Справа 120/2198/13-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

13.03.2014 року ЧОРНОМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

у складі: головуючого судді - Стебівко О.І.

при секретарі - Санковській Є.О.

за участю позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

представника відповідачів - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Чорноморське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Новосільської сільської ради Чорноморського району АР Крим, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання наймачем квартири, визнання недійсними рішення виконкому Чорноморської селищної ради, ордеру на квартиру, розпорядження органу приватизації житлового фонду щодо приватизації квартири та свідоцтво про право власності на житло,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Новосільської сільської ради Чорноморського району АР Крим, ОСОБА_6, ОСОБА_6 про визнання наймачем квартири.

Свої вимоги мотивуючи тим, що до квітня 2004 року він служив у Збройних військах України. У період служби йому та його родині було надано службове житло - квартира АДРЕСА_1. Ця квартира на той час входила до житлового фонду військового містечка. Згодом у квартирі був зареєстрований його батько. У 2007 року житловий фонд військового містечка був переданий Новосільській сільській раді Чорноморського району АР Крим.

У 2007 році рішенням виконкому Новосільської сільської ради № 347 вулиці та житлові будинки військового містечка № 7 військової частини А-2370 були перейменовані на вул. Прибрежну. Його батько звертався з заявою про перереєстрацію місця проживання у зв'язку зі зміною назви вулиці, однак йому було відмовлено. В результаті оскарження протиправних дій Новосільської сільської ради було винесено рішення, яким рада зобов'язана зареєструвати ОСОБА_7 у квартирі АДРЕСА_1

У 2009 році його батько знову звернувся до Новосільської сільської ради із заявою про надання дозволу на приватизацію вищезазначеної квартири, однак йому було відмовлено і він був змушений знову звернутись до суду. Рішенням від 29.03.2010 року його позовні вимоги були задоволені. Однак, приватизувати квартиру він не встиг, у зв'язку зі смертю 11.04.2011 року.

Позивач завжди проживав у цій квартирі і продовжує проживати до теперішнього часу.

05.12.2013 року позивач надав уточнені позовні вимоги, відповідно до яких просить суд: визнати його наймачем квартири АДРЕСА_1; визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Новосільської сільської ради Чорноморського району АРК від 13.07.2013 року № 71 про надання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 квартири АДРЕСА_1; визнати недійсним та скасувати ордер № 2 від 16.07.2013 року на житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_1, виданий на ім'я ОСОБА_5 та ОСОБА_6; визнати недійсними та скасувати розпорядження органу приватизації житлового фонду щодо приватизації спірної квартири та свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 від 19.08.2013 року.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги та надали пояснення відповідно до тих, що викладені в позові.

Представник відповідача, виконавчого комітету Новосільської сільської ради Чорноморського району АР Крим, у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та надав письмові заперечення, в яких зазначив, що квартира АДРЕСА_1, відповідно до свідоцтва про право власності серії САА № 820496 від 29.02.2008 року та витягу № 17940175 від 29.02.2008 року, є комунальною власністю Новосільської сільської ради Чорноморського району АР Крим. Крім того, позивач ніколи не перебував на квартирному обліку громадян, що потребують в покращені житлових умов в виконавчому комітеті Новосільської сільської ради і спірна квартира, що знаходилась у комунальній власності територіальної громади, позивачу не надавалося. Відповідно до довідки виконавчого комітету Новосільської сільської ради № 246 від 05.12.2013 року, що зроблена з господарської книги № 15 за проміжок часу з 2006-2010 роки, в спірній квартирі АДРЕСА_1 був зареєстрований тільки ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 за рішенням Чорноморського районного суду.

Представник відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вважає, що ОСОБА_6 та ОСОБА_6 правомірно надана спірна квартира. Вони законно отримали свідоцтво про право власності на житло. Вселилися чи відповідачі в надане житлове приміщення представник, пояснити не зміг. Просить у замовленні позову відмовити.

Суд заслухав пояснення сторін, свідків, досліджував матеріали справи вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

При ухваленні рішення суд виходив з наступного:

Згідно зі статтею 47 Конституції України, кожен має право на житло.

Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (п. 1 ст. 8) гарантує кожній особі окрім інших прав право на повагу до її житла. Вона охоплює, насамперед, право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Це покладає на Україну в особі її державних органів зобов'язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення Європейського суду з прав людини від 21.02.1990р. у справі Powell and Rauner v.the U.K.). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення Європейського суду з прав людини від 24.11.1986р. у справі Gillow v.U.K.), так і на наймача (рішення Європейського суду з прав людини від 18.02.1999р. у справі Larkos v. Cyprus).

Положенням ч. 3 ст. 61 ЦПК України закріплено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарський або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. ч.2 ст.824 ЦК України у разі смерті наймача або вибуття його з житла наймачами можуть стати усі інші повнолітні особи, які постійно проживали з колишнім наймачем, або, за погодженням з наймодавцем, одна або кілька із цих осіб. У цьому разі договір найму житла залишається чинним на попередніх умовах.

Згідно вимог ч.1 ст.106 ЖК України повнолітній член сім*ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім'ї наймача. А у разі відмови наймодавця у визнанні члена сім'ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.

З положень п. 9 Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12 квітня 1985 року № 2, який вбачається, що, вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати: чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема, чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи зареєстровані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлено угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї певний порядок користування жилим приміщенням.

При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 15 постанови від 01 листопада 1996р. № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

Судом встановлені наступні обставини, що до квітня 2004 року позивач служив у військовій частині А 2370. Під час служби йому разом з родиною була надана квартира 3 у будинку №3.

24.02.2004 року у спірної квартирі був зареєстрований батько позивача - ОСОБА_7

У зв'язку з наданням іншого житла ОСОБА_1 з родиною висилився з зазначеної квартири та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 ( а.с.8)

Рішенням Новосільської сільської ради від 11.09.2007 року військове містечко у тому числі квартира АДРЕСА_1, було передано у комунальну власність.

27.12.2007 року рішенням виконкому Новосільської сільської ради № 347 вулиці військового містечка перейменовані на вул. Прибрежна.

У 2008 році ОСОБА_7 звернувся до Новосілької сільської ради з заявою про перереєстрацію у зв'язку із зміною назви вулиці. Йому було відмовлено.

Постановою Чорноморського районного суду від 18.12.2008 року дії Новосільської сільської ради визнані неправомірними та рада зобов'язана зареєструвати ОСОБА_7 за адресою квартира АДРЕСА_1 (а.с.13)

14.05.2009 року батько позивача - ОСОБА_7 звернувся до Новосільської сільської ради з заявою про надання дозволу на приватизацію житла. Однак рішенням від 10.07.2009 року йому було відмовлено.

Рішенням Чорноморського районного суду від 29.03.2010 року скасовано рішення Новосільської сільської ради від 10.07.2009 року про відмову ОСОБА_7 в приватизації квартири та зобов'язано виконком розглянути його заяву про надання дозволу на приватизацію житла ( а.с.14-16).

Вищезазначеним рішеннями встановлено, що ОСОБА_7 правомірно вселився у квартиру. Отже, у нього є права наймача, у тому числі право на приватизацію.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_7 помер ( а.с.9).

До моменту смерті ОСОБА_7 квартира не була приватизована.

Після смерті батька позивач - ОСОБА_1, звернувся до Новосільскої сільської ради з заявою з заявою про переоформлення лицевих рахунків на квартиру на його ім'я.

19.09.2013 року Новосілька сільська рада відмовила позивачу у задоволенні заяви у зв'язку з тим, що позивач не проживав та не був зареєстрований у спірному житловому приміщенні (а.с.20).

Рішенням виконкому Новосільської сільскої ради від 11.07.2013 року № 71 квартира АДРЕСА_1 надана ОСОБА_6 та ОСОБА_6

16.07.2013 року зазначені особи отримали ордер № 2 на спірне жиле приміщення (а.с.81)

19.08.2013 року ОСОБА_6 та ОСОБА_6 було отримано свідоцтво про власності на житло квартира АДРЕСА_1 ( а.с.151)

Судом були досліджені надані позивачем докази та встановлено, що ОСОБА_1 зі згоди свого батька ОСОБА_7 у 2007 році вселився у квартиру АДРЕСА_1, яка стала його постійним місцем проживання, мав постійну роботу, сплачував податки та ніс витрати на утримання квартири.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які пояснили у судовому засіданні, що ОСОБА_1 разом з дружиною тривалий час постійно проживають у квартирі. Обидва мають постійну роботу. Вони здійснювали догляд за хворим батьком. Після смерті батька продовжують проживати у його квартирі.

Суду також були надані наступні документи: ліцензія Міністерства транспорту та зв'язку України про надання ОСОБА_1 дозволу на внутрішні перевезення пасажирів та їх багажу на таксі зі строком дії з 29.09.2007 року по 28.08.2012 року ( а.с.13), довідкою Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості із сплати єдиного внеску на держане соціальне страхування ( а.с.41), довідкою ДПІ у Чорноморському районі АРК про відсутність заборгованості зі сплати податків та зборів ( а.с.40), довідками, відповідно до яких ОСОБА_1 з квітня 2013 року до теперішнього часу працює у відділі охорони Чорноморського відділення ЄОДПІ ( а.с.42, а дружина позивача - ОСОБА_13 з 21.05.2012 року до теперішнього часу працює медичною сестрою у ЦРЛ смт. Чорноморське( а.с.37). У всіх зазначених документах місцем проживання позивача вказане смт. Чорноморське в/ч 65318 - Е (військова частина, при якій позивач був спочатку прописаний).

Згідно з квитанціями ОСОБА_1 з 2010 року сплачував комунальні платежі на утримання квартири (а.с.43-75).

Після смерті батька ОСОБА_7 разом з дружиною залишився проживати у спірної квартирі, продовжував сплачувати комунальні платежі та уклав договора про надання послуг (а.с.77-79).

Згідно вимог ч.1 ст.106 ЖК України повнолітній член сім'ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім'ї наймача. А у разі відмови наймодавця у визнанні члена сім'ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.

За таких обставин суд вважає, що позивач законно вселився в спірну квартиру та проживав разом з дружиною зі згоди наймача у спірної квартири.

Суд звертає увагу, що при житті батька позивач не ставив питання стосовно своєї реєстрації у спірному житловому приміщенні у зв'язку з тривалими судовими спорами за позовами його батька про відмову йому у реєстрації та праві на приватизацію житла. Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 набув право користування жилим приміщенням квартирою АДРЕСА_1, оскільки його проживання у вказаному жилому приміщенні носить постійний характер протягом тривалого часу. За місцем реєстрації у м. Євпаторія позивач не проживає, у зв'язку з тим що там проживає родина його сина. Іншого житла у с. Новосільське та взагалі у Чорноморському районі позивач не має. Тому спірне житло стало його єдиним місцем проживання.

Приймаючи до уваги, що судом встановлені правомірність вселення позивача у квартиру АДРЕСА_1 та факт постійного проживання ОСОБА_1 у спірної квартирі , вимоги позивача про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Новосільської сільської ради Чорноморського району АРК від 13.07.2013 року № 71 про надання ОСОБА_6 та ОСОБА_6 квартири, визнання недійсним ордеру на житлове приміщення квартири та визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на житло підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 58 Житлового Кодексу Української РСР, ордер може бути виданий лише на вільне житлове приміщення.

Відповідно до ст. 59 Житлового Кодексу Української РСР, ордер на житлове приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.

У порушення зазначених норм відповідачам ОСОБА_6 та ОСОБА_6 був виданий ордер на зайняте житлове приміщення.

До теперішнього часу відповідачі не вселилися у квартиру. Вимоги про здійснення перешкод у вселенні суду не заявили.

Суд критично відноситься до актів, які були складені посадовими особами Новосільської сільської ради про те, що спірна квартира є вільною.

Не один з членів комісії, які складали акти не з'явилися до судового засідання, не зважаючи на неодноразові вимоги суду.

Представник відповідача Новосілької сільської ради ОСОБА_3, який також підписав акти пояснив, суду, що працівники Новосільскої сільської ради відмовляються від участі у судовому засіданні . Сам він у квартирі не був.

Сусіди позивача , ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, навпаки стверджують, що у квартирі постійно проживають ОСОБА_1 разом з дружиною.

Враховуючи, що матеріали справи свідчать про те, що на момент видачі зазначеного вище ордеру, квартира АДРЕСА_1 не є вільним, суд вважає , що вищевказаний ордер був виданий відповідачем неправомірно, а тому він підлягає визнанню недійсним. Отже, свідоцтво про право власності на житло від 19.08.2013 року є недійсним та також підлягає скасуванню.

Законодавством не передбачено порядок скасування ордеру, тому суд відмовляє у задоволенні вимог у цей частини.

Вимоги про визнання недійсним та скасування розпорядження органу приватизації житлового фонду щодо приватизації квартири також не підлягають задоволенню, оскільки є проміжним документом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10,60,169,209,212,214,215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Новосільської сільської ради Чорноморського району АР Крим, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання наймачем квартири, визнання недійсними рішення виконкому Чорноморської селищної ради, ордеру на квартиру, розпорядження органу приватизації житлового фонду щодо приватизації квартири та свідоцтво про право власності на житло - задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_1 наймачем квартири АДРЕСА_1.

Визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Новосільської сільської ради Чорноморського району АРК від 13.07.2013 року № 71 про надання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 квартири АДРЕСА_1; скасувати ордер № 2 від 16.07.2013 року на житлове приміщення квартиру АДРЕСА_1, виданий на ім'я ОСОБА_5 та ОСОБА_6; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 від 19.08.2013 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги через Чорноморський районний суд АРК.

Суддя Стебівко О.І.