ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
УХВАЛА
про закриття провадження у справі
13 березня 2014 рокуСправа №801/1406/14
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Головного Управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим
до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим
про стягнення заборгованості у розмірі 4074,06 грн.,
за участю представників сторін:
позивача - Рамазанов А.Е., довіреність № 23 від 21.11.2013 р., посвід. №133;
відповідача - не з'явився,
ВСТАНОВИВ:
Головне Управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим про визнання дій Головного управління МВС України в АР Крим в частині видачі недостовірних документів для проведення перерахунків та підвищення пенсії військовому пенсіонеру ОСОБА_2 неправомірними та стягнення з Головного управління МВС України в АР Крим сум переплати пенсії військовослужбовцю ОСОБА_2 за період 01.08.2008 р. по 31.10.2012 р. в розмірі 4074,06 гривень.
Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.03.2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.
Не погодившись з постановою суду від 18.03.2013 року Головне Управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим звернулось до Севастопольського адміністративного апеляційного суду зі скаргою.
Ухвалою Севастопольського адміністративного апеляційного суду від 29.05.2013 року апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.03.2013 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.01.2014 року касаційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим задоволено частково; постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.03.2013 року та ухвалу Севастопольського адміністративного апеляційного суду від 29.05.2013 року скасовано; справу направлено на новий розгляд для суду першої інстанції.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 25.02.2014 р. адміністративна справа прийняти до провадження суддею Дудіним С.О.
Під час розгляду справи судом було встановлено наявність підстав для закриття провадження у справі через наступне.
Скасовуючи зазначені судові рішення, Вищий адміністративний суд України зазначив, що при задоволенні позову суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки матеріалам справи та доводам позивача.
Так, суд касаційної інстанції зауважив, що судам необхідно надати юридичну кваліфікацію з урахуванням позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах № 21-124а13 та № 21-204а13, ухвалених 18 червня 2013 р. У названих рішеннях, які за правилами статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковими для застосування судами, Верховний суд наголосив на необхідності дослідження юридичної природи предмету відповідних спорів (стягнення шкоди), а також статусу Управління МВС у таких публічних правовідносинах.
Відповідно до частини 5 статті 227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Приписам наведеної норми кореспондують положення частини четвертої статті 21 КАС, згідно з якими вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Аналіз припису наведеної норми дає підстави для однозначного висновку про те, що адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватись шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднанні з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до статті 101 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18 червня 2013 р. у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання протиправною бездіяльності та відшкодування суми зайво виплаченої пенсії (Реєстраційний номер рішення № 32532884 згідно Єдиного державного реєстру судових рішень).
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України, за результатом розгляду справи за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання бездіяльності протиправною та стягнення суми переплаченої пенсії, зазначивши у постанові від 18 червня 2013 р., що адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а не спір про стягнення переплаченої пенсії у зв'язку з наданням відповідачем недостовірних відомостей. Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір (Реєстраційний номер рішення № 35667357 згідно Єдиного державного реєстру судових рішень).
Відповідно до частини 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.
Статтею 244-2 КАС України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Отже, висновки, викладені у вищевказаній постанові Верховного суду України, мають бути обов'язково враховані у спірних правовідносинах.
Як вбачається з матеріалів справи, Головне Управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим на його користь кошти за переплату пенсії ОСОБА_2 оскільки, у зв'язку з набранням чинності постанови КМУ № 1294, відповідач у 2008 році надав ГУ ПФУ довідку про розмір грошового забезпечення пенсіонера, та на підставі цієї довідки ГУ ПФУ здійснило йому перерахунок пенсії з 1 січня 2008 року з урахуванням надбавки за класну кваліфікацію, яка не входила до структури грошового забезпечення ОСОБА_2 на момент виникнення у нього права на перерахунок пенсії.
За встановлених судом обставин відповідач у спірних відносинах не виконував функцій суб'єкта владних повноважень, а виступав організацією, установою, яка мала надати документи, необхідні для перерахунку пенсії органами, що призначають пенсії.
Отже, враховуючи, що у спірних відносинах відповідач не виконував функцій суб'єкта владних повноважень, а діяв як установа, яка надавала документи, необхідні для перерахунку пенсії іншими органами, що призначають пенсії, суд доходить висновку, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо: справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження в адміністративній справі.
У судовому засіданні 13.03.2014 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Повний текст постанови складений та підписаний 18.03.2014 р.
На підставі вищенаведеного, керуючись п.1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Закрити провадження в адміністративній справі.
2. Попередити позивача, що повторне звернення з тією самою заявою не допускається.
3. Роз'яснити позивачу, що спірні правовідносини підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повторне звернення з такою самою позовною заявою не допускається.
Суддя Дудін С.О.