючий суддя | В.Я. Карабань |
Суддя | Л.В. Ковтонюк |
Суддя | В.В. Чабан |