Головуючий:  1 -ї інстанції -Русанова В.Б. Доповідач:      Карімова Л.В.

Справа № 22ц -6268/2006 р. Категорія: про видачу судового наказу

УХВАЛА  ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

12 грудня 2006 року судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого суддів:

при секретарі

Карімової Л.В., Зазулинської Т.П., Кірсанової Л.І., Зелінській І.В. розглянула  у   відкритому  судовому засіданні  справу  за     апеляційною  скаргою закритого акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" на ухвалу судді Московського  районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2006 року по цивільній  справі за заявою закритого акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" про видачу судового наказу,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2006 року закрите акціонерне товариство комерційний банк „ПриватБанк" (далі - ПриватБанк) звернулося до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з боржника на користь банку заборгованості у розмірі 3547 грн. 81 коп. за кредитним договором, укладеним 28.02.2006 р. з ОСОБА_1.

Посилався на те, що ОСОБА_1 (зазначений у заяві як боржник 1) отримав за вказаним договором кредит у сумі 2840 грн. 50 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,09% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 28.02.2007 p., а ОСОБА_2(зазначений у заяві як боржник 2) виступив поручителем перед банком за виконання зобов'язань ОСОБА_1   У зв'язку з тим, що боржник належним чином не виконує свої обов'язки за

кредитом, просив відповідно до ст.ст. 95-98 ЦПК України  стягнути на підставі судового наказу зазначену вище заборгованість за кредитним договором.

Ухвалою судді Московського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2006 року відмовлено ПриватБанку у прийнятті заяви про видачу судового наказу на. підставі ст.. 100 ЦПК України (а.с. 17).

В апеляційній скарзі ПриватБанк просить скасувати цю ухвалу судді як постановлену з порушенням цивільного процесуального закону та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції. Вказує, що банком заявлена вимога, яка ґрунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі і посилання судді на те, що з заяви та наданих документів вбачається наявність спору про право є безпідставним, оскільки ніяких заяв або заперечень від боржника щодо цього не надходило.

Вважає також, що при постановленій оскаржуваної ухвали суддею порушені вимоги ст.ст. 207, 526,1050, 1054 ЦК України.

Вислухавши учасників процесу, які з'явилися до суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про відмову в прийнятті заяви ПриватБанку про видачу судового наказу, суддя обгрунтовано виходив з наявності підстав для такої відмови, передбачених ст.. 100 ЦПК України, оскільки із заяви банку та доданих до неї документів вбачається спір про право.

Так, звертаючись до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача (відповідачів) боргу за кредитним зобов'язанням, ПриватБанк не врахував, що відповідно до 4.2 ст. 527 ЦК України кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором.

Крім того згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового права чи інтересу, підстави виникнення яких передбачені ст. 11 цього ж Кодексу.

Виниклі між ПриватБанком та боржниками правовідносини щодо неналежного виконання кредитних зобов'язань свідчать про наявність між цими сторонами спору про право цивільне.

За таких обставин доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі.

Керуючись ст.ст.ЗОЗ, 304, п.1 ч.2 ст. 307, п.1 ч. 1 ст. 312, ст.ст.313- 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

УХВАЛИЛА:

Апеляційну    скаргу    закритого    акціонерного    товариства    комерційний    банк „Приват Банк" відхилити.

Ухвалу судді Московського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання цією ухвалою законної сили.