Головуючий 1 інст.-Сілантьєва Е.Є. Доповідач- Швецова Л.А.

Справа № 22-а-5109/ 2006 року Категорія: визнання неправомірними дій посадових осіб

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

12 грудня 2006 року

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді - Луспеника Д.Д. суддів - Швецової Л.А., Яцини В.Б., при секретарі - Шевченко О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові заяву ОСОБА_1про роз'яснення ухвали судової колегії судової палати з цивільних справі апеляційного суду Харківської області від 24 жовтня 2006 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1до голови Центрального правління українського товариства сліпих Більчича Владислава Миколайовича, генерального директора Харківського УВО "Електросвітло" УкраїнськогоУТОС Казаченка Віктора Федоровича та третіх осіб: генерального директора головного підприємства Харківського УВО "Електросвітло" УТОС Ромащенка Михайла Олександровича, директора головного підприємства Харківського УВО "Електросвітло" УТОС Рудого Іллі Івановича про визнання неправомірними дій посадових осіб,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2004 року ОСОБА_2, ОСОБА_1звернулися до суду з позовом про визнання дій голови Центрального правління українського товариства сліпих Більчича В.М., генерального директора Харківського УВО "Електросвітло" Українського товариства сліпих Казаченка В.Ф., посилаючись на те, що 16.02.2004 року та 01.03.2004 року Фрунзенським районним судом м. Харкова були постановлені рішення про поновлення ОСОБА_2 на колишній роботі і у колишній посаді завідуючий бібліотекою ХУВО "Електросвітло" УТОС. Але рішення до теперешнього часу не виконано відповідачами. Казаченко В.Ф. жодного разу не з'явився для виконання рішення суду в примусовому порядку. Більчіч В.М., як голова правління ні яким чином не реагує на неправомірні дії Казаченко В.Ф. В наслідок неправомірних дій з боку відповідачів ОСОБА_2 нанесено матеріальні збитки, оскільки відповідачі не допускали її до роботи, не виконували рішення судів, то ОСОБА_2 не отримала навіть мінімальну заробітну платню і тому просить стягнути з відповідачів 5480 грн. з рахунку 200 грн щомісяця, та причинену моральну шкоду у розмірі 1300 грн.

Крім цього позивачка ОСОБА_1 вважала, що діями відповідачів також причинена моральна шкода і їй, та просила стягнути з відповідачів 1321 грн49 коп, які складаються: витрати на копіювання 302 грн. 84 коп, заказні листи - 154 грн. 52 коп, квітки до Києва 31 грн. 50 коп, канцелярські товари та юридична література 452 грн 70 коп, а також витрати пов"язані з лікуванням.

Також ОСОБА_2 та ОСОБА_1 просили суд зобов"язати відповідачів виконати рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16.02.2004 року та 01.03.2004 року.

Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14 липня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_1були задоволені частково.

Були визнані неправомірними дії голови Центрального правління українського товариства сліпих Більчича В.М., генерального директора Харківського УВО "Електросвітло" УТОС Казаченка В.Ф. при виконанні рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16.02.2004 року та додаткового рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 01.03.2004 року про поновлення ОСОБА_2 на роботі.

Стягнуто на користь ОСОБА_2 з Казаченка В.Ф., Більчіча В.М. 1300 гривень у якості відшкодування моральної шкоди. У стягненні моральної шкоди на користь ОСОБА_1 відмовлено, також відмовлено у стягненні матеріальної шкоди на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Крім цього зобов"язано Ромащенка М.О. виконати належним чином рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова ві. 16.02.2004 року та додаткового рішення Фрунзенскькогоо районного суду м. Харкова від 01.03.2004 року про поновлення ОСОБА_2 на роботі.

Ухвалою судової колегії судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області від 24 жовтня 2006 року скасовано зазначену постанову суду та закрито провадження по адміністративній справі.

1 листопада 2006 року ОСОБА_1 подала до суду заяву, в якій просить роз'яснити вказану ухвалу судової колегії, в якій вказала, що їй не зрозуміло яким чином оскаржувати діяльність або бездіяльність відповідачів, що перешкоджає касаційному оскарженню постанови районного суду та ухвали апеляційного суду.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, що з'явились до судового засідання, вважає, що заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 170 КАС України, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

Судова колегія, виходячи зі змісту ст. 170 КАС України, приходить до висновку про безпідставність вимог заявника, оскільки ухвалою суду закрито провадження по адміністративній справі, таким чином, будь-які виконавчі дії проводитися не можуть. Крім того, зі змісту заяви ОСОБА_1 фактично вбачається, що заявник просить надати їй юридичну консультацію з питань подальшого захисту своїх порушених прав. Вказане питання не входить до компетенції суду.

Ухвала судової колегії оформлена відповідно до вимог ст. 206 КАС України, складається з вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин із зазначенням всіх необхідних та достатніх даних, що повинні міститися в судовому рішенні. Крім того, за правилами ст.. 167 КАС України судом апеляційної інстанції правомірно постановлено та проголошено вступну та резолютивну частини. Підстав для роз'яснення ухвали судова колегія не знаходить.

Керуючись ст. 170 КАС України, судова колегія -

УХВАЛИЛА:

Заяву ОСОБА_1залишити без задоволення.

У роз'ясненні ухвали судової колегії судової палати з цивільних справі апеляційного суду Харківської області від 24 жовтня 2006 року - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з моменту її проголошення.