Справа № 113/23/14-ц
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 березня 2014 року Первомайський районний суд Автономної Республіки Крим
у складі: Головуючого судді - Климової Г.М.
за участю секретаря - Лисенко С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Первомайське, Первомайського району АРК, цивільну справу за позовом Севастопольської філії Державного підприємства МВС України «Інформ-Ресурси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, третя особа - ОСОБА_2, суд -
В С Т А Н О В И В:
Севастопольська філія Державного підприємства МВС України «Інформ-Ресурси» (далі СФ ДП МВС України «Інформ-Ресурси») звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за доставку та зберігання автомобіля марки «АЗЛК 2140», державний номер НОМЕР_1 у розмірі 4380 грн. Позов мотивовано тим, що 16 серпня 2013 року вказаний транспортний засіб, який належить відповідачу, затриманий та доставлений для зберігання на спеціальний майданчик тимчасового затримання. Відповідача повідомлено про необхідність забрати автомобіль та оплатити витрати, пов'язані з його доставлянням та зберіганням, однак, автомобіль знаходиться на зберіганні до цього часу, внаслідок чого станом на 20 листопада 2013 року утворилась заборгованість у вказаній сумі, яку позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку. Крім того, просить суд стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 229,41 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 850 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав на адресу суду заяву про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги підтримує, заперечує проти заміни відповідача по справі.
Відповідач - ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що є неналежним відповідачем у справі, оскільки у листопаді 2011 року передав реєстраційні документи на автомобіль ОСОБА_2 і з цього часу саме він повинен був контролювати своє майно.
В судовому засіданні третя особа - ОСОБА_2 позовні вимоги визнав та пояснив, що дійсно 16 серпня 2013 року транспортний засіб «АЗЛК 2140», державний номер НОМЕР_1, яким він керував на законній підставі, був затриманий та доставлений для зберігання на спеціальний майданчик тимчасового затримання. Про необхідність забрати автомобіль та оплатити витрати, пов'язані з його доставлянням та зберіганням, позивач його не повідомляв.
Суд, вислухавши відповідача, третю особу, дослідивши матеріали справи та представлені докази, вважає, що у задоволенні позову СФ ДП МВС України «Інформ-Ресурси» варто відмовити, з наступних підстав.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1102 від 17.12.2008 року затверджено Порядок тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках.
Вказана постанова КМ України прийнята на виконання ст. 265-2 КУпАП, згідно з якою у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 21, статями 121-1, 126, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130, статтями 132-1, 206-1 цього Кодексу, працівник Державної автомобільної інспекції тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку (якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. Після закінчення триденного строку тимчасового затримання транспортного засобу особа має право звернутися за отриманням тимчасово затриманого транспортного засобу. Таке звернення особи є обов'язковим для його виконання незалежно від стадії вирішення справи про адміністративне правопорушення.
З матеріалів справи вбачається, що 16 серпня 2013 року був тимчасово затриманий автомобіль марки «АЗЛК 2140», державний номер НОМЕР_1, та доставлений на спеціальний майданчик тимчасового затримання транспортних засобів за адресою: м. Євпаторія, вул.. Роздольненське шосе, 19.
У зв'язку із затриманням автомобіля, у присутності водія ОСОБА_2, складений протокол огляду та тимчасового затримання від 16.08.2013 року.
Відповідно до результатів пошуку «Інформаційна система ДАІ» вказаний автомобіль з 25.11.1997 року був зареєстрований за ОСОБА_1 (а.с.7).
Під час розгляду справи судом не було встановлено того, що 16.08.2013 року відповідачем було вчинено порушення Правил дорожнього руху, що передбачає адміністративну відповідальність та було підставою для затримання автомобіля.
Разом з тим, в ході розгляду справи встановлено, що у листопаді 2011 року, ОСОБА_1 передав автомобіль марки «АЗЛК 2140», державний номер НОМЕР_1, у користування ОСОБА_2, який мав посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши йому реєстраційний документ на цей транспортний засіб.
Пунктом 12 Правил передбачено, що повернення тимчасово затриманого транспортного засобу, який зберігається на спеціальному майданчику, здійснюється за письмовим зверненням його водія, власника (співвласника) за умови оплати ним витрат, пов'язаних з транспортуванням та зберіганням такого транспортного засобу, та пред'явлення відповідного протоколу про адміністративне правопорушення.
Оскільки затримання транспортного засобу було здійснено у зв'язку з вчиненням ОСОБА_2 правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, який з листопада 2011 року мав повноваження стосовно вищевказаного автомобіля, саме ОСОБА_2 має бути належним відповідачем у справі.
Суд в порядку ст. 33 ЦПК України вирішив це питання, позивач заперечує проти заміни відповідача по справі.
Відповідно до ст.ст. 11, 15 ЦПК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права, які потребують захисту у разі його порушення, не визнання або оспорювання.
Під способом захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту прав та інтересів передбачений ст.. 16 ЦК України.
Особа, якщо вона вважає своє право порушеним, може звернутись до суду із позовом про захист свого права, але у передбачений законом спосіб. Обравши способом захисту - звернення з позовом про стягнення суми заборгованості за послуги підприємства за доставляння тимчасово затриманого транспортного засобу на спеціальний майданчик та його відповідальне зберігання, з посиланням на порушене право позивач за правилами ст. 10 ЦПК України зобов'язаний був довести правову та фактичну підставу своїх вимог.
При вирішенні цивільних справ суд виходить з поданих сторонами доказів. Згідно з принципом змагальності сторін у цивільному судочинстві, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, крім обставин, які не підлягають доказуванню, що встановлено статтями 60, 61 ЦПК України.
Суд вважає, що позивачем не доведено фактів (обставин) з належним доказовим підтвердженням, за наявності яких закон пов'язує настання певних юридичних наслідків, зокрема право на стягнення суми заборгованості за зберігання майна саме з відповідача.
Оскільки суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості за зберігання майна задоволенню не підлягають, отже у задоволенні вимог позивача у частині стягнення судового збору у розмірі 229,41 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 850 грн. також варто відмовити.
Керуючись ст. 265-2 КУпАП, Постановою Кабінету Міністрів України № 1102 від 17.12.2008 року «Про порядок тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках», п.п.2.2 Правил дорожнього руху України, із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2009 р. N 124, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2011 р. N 1029, ст.ст. 10, 11, 15, 16, 60, 61, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову Севастопольської філії Державного підприємства МВС України «Інформ-Ресурси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за доставку та зберігання автомобіля марки «АЗЛК 2140», державний номер НОМЕР_1 у розмірі 4380 грн., судового збору у розмірі 229,41 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 850 грн. - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Первомайський районний суд АРК шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: