Судове рішення #35862973

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ


ПОСТАНОВА

Іменем України


18 березня 2014 року Справа №801/1051/13-а


Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М.,

секретар судового засідання - Золоткова Г.Ю.,

за участю представників сторін:

від позивача - Матяш Р.В., довіреність від 06.08.2013 року,

від відповідача - не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Південшляхбуд»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Південшляхбуд» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим, в якому, з урахуванням уточнених вимог, просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000842204 від 14.01.2013 року про збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 721662,00 гривень, у тому числі за основним платежем в сумі 481108,00 гривень та за штрафними санкціями в сумі 240554,00 гривень, а також №0000852204 від 14.01.2013 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 176680,00 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем була проведена планова виїзна перевірка Публічного акціонерного товариства «Південшляхбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року, якою встановлено заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 482501,00 гривень, а також завищення від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 176680,00 гривень, внаслідок не підтвердження реальності господарських операцій з метою подальшого використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях в рамках господарської діяльності позивача. На думку позивача, вказані висновки є помилковими, таким, що не відповідають фактичним обставинам та такими, що виникли в результаті невірного тлумачення чинного законодавства України.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на задоволенні адміністративного позову, зазначив, що судово-економічною (бухгалтерською) експертизою підтвердилось необґрунтованість та неправомірність висновків акту перевірки Державної податкової інспекції у м. Сімферополі №10519/22-1/03450620 від 27.12.2012 року. На думку позивача, укладені угоди мали реальний характер, податковий кредит сформовано на підставі належних чином оформлених податкових накладних, а висновок податкового органу є необґрунтованим і таким, що суперечить чинному законодавству.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неприбуття не повідомив, заперечень проти позову не надав.

Суд, враховуючі думку представника позивача, який не заперечував проти розгляду справи за відсутності відповідача, приймаючи до уваги ненадання відповідачем доказів неможливості участі його представника у судовому засіданні з поважних причин, відсутність у матеріалах справи клопотання про неможливість розгляду справи без участі відповідача, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, керуючись ст.128 КАС України, вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача та експерта, розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Публічне акціонерне товариство «Південшляхбуд» є юридичною особою, яка зобов'язана виконувати обов'язки, покладені на неї законами у зв'язку зі здійсненням діяльності.

Судом встановлено, що у період з 23.11.2012 року по 20.12.2012 року посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Сімферополі проведено планову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Південшляхбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року.

Результати перевірки знайшли своє відображення у акті №10519/22-1/03450620 від 27.12.2012 року (а.с.9-84).

Згідно Акту перевірки відповідачем встановлено порушення:

- п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 482501,00 гривень, у тому числі 1394,00 гривень по акту перевірки від 25.04.2012 року №1496/22-8/03450620; 481108,00 гривень - по дійсному акту перевірки, у тому числі за 3 квартал 2011 року на суму 363297,00 гривень, за 4 квартал 2011 року на суму 117811,00 гривень;

- п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 969314,00 гривень по акту перевірки від 25.04.2012 року №1496/22-8/03450620 (за лютий 2012 року), у сумі 176680,00 гривень по дійсному акту перевірки.

Зазначені порушення були встановлені внаслідок не підтвердження реальності здійснення позивачем господарських операцій з контрагентами, яка не підтверджена з посиланням на акт перевірки від 25.04.2012 року №1496/22-8/03450620. За думкою відповідача господарські операції були направлені на здійснення операцій з надання податкового вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Всі порушення, які відображені в акті перевірки ґрунтуються на висновку ДПІ в м. Сімферополі про те, що фінансово-господарська діяльність за перевіряємий період свідчить, що господарські операції з поставки товарів вказаними організаціями мають ознаки нікчемності, що свідчить по укладення угод без мети настання реальних наслідків.

Таким чином, як вбачається з акту перевірки, підставою для висновків податкового органу стало не підтвердження реальності господарських операцій з метою подальшого використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях в рамках господарської діяльності позивача, у тому числі внаслідок ненадання товарно-транспортних накладних.

На підставі висновків акту перевірки Державної податкової інспекції у м. Сімферополі були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000842204 від 14.01.2013 року про збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 721662,00 гривень, у тому числі за основним платежем в сумі 481108,00 гривень та за штрафними санкціями в сумі 240554,00 гривень (а.с.86), а також №0000852204 від 14.01.2013 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 176680,00 гривень (а.с.85).

Вирішуючи питання про законність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, та перевіряючи обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки судом встановлено наступне.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких він повинен дотримуватись при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, основним напрямком господарської діяльності позивача є будівництво та ремонт автомобільних доріг. По мірі необхідності підприємство реалізує супутні основному виду діяльності будівельні матеріали. Також, у зв'язку із здійсненням діяльності, безпосередньо пов'язаної з експлуатацією будівельної техніки, підприємство вимушено оновлювати технічний паркі підтримувати його в належному вигляді для експлуатації.

Судом встановлено, що між ПАТ «Південшляхбуд» (Страхувальник) та ПАТ «Міська страхова компанія» (Страховик) укладений договір добровільного страхування будівельно-монтажних ризиків та відповідальності перед третіми особами №1107/11-СМР/ПБ від 11.07.2011 року, яким передбачено, що Страхувальником Страховику обумовленої в договорі страхової премії і при дотриманні визначень, положень, винятків та умов, що містяться в Договорі або доданих до нього, Страховик відшкодовує Страхувальнику збитки у відповідному обсязі.

Крім того, ПАТ «Південшляхбуд» укладено договір з Багатопрофільною приватною фірмою «Астра» на поставку Кратона D101 ASM.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з контрагентами, позивачем надані документи бухгалтерської та податкової звітності, а саме:

- акт виконаних робіт від 29.12.2011 року по договору добровільного страхування будівельно-монтажних ризиків та відповідальності перед третіми особами №1107/11-СМР/ПБ від 11.07.2011 року;

- акт звірки взаєморозрахунків за 2 півріччя 2011 року;

- видаткова накладна №Аст-000940 від 15.07.2011 року на суму 530040,00 гривень, у тому числі ПДВ 88340,00 гривень;

- товарно-транспортна накладна №Аст-000940 від 15.07.2011 року на суму 530040,00 гривень;

- рахунок фактура №Аст-00698 від 14.07.2011 року на суму 530040,00 гривень, у тому числі ПДВ 88340,00 гривень;

- податкова накладна №88 від 14.07.2011 року на суму 530040,00 гривень, у тому числі ПДВ 88340,00 гривень;

- банківська виписка від 14.07.2011 року на суму 530040,00 гривень;

- видаткова накладна №РН-0000115 від 31.08.2011 року на суму 530040,00 гривень, у тому числі ПДВ 88340,00 гривень;

- довіреність №259 від 31.08.2011 року;

- рахунок фактура №СФ-0000509 від 31.08.2011 року на суму 530040,00 гривень, у тому числі ПДВ 88340,00 гривень;

- податкова накладна №55 від 31.08.2011 року на суму 530040,00 гривень, у тому числі ПДВ 88340,00 гривень;

- видаткова накладна №Аст-001152 від 02.09.2011 року на суму 530040,00 гривень, у тому числі ПДВ 88340,00 гривень;

- товарно-транспортна накладна №Аст-001152 від 02.09.2011 року на суму 530040,00 гривень;

- рахунок фактура №Аст-000828 від 19.08.2011 року на суму 530040,00 гривень, у тому числі ПДВ 88340,00 гривень;

- податкова накладна №8 від 01.09.2011 року на суму 530040,00 гривень, у тому числі ПДВ 88340,00 гривень;

- банківська виписка від 01.09.2011 року на суму 530040,00 гривень;

- видаткова накладна №РН-0000119 від 02.09.2011 року на суму 530040,00 гривень, у тому числі ПДВ 88340,00 гривень;

- довіреність №267 від 02.09.2011 року;

- рахунок фактура №СФ-0000527 від 02.09.2011 року на суму 530040,00 гривень, у тому числі ПДВ 88340,00 гривень;

- податкова накладна №9 від 30.09.2011 року на суму 530040,00 гривень, у тому числі ПДВ 88340,00 гривень;

- видаткова накладна №Аст-000821 від 01.07.2011 року на суму 835380,00 гривень, у тому числі ПДВ 139230,00 гривень;

- товарно-транспортна накладна №Аст-000821 від 01.07.2011 року на суму 835380,00 гривень;

- рахунок фактура №Аст-000539 від 02.06.2011 року на суму 1020000,00 гривень, у тому числі ПДВ 170000,00 гривень;

- податкова накладна 24 від 02.06.2011 року на суму 1020000,00 гривень, у тому числі ПДВ 170000,00 гривень;

- банківська виписка від 02.06.2011 року на суму 1020000,00 гривень;

- довіреність №79 від 01.07.2011 року;

- рахунок фактура №СФ-0000438 від 01.07.2011 року на суму 325380,00 гривень, у тому числі ПДВ 54230,00 гривень;

- видаткова накладна №РН-0000102 від 01.07.2011 року на суму 325380,00 гривень, у тому числі ПДВ 54230,00 гривень;

- податкова накладна №2 від 01.07.2011 року на суму 325380,00 гривень, у тому числі ПДВ 54230,00 гривен;

- договір купівлі продажу від 31.03.2011 року між ПАТ «Південшляхбуд» та ДП «ДСУ №5» на суму 1000000,00 гривень;

- рахунок фактура №СФ-0000400 від 01.07.2011 року на суму 510000,00 гривень, у тому числі ПДВ 85000,00 гривень;

- видаткова накладна №РН-0000096 від 01.07.2011 року на суму 510000,00 гривень, у тому числі ПДВ 85000,00 гривень;

- податкова накладна №1 від 01.07.2011 року на суму 510000,00 гривень, у тому числі ПДВ 85000,00 гривень;

- картка-рахунку: 281 за липень 2011 року;

- картка-рахунку: 3711 : контрагенти: АСТРА БПЛ за червень 2011 року;

- картка-рахунку: 3772 : контрагенти: АСТРА БПЛ за 01.07.2011 року - 30.09ю2012 року;

- картка-рахунку: 3711 : контрагенти: АСТРА БПЛ за 01.07.2011 року - 30.09.2012 року;

- картка-рахунку: 631 : контрагенти: АСТРА БПЛ за 01.07.2011 року - 30.09.2012 року;

- картка-рахунку: 281 за серпень 2011 року;

- картка-рахунку: 3772 : контрагенти: МСК ПАТ за 01.07.2011 року - 30.09ю2012 року;

- обороти по рахунку 281 за 3 квартал 2011 року.

Наданими документами бухгалтерської та податкової звітності також підтверджується використання у господарської діяльності придбаних позивачем товарів у Багатопрофільноої приватної фірми «Астра», про що свідчить договір купівлі продажу №11 від 31.03.2011 року, укладеного між ПАТ «Південшляхбуд» та ДП «ДСУ №5», згідно з яким Продавець зобов'язується продати Покупцю товар, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити товар на умовах даного договору, а саме будівельні матеріали вартістю 1000000,00 гривень. Всі придбані товари реалізовані покупцям і списані бухгалтерською проводкою: ДТ 902 «Собівартість реалізованих товарів» - КД 28 «Товари».

Таким чином, первинними документами бухгалтерського обліку підтверджено фактичне здійснення сторонами умов угод, включення суми ПДВ по вказаним угодам підтверджено відповідними необхідними документами.

Стосовно висновків відповідача, що усі господарські операції між позивачем та контрагентами спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу/

У ст. 135 ПК України встановлений порядок визначення доходів та їх склад, згідно з п. 135.1 якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Суд вважає, що позивачем при проведенні перевірки була надана вся необхідна первинна документація, яка підтверджує факт здійснення підприємством господарських операцій з отримання від контрагентів товарів, використання цих товарів в господарській діяльності підприємства та відповідно правомірність віднесення витрат по придбанню цих послуг(робіт) до валових.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 Податкового Кодексу України.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разу здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст. 201 цього Кодексу).

В судовому засіданні були досліджені всі документи Публічного акціонерного товариства «Південшляхбуд», які підтверджують фактичне придбання та використання позивачем отриманих від контрагентів товарів, та ці документи не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення.

Стосовно посилань відповідача на акт перевірки Державної податкової інспекції у м. Сімферополі від 25.04.2012 року №1496/22-8/03450620, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що не погодившись із результатами даного акту Публічне акціонерне товариство «Південшляхбуд» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби із вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, які були прийняті підставі даного акту: від 26.11.2012р. №0010862204, відповідно до якого Публічному акціонерному товариству "Південшляхбуд" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на суму 11710556,25 грн.; від 26.11.2012р. №0010872204, відповідно до якого Публічному акціонерному товариству "Південшляхбуд" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 10479407, 25 грн.; від 26.11.2012р. №0010902204, відповідно до якого Публічному акціонерному товариству "Південшляхбуд" зменшено суму від'ємного значення оподаткування податком на прибуток, ; від 26.11.2012р. №0010912204, відповідно до якого Публічному акціонерному товариству "Південшляхбуд" зменшено суму від'ємного значення оподаткування податком на додану вартість на суму 969314 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 25 червня 2013 року у справі №2а-13623/12/0170/7 позов задоволено, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення від 26.11.2012 року №0010862204, від 26.11.2012 року 0010872204, від 26.11.2012 року №0010902204, від 26.11.2012 року №0010912204.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2013 року по справі №2а-13623/12/0170/7 апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС залишено без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 25 червня 2013 року у справі №2а-13623/12/0170/7 залишено без змін.

Згідно з частиною 3 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Таким чином, постанова Окружного адміністративного суду АР Крим від 25 червня 2013 року у справі №2а-13623/12/0170/7 набрала законної сили 16.09.2013 року, та за результатами оскарження в апеляційному порядку залишена без змін.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 25 червня 2013 року у справі №2а-13623/12/0170/7, що набрала законної сили 16.09.2013 року, встановлено, що необґрунтованість висновків відповідача, зроблених в акті № 1496/22-8/03450620 від 25.04.2012р. про порушення позивачем норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України, в результаті чого завищене від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток та занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, а також висновків про порушення Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України, в частині завищення залишку від'ємного значення.

Таким чином у податкового органу були відсутні правові підстави для викорис тання акту перевірки Державної податкової інспекції у м. Сімферополі від 25.04.2012 року №1496/22-8/0345062 при формуванні висновків у акті перевірки №10519/22-1/03450620 від 27.12.2012 року.

Стосовно посилань відповідача на ненадання товарно-транспортних накладних, суд зазначає, що відсутність або дефектність документів на транспортне перевезення обумовленого договорами товару не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Згідно з п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. №363 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за №128/2568), товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи; подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство.

Згідно з п.11.5 вказаних Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Таким чином, обов'язок щодо виписування товарно-транспортної накладної покладається на замовника, яким згідно вказаного пункту Правил є вантажовідправник. Судом під час розгляду справи встановлено, що вказаний товар позивачем було придбано, тобто він є вантажоодержувачем і здійснює приймання вантажів, а не їх відправку. Суд зазначає, що ані вказаними Правилами, ані будь-яким іншим нормативно-правовим актом не встановлено відповідальності вантажоодержувача за не виписку товарно-транспортної накладної вантажовідправником; про наявність такого нормативно-правового акту також не повідомлено і відповідачем під час розгляду справи в суді.

Суд зазначає, що відповідальність за відсутність товарно-транспортної накладної чи подорожнього листа автомобіля не може бути встановлена і у сфері податкового законодавства та вони не є документами первинного бухгалтерського обліку. Відповідач, зазначаючи в акті перевірки про відсутність товарно-транспортної накладної, фактично посилається на відсутність поставки товару. Однак, під час розгляду даної справи судом встановлено, що факт проведення поставки підтверджено належними первинними документами.

Крим того, позивач витрати на доставку товару від контрагентів не відносив до складу валових витрат, не формував за рахунок цих витрат податковий кредит, а отже не повинен був вимагати від контрагента надання йому товарно-транспортних накладних, як підтверджуючих цю обставину.

Відповідачем в судовому засіданні не було надано належних доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для осіб, які приймали в них участь, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про їхню фіктивність, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами, а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до вимог ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що під час розгляду справи відповідачем не надано доказів невідповідності зазначених документів, що видані контрагентами вимогам діючого законодавства, а також не повідомлено відомості про те, що вказані документи підписані не уповноваженими на їх підписання особами.

В той же час, зміст акту перевірки позивача свідчить про те, що відповідачем не було системно проаналізовано всіх вищевикладених документів, тобто, всіх обставин спірних правовідносин.

Судом під час розгляду справи ухвалою від 07.02.2013 року було призначено судово-економічну (бухгалтерську) експертизу, проведення якої доручено Товариству з обмеженою відповідальністю "Інститут обліку та аудиту". Згідно з висновком №15 судово-економічної експертизи від 03.03.2014 року, що проведена судовим експертом Мішур Г.Г. (а.с.101-115) висновки акту перевірки Державної податкової інспекції у м. Сімферополі №10519/22-1/03450620 від 27.12.2012 року щодо заниження податку на прибуток на загальну суму 482501,00 гривень, у тому числі 1394,00 гривень по акту перевірки від 25.04.2012 року №1496/22-8/03450620; 481108,00 гривень - по дійсному акту перевірки, у тому числі за 3 квартал 2011 року на суму 363297,00 гривень, за 4 квартал 2011 року на суму 117811,00 гривень, а також щодо завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 969314,00 гривень по акту перевірки від 25.04.2012 року №1496/22-8/03450620 (за лютий 2012 року), у сумі 176680,00 гривень по дійсному акту перевірки, первинними документами податкового та бухгалтерського обліку Публічного акціонерного товариства «Південшляхбуд» не підтверджується.

Як встановлено судом та підтверджується висновком експерта всі придбані товари реалізовані покупцям і списані бухгалтерською проводкою: ДТ 902 «Собівартість реалізованих товарів» - КД 28 «Товари» - 1579550,00 гривень.

Суд, дослідивши даний висновок №15 судово-економічної експертизи від 03.03.2014 року в порядку ст. 86 КАС України, який складено судовим експертом, попередженим про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку (ст. 384, 385 КК України), яким під час дослідження використовувались методи документальної перевірки та співставлення, а також зіставивши його з іншими доказами у справі, не знаходить підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів встановлених висновком експерта по даній справі. Дані про заінтересованість експерта в розгляді справи відсутні, його висновки об'єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам, відповідають первинним та додатковим документам позивача, наявним в матеріалах справи.

Відтак, всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки податкового органу у спірних правовідносинах базуються не на аналізі змісту договірних відносин між позивачем та його контрагентом, а на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування (збільшення) суми грошового зобов'язання за податком на прибуток та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст. 203 ЦК України, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що укладені між позивачем та його контрагентами угоди не відповідають зазначеним вимогам.

Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників в ланцюзі до позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Чинним законодавством України на покупця товару - платника податку не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту та валових витрат перевіряти дотримання постачальниками товару в ланцюгу постачання вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.

Таким чином, наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Навпаки з наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар був поставлений, оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі.

Відповідно до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ст. 70 КАС України).

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду належних доказів, як і не зазначено будь-яких інших обставин, які б спростували фактичне здійснення господарських відносин між позивачем та його контрагентами.

Крім того, не знаходить свого підтвердження у матеріалах справи висновки відповідача щодо невідповідності господарським операцій цілям та завданням підприємницької діяльності позивача, збитковості виконаних послуг, або інших обставин, які б могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту виконання послуг, а також про те, що вчинення зазначених послуг не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

В даній адміністративній справі відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не було виконано покладеного на нього законом обов'язку щодо доведення правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, та не надано належних доказів, які б підтверджували викладені в акті перевірки висновки.

Враховуючи, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняти спірні повідомлення-рішення є необґрунтованими, тобто відсутні і підставі для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у спірних податкових повідомленнях-рішеннях.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення №0000842204 від 14.01.2013 року та №0000852204 від 14.01.2013 року не можуть бути визнаними такими, що прийняті на підставі та відповідно до діючого законодавства, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України). Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, тому з Державного бюджету України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 2146,00 гривень.

В судовому засіданні 18.03.2014 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України постанову складено у повному обсязі 19.03.2014 року.

Керуючись статтями 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0000842204 від 14.01.2013 року, прийняте стосовно Публічного акціонерного товариства «Південшляхбуд», про збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 721662 гривень (сімсот двадцять одна тисяча шістсот шістдесят дві) гривні 00 копійок.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0000852204 від 14.01.2013 року, прийняте стосовно Публічного акціонерного товариства «Південшляхбуд», про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 176680 (сто сімдесят шість тисяч шістсот вісімдесят) гривень 00 копійок.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Південшляхбуд» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.



Суддя Кудряшова А.М.









Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація