Справа 120/2542/13-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

11.03.2014 року ЧОРНОМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

у складі: головуючого судді - Стебівко О.І.

при секретарі - Санковській Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Чорноморське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чорноморської селищної ради АР Крим про встановлення батьківства,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Чорноморської селищної ради АР Крим про встановлення батьківства.

Свої вимоги мотивуючи тим, що у 1955 році ОСОБА_2 приїхала до смт. Чорноморське і в 1961 році вона познайомилась з ОСОБА_3, з яким зустрічалась протягом приблизно двох років, з незначними перервами. В результаті їх спального життя народилась ОСОБА_1, позивач по справі. Мати розказувала, що її батьком є ОСОБА_3. Крім того, батьківство ОСОБА_3 підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_1, у якому в графі «батько» стоїть прочерк, а її по батькові ОСОБА_1, відповідно до імені батька. В дитинстві ОСОБА_1 постійно спілкувалась з батьком ОСОБА_3 та його батьками, які називали її дочкою та внучкою відповідно.

Визнання батьківства позивачу необхідно для оформлення спадщини після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6

У судовому засіданні позивач підтримала заявлені позовні вимоги та надала пояснення відповідно до тих, що викладені в позові.

Представник позивача ОСОБА_7 позов підтримав та наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача, Чорноморської селищної ради АР Крим, у судове засідання не з'явився, направив заяву про розгляд справи без його участі, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Відповідно до ст. 169 ЦПУ України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача - Чорноморської селищної ради АР Крим, оскільки про час та місце слухання справи він сповіщений належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши сторони, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Відповідно до ст. 59 ЦПК України - Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з п.14 Постанови Пленуму Верховного суду України от 12.06.1998 року №16 «О застосовані судами деяких норм КпШС України» - роз'яснити судам, що в тих випадках, коли батьком дитини записано конкретну особу, вимоги про встановлення батьківства мають розглядатися лише одночасно з вимогами про вилучення відомостей про батька із актового запису про народження дитини, яким підтверджувалось інше її походження.У разі виникнення підвідомчого суду спору про право вимоги про встановлення факту батьківства щодо дитини, народженої до 1 жовтня 1968 р. особою, яка померла, а за життя визнавала дитину своєю, утримувала її або бажала її народження під час вагітності матері, розглядаються у позовному, а не в окремому провадженні.

Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ від 12 червня 2009 року N 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», розглядаючи справи, судам слід неухильно виконувати вимоги статей 58, 59 ЦПК про належність і допустимість доказів.

Із заявою про встановлення факту батьківства до суду мають право звернутися матір, опікун (піклувальник) дитини, особа, яка її утримує та виховує, а також сама дитина, котра досягла повноліття, а факту материнства - батько й інші перелічені особи. Усі вони беруть участь у справі як заявники, а органи опіки та піклування й інші особи (залежно від обставин справи) - як заінтересовані особи.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" від 15 травня 2006 року № 3 визначено, що оскільки підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені у ст.128 СК України, істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених у ст. 53 КпШС України, суди, вирішуючи питання про те, якою нормою слід керуватися при розгляді справ цієї категорії, повинні виходити з дати народження дитини.

Так, при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 1 січня 2004 р., необхідно застосовувати відповідні норми КпШС України, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір'ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини.

На підставі вищевикладеного, враховуючи, що заявник народився у 1963 році, тобто до набрання чинності СК України, до зазначених правовідносин слід застосовувати норми КпШС України.

Так, частинами 2-3 статті 53 КпШС України передбачено, що в разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також дитини після досягнення нею повноліття.

При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір'ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 9 Постанови від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», убачається, що відповідно до ст. 213, 215 ЦПК рішення щодо визнання батьківства має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або оспорюють заявлені вимоги чи заперечення проти них. Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у фактично шлюбних стосунках, проживали однією сімєю. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 народила доньку ОСОБА_1. Під час реєстрації народження ОСОБА_1 в свідоцтві про її народження запис про батька дитини було зроблено за заявою матері ОСОБА_2 у відповідності до положень ч.2 ст.55 КпШС України (ред..1970 року).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 (а.с.5), факт визнання батьківства якого просить встановити позивач для прийняття спадщини, що відкрилась після його смерті.

У судовому засіданні була допитана свідок ОСОБА_2, яка пояснила, що у 1962 році вона познайомилася з ОСОБА_3 Після чого декілька років вони перебували у фактичних шлюбних стосунках. У 1963 році вона народила доньку ОСОБА_1. ОСОБА_3 був дуже радий, визнавав себе батьком дитини. Він купляв дитячі речи та займався вихованням дитини. Однак пізніше вона дізналася, що він одружився. Не зважаючи на це ОСОБА_3 продовжував спілкуватися з донькою. Його батьки також визнавали ОСОБА_1 своєю онукою. Вона з донькою постійно їх провідували. У свою чергу батьки ОСОБА_3 допомагали їх грішми.

Свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснили, що ОСОБА_3 при житті визнав себе батьком дитини, називав її своєю дочкою. Його батьки також визнавали позивачку своєю онукою. Вони постійно спілкувалися, надавали мати позивачу матеріальну допомогу.

У судовому засіданні буди надані фотокартки, які також свідчать, що ОСОБА_3 та його родина визнавали своє батьківство відносно ОСОБА_1

Таким чином, у судовому засіданні встановлені підстави для встановлення батьківства ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1.

30.06.2011 року Чорноморським районним судом АР Крим винесено рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Чорноморської селищної ради, третя особа ОСОБА_8 про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності, та за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_1, Чорноморської селищної ради, третя особа Чорноморська державна нотаріальна контора про встановлення факту родинних відносин та визнання права. Вказаним рішенням позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у встановленні факту родинних відносин між нею та ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Однак, суд врахує, що у теперішній час позивач звернувся з вимогами про встановлення батьківства, відповідно до норм ст.53 КпШС України. У ході розгляду справи суду були надані переконливі доказі обґрунтування позову. Тому, незважаючи на відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову про встановлення факту родинних відносин, суд вважає обґрунтованими її вимоги про встановлення батьківства.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10,60,169,209,212,214,215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Чорноморської селищної ради АР Крим про встановлення батьківства - задовольнити.

Встановити батьківство ОСОБА_3, якій помер ІНФОРМАЦІЯ_2 стосовно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк апеляційної скарги.

Головуючий суддя: Стебівко О.І.