Єдиний унікальний номер 0510/1254/12 Номер провадження 11/775/95/2014
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 січня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Гєрцика Р. В.
суддів Круподері Д.О., Яременка А.Ф.
прокурора Саєнка М.М.
захисника ОСОБА_1
засуджених ОСОБА_2
ОСОБА_3
ОСОБА_4
ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Донецької області кримінальну справу за апеляціями прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, захисника ОСОБА_1, засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3 на вирок Гірницького районного суду м.Макіївки Донецької області від 03 вересня 2013 року, яким:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Горлівки Донецької області, громадянина України, не судимого, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1,
засуджено: за ч.1 ст.129 КК України до одного року обмеження волі, за ч.2 ст.186 КК України до чотирьох років позбавлення волі, за ч.1 ст.263 КК України до трьох років позбавлення волі, за ч.4 ст.296 КК України до чотирьох років позбавлення волі. На підставі ст.70 КК України визначене остаточне покарання у виді п'яти років шести місяців позбавлення волі;
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м.Горлівки Донецької області, громадянина України, не судимого, що мешкає за адресою: АДРЕСА_2,
засуджено за ч.4 ст.296 КК України до п'яти років позбавлення волі;
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м.Горлівки Донецької області, громадянина України, не судимого, що мешкає за адресою: АДРЕСА_3,
засуджено: за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України до двох років позбавлення волі, за ч.4 ст.296 КК України до чотирьох років позбавлення волі. На підставі ст.70 КК України визначене остаточне покарання у виді чотирьох років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням (іспитовим строком два роки), з покладанням обов'язків, передбачених ст.76 КК України;
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м.Горлівки Донецької області, не судимого, що мешкає за адресою: АДРЕСА_4,
засуджено за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України до двох років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням (іспитовим строком два роки), з покладанням обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
Стягнуто солідарно з засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь «Міська лікарня №1» м.Макіївки витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_6 в сумі 1041,21 грн..
Стягнуто з засудженого ОСОБА_3 на користь «Міська лікарня №1» м.Макіївки витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_7 в сумі 439,08 грн..
Вирішено питання про речові докази.
ВСТАНОВИЛА:
Згідно вироку, 22 вересня 2007 року, приблизно о 22.00 годині ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3, будучи у стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи у приміщенні кафе «Зодіак», на вул.Вавіліна в Советському районі м.Макіївки, діючи умисно, з хуліганських мотивів, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, проявляючи особливу зухвалість, безпричинно наніс удар рукою в область голови раніше незнайомому йому ОСОБА_7, який в цей час підійшов до барної стійки, від отриманого удару останній впав на підлогу, відчуваючи при цьому фізичний біль. Далі ОСОБА_7 залишив кафе, через деякий час повернувся назад і почав робити зауваження ОСОБА_2 стосовно його неправомірної поведінки. ОСОБА_2, продовжуючи свої хуліганські дії, схопив останнього за одяг і звалив його на підлогу, після чого наніс потерпілому удар ногою в область грудної клітини, заподівши йому фізичний біль.
Тим часом ОСОБА_3, перебуваючи в кафе разом з ОСОБА_2, умисно, безпричинно, з хуліганських мотивів, грубо порушуючи громадський порядок, в групі осіб з ОСОБА_2, подавляючи бажання потерпілого до опору, проявляючи особливу зухвалість, підійшов до ОСОБА_7, який підіймався з підлоги, поклав руку йому на плече, після чого, застосовуючи спеціально пристосований предмет і заздалегідь заготовлений для заподіяння тілесних ушкоджень, здійснив прицільний постріл в пахову область ОСОБА_7.
У результаті хуліганських дій ОСОБА_2 та ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_7 було заподіяне кульове поранення правої пахової області, яке відноситься до легких тілесних ушкоджень.
Не припиняючи своїх хуліганських дій, призупинивши нормальну роботу кафе «Зодіак», ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 вибігли на вулицю, застосовуючи вогнепальну зброю- самозарядний карабін моделі «АКМС МФ» НОМЕР_1, калібру 7,62 х 39 мм., зареєстрований на ім'я ОСОБА_2, а також невстановлений слідством предмет, спеціально пристосований і заздалегідь заготовлений для заподіяння тілесних ушкоджень, який знаходився у ОСОБА_3, і почали робити множинні постріли, наражаючи на небезпеку оточуючих осіб.
Крім того, 16 липня 2008 року, приблизно о 24.00 годині, ОСОБА_2, перебуваючи біля кафе «Шинок», на вул.Вокзальна Советського району м.Макіївки, в ході сварки з ОСОБА_8, що виникла на грунті раптово виниклих неприязних стосунків, діючи умисно, бажаючи викликати у потерпілого побоювання за своє життя, наніс йому не менше двох ударів рукою в область обличчя, в результаті чого заподіяв синець нижньої віки правого ока, що відноситься до легких тілесних ушкоджень, після чого демонстративно вийняв із-за поясу брюк пістолет «КО-88» НОМЕР_2, заводського виготовлення, калібру 9мм., який відноситься до короткоствольної гладкоствольної зброї і висловлюючи погрозу вбивством, направив даний пістолет у бік ОСОБА_8. Потерпілий реально сприймаючи погрозу вбивством, маючи достатньо підстав для побоювання її виконання, з урахуванням агресивної поведінки ОСОБА_2, втік у бік залізничного полотна.
Крім того, в цей же день, у тому ж місці, під час погрози вбивством потерпілому ОСОБА_8, ОСОБА_2 звернув увагу на ОСОБА_9 та ОСОБА_6, які у свою чергу реально побоюючись за своє життя, в результаті погрози вбивством ОСОБА_8, з метою захисту свого життя та здоров'я від протиправного посягання, стали тікати в бік залізничного полотна. Після чого ОСОБА_2 безпричинно, з хуліганських мотивів, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, проявляючи особливу зухвалість, з метою заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_9 та ОСОБА_6, вказав ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також не встановленим слідством особам, які знаходились біля нього, наздогнати потерпілих. В цей же час, ОСОБА_2, діючи в групі з ОСОБА_3, сіли до салону автомобілю марки «Mitsubishi PAJERO» чорного кольору, державний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 і направились на даному автомобілі в бік тікавших від них ОСОБА_9 та ОСОБА_6, при цьому здійснювали постріли в їх бік з вікон даного автомобілю, а саме ОСОБА_2 з пістолету «ROHM RG-88» НОМЕР_4, заводського виготовлення, калібру 9мм., який відноситься до короткоствольної гладкоствольної зброї, а ОСОБА_3 з невстановленої слідством зброї, схожої на пістолет.
Засуджений ОСОБА_2, продовжуючи грубо порушувати громадський порядок, проявляючи особливу зухвалість, діючи в групі з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та невстановленими слідством особами, розділившись на дві групи, наздогнали в районі залізничної станції «Кринична» Советського району м.Макіївки потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_6. Одна група нападників з невстановлених слідством осіб почали бити ОСОБА_9, при цьому наносили удари останньому руками і ногами в область тулуба, голови та кінцівок. Інша група нападників за участю ОСОБА_2, ОСОБА_3 і невстановлених слідством осіб почали бити ОСОБА_6, при цьому ОСОБА_3, використовуючи скляну пляшку наніс нею один удар в область голови ОСОБА_6, від чого останній впав на землю. Тим часом ОСОБА_2, також використовуючи скляну пляшку, наніс ОСОБА_6 не менш трьох ударів в область голови, коли потерпілий намагався піднятися з землі, від чого останній впав на землю і втратив свідомість, йому було заподіяно забиту підковобразної форми рану лобно-тім'яної області з розтрощуванням і осадженням країв, струс головного мозку.
Побачивши що відбувається з ОСОБА_6, ОСОБА_9, реально побоюючись за своє життя та здоров'я, почав чинити активний опір особам, що його били, вихопив у одного з нападників електрошоковий пристрій, який застосував з метою самозахисту, при цьому скориставшись можливістю, не очікувавши таких обставин осіб, що його били, почав тікати в бік масового скупчення людей біля кафе «Шинок».
В свою чергу, ОСОБА_2, продовжуючи свої хуліганські дії в групі з ОСОБА_3, почали робити в бік ОСОБА_9, що від них тікав, постріли з пістолетів патронами з еластичною кулею, при цьому заподіяли потерпілому поранення задньої поверхня грудної клітини, і поранення правої бічної поверхні грудної клітини. Після цього, ОСОБА_2 сів до салону вищевказаного автомобілю і прослідував до кафе «Шинок», до місця масового скупчення людей.
Тим часом, ОСОБА_3, продовжуючи свої хуліганські дії в групі з ОСОБА_4 та невстановленими слідством особами, наздогнали в районі будівлі магазинів «Родничок» та «Дует», що знаходяться навпроти кафе «Шинок», потерпілого ОСОБА_9 та почали його бити, завдаючи удари ногами та руками по різним частинам тіла, голови і тулуба. Під час побиття ОСОБА_9, ОСОБА_3 наніс йому один удар руків'ям пістолету у тім'яну частину голови, від якого потерпілий впав на землю. В цей час до ОСОБА_9 підбігла його мати ОСОБА_10 і почала прохати нападників припинити бити її сина. Однак нападники, не реагуючи на прохання ОСОБА_10, проявляючи перевагу над безпорадним і не маючим можливість чинити опору потерпілим ОСОБА_9, продовжили його побиття.
Узгодженні злочинні і завзяті, що вперто не припинялись, хуліганські дії ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і невстановлених слідством осіб у відношенні ОСОБА_9 та ОСОБА_6 продовжувались приблизно 1 годину 30 хвилин і були припинені матір'ю потерпілих ОСОБА_10, що прибула на місце злочину.
В результаті злочинних хуліганських дій ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і невстановлених слідством осіб потерпілому ОСОБА_9 були заподіяні рани голови, садна обличчя, лівого ліктьового, правого плечового суглобів, задньої поверхні грудної клітини, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, які потягли короткочасний розлад здоров'я, потерпілому ОСОБА_6 були заподіяні: забита підковобразної форми рана лобно-тім'яної області з розтрощуванням і осадженням країв, струс головного мозку, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, які потягли короткочасний розлад здоров'я.
Крім того, в період часу з 26 травня 2008 року по 16 липня 2008 року, ОСОБА_2 за місцем свого мешкання, за адресою: АДРЕСА_1, умисно, шляхом вилучення з каналу стволу газової зброї, пістолету марки «К.О-88» НОМЕР_2 калібру 9мм. втулки з розсікачем, незаконно виготовив вогнепальну зброю, яку став незаконно носити при собі та зберігати за місцем свого мешкання за вищевказаною адресою.
11 вересня 2008 року під час проведеного обшуку за місцем мешкання ОСОБА_2 за вищевказаною адресою був вилучений пістолет «КО-88» НОМЕР_2, який є гладкоствольною вогнепальною зброєю, самозарядним пістолетом КО-88, заводського виготовлення, закордонного виробництва, калібру 9мм. Р.Д. КпаПраХгопе. В каналі стволу пістолета відсутня втулка з розсікачем. В магазині стволу на момент вилучення знаходились два патрону калібру 9мм., споряджені еластичною кулею несмертельної дії, виготовлені заводським способом, а також одна гільза. Дану вогнепальну зброю ОСОБА_2 незаконно виготовив з газового пістолету, носив і зберігав за місцем свого мешкання в період часу з 26 травня 2008 року по 11 вересня 2008 року.
Крім того, 11 серпня 2008 року, в період часу з 23.15 годин до 00.45 годин 12 серпня 2008 року, ОСОБА_4, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_5 і невстановленою під час слідства особою прибули на станцію Кринична Донецької залізниці, що знаходиться в адміністративно-територіальних границях Ловецького району м.Макіївки, де скориставшись відсутністю працівників залізничного транспорту та інших осіб, по скобам влізли на залізничні полувагони № 56543556 та № 56614563, слідуючи по відправці №50474576 «Станція Кринична - станція Маріуполь - Сортувальний Донецької залізниці», що знаходилися на 8-му шляху станції Кринична, після чого руками почали наповнювати коксом доменним мішки, які принесли з собою у кількості 83 шт., яким були завантажені дані полувагони, та згидували їх на землю між коліями, звідки переносили їх до дороги, яка йде повз залізничного шляху вищевказаної станції, з метою подальшого вивозу та реалізації. Однак свій злочинний намір не довели до кінця по незалежним від їх волі причинам, так як на місці вчинення злочину були затримані робітниками міліції. ОСОБА_4, ОСОБА_5 та невстановлена під час слідства особа намагались викрасти 1900 кг. коксу доменного, який знаходився на відповідальному зберіганні ДП «Донецька залізниця», всього на загальну суму 7005,86 грн..
В апеляціях та доповненнях до них:
Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, з врахуванням останніх змін до апеляції, просить вирок суду першої інстанції скасувати, кримінальну справу направити на новий судовий розгляд. Посилається на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, судом першої інстанції був неправильно застосований кримінальний закон. Вказує, що суд засудив ОСОБА_2 за злочин, передбачений ч.2 ст.186 КК України, обставини якого, в порушення ст.334 КПК України не виклав в мотивувальній частині вироку. Крім того, зазначає, що судом щодо засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 не було вирішено питання про можливість застосування вимог ст.49 КК України.
Захисник ОСОБА_1 просить вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 скасувати, кримінальну справу в частині його обвинувачення за ч.1 ст.129, ч.1 ст.263, ч.2 ст.186 КК України закрити за відсутністю в його діях складу злочину, в частині обвинувачення за ч.4 ст.296 КК України перекваліфікувати на ч.1 ст.125 КК України та кримінальну справу в цій частині закрити за відсутністю скарги потерпілого. Вказує, що вирок суду є незаконним і необґрунтованим в зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, неправильним застосування кримінального закону, невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи. Суд розглянув справу однобічно та неповно, взяв до уваги лише докази, які свідчили не на користь засудженого і не звернув увагу на докази, які доводять хибність обвинувачення ОСОБА_2, крім того, суд послався у вироку на незаконні докази. Також посилається на чисельні порушення вимог кримінально-процесуального закону як на досудовому слідстві, так й в ході судового розгляду, в тому числі тих, що регламентують право засудженого на захист, судом не вирішено питання про речові докази та арештоване майно.
Засуджений ОСОБА_2 просить вирок суду першої інстанції скасувати, кримінальну справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи. Вказує, що суд розглянув справу однобічно і неповно, взяв до уваги докази, які носять суперечливий характер та були нелегітимними, не звернув увагу на докази, що свідчать на його користь та доводять хибність обвинувачення, судом не вирішено питання про речові докази та арештоване майно.
Засуджений ОСОБА_3 просить вирок суду першої інстанції скасувати, кримінальну справу щодо нього закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину. Посилається на той факт, що вирок суду першої інстанції є незаконним і необгрунтованим, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, суд мотивував своє рішення недопустимими та незаконними доказами. Крім того, вважає що дана кримінальна справа була розглянута з обвинувальним уклоном, суд поверхнево дослідив докази, взяв до уваги лише докази, які свідчили не на його користь і не звернув увагу на докази, які доводять хибність обвинувачення, не перевірив його алібі. Досудове та судове слідство було проведено з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, в тому числі тих, що регламентують право на захист.
Засуджений ОСОБА_5 просить вирок суду першої інстанції скасувати, кримінальну справу щодо нього закрити у зв'язку з закінченням строків давності. Разом з тим зазначає, що злочин, за який його було засуджено, не вчиняв, справу було сфальсифіковано працівниками міліції. Суд однобічно та неповно дослідив докази у справі, послався у вироку на докази, які здобуті з порушенням процесуальної процедури та доводять хибність його обвинувачення.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляцію державного обвинувача та частково підтримав апеляції засуджених та захисника ОСОБА_1, пояснення засуджених та захисника ОСОБА_1 на підтримку своїх апеляцій, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що усі вони підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.
Згідно ст.334 КПК України (1960 року) мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких грунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази; обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання; мотиви зміни обвинувачення; у випадках визнання частини обвинувачення необгрунтовною - підстави для цього.
Вказані обставини в свою чергу, згідно ст.64 КПК України (1960 року), підлягають доказуванню в кримінальній справі на усіх її стадіях, в тому числі й при її розгляді в суді.
Однак, як видно з вироку, при розгляді даної справи місцевий суд в повній мірі вказаних вимог закону не виконав, а тому постановлений ним вирок в повному обсязі не можна визнати законним та обгрунтованим.
Так, суд визнав винуватим та засудив ОСОБА_2 за злочин, передбачений ч.2 ст.186 КК України, але в порушення зазначених вимог закону в мотивувальній частині вироку взагалі не виклав обставини самого злочину, які вважав доведеними, що є неприпустимим, істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Таким чином, висновки суду в цій частині містить містять істотні суперечності.
Вказані невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповнота судового слідства, істотні порушення кримінально-процесуального закону могли вплинути на встановлення винуватості засудженого, правильне застосування кримінального закону, призначення покарання, перешкоджали суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обгрунтований та справедливий вирок в цій частині, перешкоджають вони перевірити в цій частині вирок й в апеляційному порядку, а тому доводи апеляції прокурора з цього приводу є цілком обгрунтованими.
За таких обставин, відповідно до ст.ст.367-370 КПК України (1960 року), вирок суду першої інстанції в цій частині не може бути визнаний законним, він підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, в ході якого необхідно усунути вказані суперечності та порушення кримінально-процесуального закону, прийняти законне та обгрунтоване рішення по справі, перевірити інші доводи, викладені в апеляціях засудженого ОСОБА_2 та його захисника.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у вчиненні інших злочинів, за які їх засуджено, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, які судом всебічно і повно досліджені та правильно оцінені.
В частині обвинувачення ОСОБА_2, ОСОБА_4 за ч.4 ст.296 КК України:
Показаннями потерпілого ОСОБА_7, згідно яких 22 вересня 2007 року, у вечірній час, під час відпочинку у кафе «Зодіак» ОСОБА_2 безпричинно вдарив його по обличчю, розпочав бійку, в ході якої ОСОБА_3 зробив постріл йому у пахову область.
Показаннями свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, які були присутні під час конфлікту між засудженими та потерпілим, з яких вбачається, що у зазначеному у вироку місці та час потерпілому ОСОБА_7 були нанесені тілесні ушкодження ОСОБА_2, який вдарив потерпілого по обличчю та бився з ним у кафе, та кульове поранення, яке йому заподіяв ОСОБА_3. Крім того, дані свідки вказують на той факт, що коли засуджені вийшли на вулицю, вони почали робити постріли з вогнепальної зброї, чим зірвали нормальну роботу кафе «Зодіак».
Показаннями свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17 на досудовому слідстві, де вони зазначали, що ОСОБА_2 в кафе почав битися з ОСОБА_7, внаслідок чого роботу кафе було зірвано близько на півтори години. У останнього в області паху було поранення, йому визвали швидку допомогу.
Ці свідчення суд об'єктивно визнав достовірними та обґрунтовано поклав в основу вироку, оскільки вони об'єктивно узгоджені між собою, є постійними і незмінними та не суперечать фактичним обставинам та наявним матеріалами справ.
Даними протоколу огляду місця події від 23 вересня 2007 року, з якого вбачається та підтверджується місце вчинення хуліганських дій, а саме кафе «Зодіак», висновками судово-медичної експертизи №38/594 від 14 листопада 2007 року, згідно якого у потерпілого ОСОБА_7 було виявлено кульове порання пахової області, яке утворилося від дії тупого предмету, яким міг бути снаряд, випущений з пневматичної зброї, можливо у строк 22 вересня 2007 року. Раневий канал має напрям - спереду назад, згори донизу і назовні.
Показання свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17 про те, що ініціатором конфлікту був саме потерпілий, а засуджений ОСОБА_3 взагалі не був присутній під час вказаних подій, та показання засудженого ОСОБА_3 про те, що був відсутній у місті під час даного конфлікту та відпочивав у м.Ялта, ретельно перевірялися під час судового розгляду справи та обґрунтовано визнані в цій частині безпідставними і недостовірними, із зазначенням мотивів їх неприйняття.
В частині обвинуваченням ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 за ч.4 ст.296 КК України:
Показаннями потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6, які вказали, що 16 липня 2008 року, приблизно о 23.00 годині, коли вони знаходилися біля кафе «Шинок», їх без будь-якого пояснення почали бити ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та невстановлені особи, які двома групами гналися за ними, в ході бійки при зазначених у вироку обставинах були використані скляні пляшки та вогнепальна зброя, в наслідок чого усі вони отримали тілесні ушкодження.
Свідчення даних потерпілих суд об'єктивно визнав достовірними, оскільки вони об'єктивно узгоджуються між собою, з іншими доказами наявними у справі, поясненнями інших свідків та не суперечать фактичним обставинам справи. Ці свідчення є незмінними на протязі досудового та судового слідства.
Відповідно до показань свідків ОСОБА_19, ОСОБА_20, вони у зазначеному у вироку місці та час бачили засуджених, які разом з іншими молодиками намагалися наздогнати потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_6, після чого чули постріли вогнепальної зброї, крики та звук битого скла, а також як потерпілого ОСОБА_8 бив ОСОБА_2.
Згідно показань свідка ОСОБА_10, вона розмовляла з засудженим ОСОБА_2 і намагалась припинити протиправні дії проти її синів, бачила як її сини ОСОБА_9 та ОСОБА_6 тікали від групи людей, які наздогнали їх та побили, вказує на той факт, що коли ОСОБА_9 били, в нього також стріляли та вдарили пляшкою по голові, від чого він втратив свідомість. В побитті її сина ОСОБА_9 активно приймали участь засуджені ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Крім того, потерпілого ОСОБА_8 побив ОСОБА_2, після чого він також почав убігати. Ці свідчення є послідовними та незмінними під час досудового та судового слідства та підтверджені на очних ставках з засудженими ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
Відповідно до показань свідка ОСОБА_21, вона працювала в кафе «Шинок» і чула постріли, а через 30-40 хвилин після цього до приміщення кафе прийшли молодики, які їй повідомили, що ОСОБА_2 стріляв в ОСОБА_9 з пістолету, а робітники ОСОБА_2 били ОСОБА_9. О 24.00 годині до кафе зайшли працівники міліції з ОСОБА_9, у якого була розбита голова, а тіло і руки були в крові.
Ті протиріччя, які мали місце в показаннях потерпілих та свідків судом були вирішені в судовому засіданні та обґрунтовано визнані незначними, так як вони не торкаються істотних обставин справи та суті обвинувачення.
Даними протоколу огляду місця події від 06 серпня 2008 року, згідно якого місцем злочину є ділянка місцевості поблизу кафе «Шинок» на вул.Вокзальна Советського району м.Макіївки, протоколами впізнання, згідно яких потерпілі ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_8, свідки ОСОБА_20, ОСОБА_10 впевнено впізнали засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як осіб, які били потерпілих та застосовували вогнепальну зброю; висновками судово-медичних експертиз, згідно яких потерпілий ОСОБА_6 отримав забиту підковобразної форми рану лобно-тім'яної області з розтрощуванням і осадженням країв, струс головного мозку, потерпілий ОСОБА_9 має рубці задньої поверхні грудної клітини, які могли утворитися від дії снаряду (резинової кулі) при пострілі з вогнепальної зброї і в строк 16 липня 2008 року, за обставин, на які вказував ОСОБА_9
Ці докази суд об'єктивно визнав достовірними та поклав їх в основу вироку, оскільки вони об'єктивно узгоджені між собою та не суперечать матеріалам справи.
Показання засуджених ОСОБА_2 в частині того, що він не вчиняв протиправних дій, а захищав своє майно, засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4, свідка ОСОБА_22, про те, що засуджені були відсутні на місці вчинення злочину також ретельно перевірялися під час судового розгляду справи та обґрунтовано визнані в цій частині безпідставними і недостовірними, зумовленими позицією захисту засуджених, із зазначенням мотивів їх неприйняття.
В частині обвинувачення ОСОБА_2 за ч.1 ст.129 КК України:
Показаннями потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_6, відповідно до яких 16 липня 2008 року, о 23.00 годині біля кафе «Шинок» засуджений ОСОБА_2 наніс ОСОБА_8 два удари в область лівого ока, після чого дістав пістолет і почав погрожувати вбивством, побачивши пістолет, вони почали тікати, чули позаду постріли. Ці погрози потерпілим сприймалися особисто як реальні.
Ці свідчення суд об'єктивно визнав достовірними та поклав в основу вироку, оскільки вони об'єктивно узгоджені між собою, є постійними і незмінними та не суперечать фактичним обставинам та наявними матеріалами справи.
Протоколом огляду місця події від 17 липня 2008 року, з якого вбачається та підтверджується місце події, а саме ділянка місцевості поблизу кафе «Шинок», висновком судово-медичної експертизи №353/968 від 12 вересня 2008 року, згідно якого синець на нижній повіці правого ока міг утворитися у ОСОБА_8 в строк 16 липня 2008 року внаслідок дії тупого предмету, при нанесені удару (ударів) рукою, при обставинах, на які вказує потерпілий ОСОБА_8
Показання засудженого ОСОБА_2 в тій частині, що він не вчиняв погрози вбивством, а захищав своє майно від протиправних посягань ретельно перевірялися під час судового розгляду справи та обґрунтовано визнані в цій частині безпідставними і недостовірними, зумовленими позицією захисту засудженого, із зазначенням мотивів їх неприйняття.
В частині обвинувачення ОСОБА_2 за ч.1 ст.263 КК України:
Протоколом обшуку від 11 вересня 2008 року, відповідно до якого за місцем мешкання засудженого ОСОБА_2 був виявлений та вилучений пістолет КОНТ КО 88 НОМЕР_2; висновком судово-балістичної експертизи № 650 від 08 січня 2008 року, згідно якого пістолет НОМЕР_2, вилучений під час обшуку будинку АДРЕСА_1 в наданому вигляді є короткоствольною гладкоствольною вогнепальною зброєю - самозарядним пістолетом КО 88 заводського виготовлення, іноземного виробництва. В каналі стволу пістолета відсутня втулка з розсікачем. З даної зброї можливо робити постріли холостими та газовими патронами, патронами з еластичною кулею несмертельної дії калібру 9мм, в тому числі патронами, наданими на дослідження, а також складового заряду.
Ці докази суд об'єктивно визнав достовірними та поклав їх в основу вироку, оскільки вони об'єктивно узгоджені між собою та не суперечать матеріалам справи.
Показання засудженого ОСОБА_2 в тій частині, що він не переробляв пістолет ретельно перевірялися під час судового розгляду справи та обґрунтовано визнані в цій частині безпідставними і недостовірними, зумовленими позицією захисту засудженого, із зазначенням мотивів їх неприйняття.
В частині обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України:
Показаннями свідків ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, відповідно до яких засуджені ОСОБА_4, ОСОБА_5 та невстановлена особа намагалися викрасти кокс доменний з полувагонів № 56543556 та № 56614563, слідуючи по відправці №50474576 «Станція Кринична - станція Маріуполь - Сортувальний Донецької залізниці», що знаходилися на 8-му шляху станції Кринична, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були затримані на місці.
Ці свідчення суд об'єктивно визнав достовірними та поклав їх в основу вироку, оскільки вони об'єктивно узгоджені між собою та не суперечать іншим доказам, а саме протоколам огляду, експертизам наявними у матеріалах справи. Вони є послідовними, логічними і незмінними.
Даними протоколу огляду місця події від 12 серпня 2008 року, згідно якого місцем злочину є ділянка на залізничній станції Кринична, де біля полотна знайдено 83 мішки з доменним коксом, який намагалися викрасти; товарно-матеріальною документацією, відповідно до яких встановлено недостачу коксу у кількості 1900 кг., вартістю 7005,86 грн.; висновком судово-хімічної експертизи, згідно якого на руках засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 при їх затриманні знайдено частинки коксу доменного, який за складом відповідає коксу, який намагалися останні викрасти.
Доводи засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про те що вони попередньої змови не мали, оскільки до моменту затримання знайомі не були, а також в частині того що ОСОБА_5 опинився на місці злочину через те, що його авто зламалося саме там, а ОСОБА_4 збирав кокс для власних потреб ретельно перевірялися під час судового розгляду справи та обґрунтовано визнані в цій частині безпідставними і недостовірними, зумовленими позицією захисту засуджених, із зазначенням мотивів їх неприйняття.
За встановленими судом фактичними обставинами справи, виходячи із сукупності зазначених та інших досліджених у судовому засіданні доказів, які отримали відповідну правову оцінку у вироку, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано і правильно кваліфікував дії засуджених ОСОБА_2 за ч.4 ст.296, ч.1 ст.263, ч.1 ст.129 КК України, ОСОБА_3 за ч.4 ст.296 КК України, ОСОБА_4 за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, ОСОБА_5 за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України.
Доводи в апеляціях про те що їх безпідставно засуджено за вказані злочини та неправильно застосовано кримінальний закон не є слушними, так як спростовуються вищенаведеними доказами, яким суд дав належну оцінку.
З протоколу судового засідання видно, що судом досліджено всі обставини, які могли мати значення для справи, тому доводи в апеляціях щодо неповноти судового слідства є безпідставними.
Докази, на яких побудовані висновки суду про винуватість засуджених у вчиненні інкримінованих злочинів є належними, допустимими, достатніми та достовірними. Показання засуджених про те, що вони не вчиняли цих злочинів та їх алібі ретельно перевірялися під час судового розгляду справи та обґрунтовано визнані в цій частині безпідставними і недостовірними, зумовленими позицією захисту засуджених, із зазначенням мотивів їх неприйняття.
Посилання захисника ОСОБА_1 на порушення вимог кримінально-процесуального закону як під час досудового слідства, так й в ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи, в тому числі відповідним рішенням суду в порядку ст..88-1 КПК України.
А тому доводи в апеляціях про те, що вирок суду побудовано на нелегітимних доказах є також безпідставними.
Що стосується посилань в апеляціях на не вирішення судом питання про долю речових доказів, вилученого та арештованого майна, то ці питання повинні бути вирішені в порядку, передбаченому ст.ст.409,411 КПК України (1960 року).
Покарання ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 призначене з додержанням вимог ст.ст.50,65 КК України.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, засуджені вчинили злочини (ОСОБА_2- передбачені ч.1 ст.129, ч.1 ст.263 КК України; ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - передбачений ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України ), за якими на теперішній час відповідно до положень ст.49 КК України закінчилися строки давності.
З урахуванням позиції засуджених з цього приводу в ході апеляційного розгляду, колегія суддів вважає за необхідне звільнити засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.15. ч.2 ст.185 КК України на підставі ст.49 КК України, а справу в цій частині закрити згідно вимог ст.ст.11-1, 376 КПК України (1960 року), а засудженого ОСОБА_2 звільнити від призначеного покарання за злочини, передбачені ч.1 ст.129, ч.1 ст.263 КК України на підставі ч.5 ст.74 КК України. У зв'язку з цим з вироку в частині призначення покарання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 підлягає виключенню застосування ст.70 КК України.
Крім того, засуджені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 призначене їм за вироком суду покарання за злочин, передбачений за ч.4 ст.296 КК України, на теперішній час фактично відбули. За таких підстав, колегія суддів вважає за необхідне звільнити їх з під варти, змінивши ОСОБА_2 запобіжний захід на підписку про невиїзд з врахуванням невирішеного обвинувачення за ч.2 ст.186 КК України.
Порушень органом досудового слідства або судом вимог кримінально-процесуального закону, які б були підставою для скасування вироку у даній справі не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.365,366 КПК України (1960 року), п.15 Перехідних положень КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляції прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, захисника ОСОБА_1, засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3 задовольнити частково.
Вирок Гірницького районного суду м.Макіївки Донецької області від 03 вересня 2013 року в частині засудження ОСОБА_2 за ч.2 ст.186 КК України - скасувати, кримінальну справу в цій частині направити на новий судовий розгляд в той же суд, але в іншому складі суддів.
Вирок Гірницького районного суду м.Макіївки Донецької області від 03 вересня 2013 року в частині призначення покарання ОСОБА_2 за ч.1 ст.129, ч.1 ст.263, ч.4 ст.296 КК України змінити.
Вважати ОСОБА_2 засудженим:
- за ч.1 ст.129 КК України до одного року обмеження волі. На підставі ст.ст.49,74 КК України звільнити ОСОБА_2 від призначеного покарання у зв'язку з закінченням строків давності.
- за ч.1 ст.263 КК України до трьох років позбавлення волі. На підставі ст.ст.49,74 КК України звільнити ОСОБА_2 від призначеного покарання у зв'язку з закінченням строків давності;
- за ч.4 ст.296 КК України до чотирьох років позбавлення волі.
Вважати ОСОБА_2 засудженим до покарання у виді чотирьох років позбавлення волі, виключивши з вироку застосування ст.70 КК України;
Вирок Гірницького районного суду м.Макіївки Донецької області від 03 вересня 2013 року в частині засудження ОСОБА_4 за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України скасувати. Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності на підставі ст.49 КК України. Кримінальну справу в цій частині закрити.
Вирок Гірницького районного суду м.Макіївки Донецької області від 03 вересня 2013 року в частині призначення покарання ОСОБА_4 за ч.4 ст.296 КК України змінити, виключивши з вироку застосування ст.70 КК України.
Вважати ОСОБА_4 засудженим за ч.4 ст.296 КК України до покарання у виді чотирьох років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 вважати звільненим від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком два роки і з покладанням відповідно до ст.76 КК України на нього обов'язків не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції і періодично з'являтися туди для реєстрації.
Вирок Гірницького районного суду м.Макіївки Донецької області від 03 вересня 2013 року в частині засудження ОСОБА_5 за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України скасувати. Звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності на підставі ст.49 КК України. Кримінальну справу в цій частині закрити.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 змінити з тримання під вартою на підписку про невиїзд, звільнивши його негайно в залі судового засідання.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 у виді тримання під вартою скасувати, звільнивши його негайно в залі судового засідання у зв'язку з фактичним відбуванням призначеного покарання.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_5 у виді підписки про невиїзд скасувати.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Судді: