ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДo:p>/o:p>
o:p> /o:p>
Справа № 22а—10534/2008 Головуючий суддя у 1-ій
Категорія статобліку – 75 інстанції – Корсун В.Л.
(Справа № 17/385/08-АП)
ПОСТАНОВА
Іменем УКРАЇНИ
18 грудня 2008р. м. Дніпропетровськ
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії
головуючий суддя Мірошниченко М.В.,
суддя Туркіна Л.П.
суддя Проценко О.А.
при секретарі Галоян О.Г.
за участю представників сторін:
позивача: не з’явився
відповідача: Іванець Г.А. (дов. від 03.09.2008р. № 19/1-1-1932/мх),
Гостіщева І.В. (дов. від 19.12.2007р. № 19/1-1-2876/мх)
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Управління державної служби охорони при УМВС України в
Запорізькій області, м. Запоріжжя
на постанову господарського суду Запорізької області від 01.10.2008р.
у справі № 17/385/08-АП
за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту
інвалідів, м. Запоріжжя
до відповідача Управління державної служби охорони при УМВС України в
Запорізькій області, м. Запоріжжя
про стягнення 404893,23 грн. штрафних санкцій та пені за невиконання
нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2007році
ВСТАНОВИВ:
Запорізьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів заявлений позов про стягнення 391276,86грн. штрафних адміністративно-господарських санкцій та 13616,37 грн. пені (разом у сумі 404893,23грн.) за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007році.
Розглянувши справу по суті, постановою господарського суду Запорізької області від 01.10.2008р. у справі № 17/385/08-АП позов задоволено, з відповідача на користь позивача стягнуто суму 391276,86грн. адміністративно-господарських санкцій та суму 13616,37грн. пені.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що у відповідності до вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відповідач зобов’язаний був створити робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2007році у розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, що повинно складати – 47 осіб. Фактично відповідач створив 21-не робоче місце, зайняте (працевлаштоване) інвалідом. Оскільки відповідач не виконав встановленого законодавством нормативу створення робочих місць для інвалідів, то у відповідності до ст. 20 зазначеного Закону України, відповідач зобов’язаний сплатити на користь позивача адміністративно – господарські санкції, сума яких визначена в розмірі середньої річної заробітної плати в установі відповідача за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом, що складає суму 391276,86грн. Крім того, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій потягло за собою стягнення суми пені, виходячи з 120% річних облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Розмір пені склав суму 13616,37грн.
Суд першої інстанції вказав, що відповідачем не доведено факту виділення та створення робочих місць для інвалідів в 2007році у належній кількості і не повідомляв центр зайнятості про наявні вакантні місця для працевлаштування інвалідів.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, Управлінням державної служби охорони при УМВС України в Запорізькій області подано апеляційну скаргу, в якій вказано на наступні обставини.
У відповідності до ст. 5 Закону України «Про охорону праці» працівнику не може пропонуватись робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров’я. За ст. 12 цього Закону України, підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов’язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії.
Згідно до ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» інвалідам забезпечується право працювати на підприємствах, в установах та організаціях та займатись іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Цією ж статтею заборонено використання праці інвалідів, коли за висновками медико-соціальної експертизи стан його здоров’я перешкоджає виконанню професійних обов’язків.
При цьому за ст. 17 Закону України «Про міліцію» передбачено, що на службу до міліції приймаються на контрактній основі громадяни, здатні, в тому числі, за своєю фізичною підготовкою і станом здоров’я виконувати покладені на міліцію завдання.
Професії у сфері діяльності державної служби охорони є небезпечними для здоров’я інвалідів, а тому відсутні у Переліку професій і робіт, які заміщаються інвалідами.
Просить постанову суду першої інстанції від 01.10.2008р. скасувати та прийняти нове рішення.
Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів у запереченнях на апеляційну скаргу вказує на законність постанови суду першої інстанції. Зазначає, що відповідач не виконав в 2007 році визначений Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, а тому повинен сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню.
Просить постанову суду першої інстанції від 01.10.2008р. залишити без змін.
Представники відповідача в судовому засіданні 18.12.2008р. підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі.
15.12.2008р. від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.
На підставі ст. 128 КАС України колегія суддів ухвалила здійснити розгляд справи за наявними матеріалами за відсутності представника позивача.
Судове засідання 18.12.2008р. фіксувалось за допомогою технічного комплексу «Камертон».
У відповідності до розпорядження голови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду № 502 від 17.12.2008р. справу розглянуто колегією суддів у складі: Мірошниченко М.В. (головуючий суддя), Туркіна Л.П. (суддя), Проценко О.А. (суддя).
В судовому засіданні 18.12.2008р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду апеляційної інстанції.
Розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, перевіривши їх доказами, колегія суддів знаходить підстави для задоволення апеляційної скарги.
Частиною 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Згідно до ч.2 ст. 19 зазначеного Закону України, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу встановленого частиною першою цієї статті і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 31.01.2007 № 70 визначено, що інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Відповідно до п.4 ст.20 Закону України «Про зайнятість населення» підприємства, установи, організації незалежно від форм власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням та щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі, призначених для працевлаштування інвалідів.
У відповідності до «Звіту про зайнятість» та працевлаштування інвалідів» (Форма 10-ПІ), наданого відповідачем, середньооблікова кількість штатних працівників у відповідача за 2007рік склала 1179 осіб, і таким чином, середньооблікова кількість інвалідів, відповідно до нормативу, повинна складати (на думку позивача) 47 осіб.
Колегія суддів зазначає, що згідно до п.п.6) п.19 Положення про Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1993р. – в редакції постанови від 15.08.2001р. № 1053), працівники міліції охорони під час виконання службових обовязків користуються правами, передбаченими Законом України «Про міліцію».
Управління державної служби охорони при УМВС України в Запорізькій області підпорядковане Департаменту державної служби охорони при УМВС України, що випливає з Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 05.05.06р. № 1611-3014 (а.с. – 18).
Видом діяльності за КВЕД відповідача є - охорона та забезпечення громадського порядку ( 75.24.1).
Згідно до п.1.1 Витягу з Положення про Управління державної служби охорони при УМВС України в Запорізькій області (а.с. – 19), Управління державної служби охорони є державною установою, що провадить некомерційну (без мети одержання прибутку) господарську діяльність та підпорядковується і входить до сфери управління Департаменту державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України.
У відповідності до п.1.2 вказаного Положення, принципом створення УДСО є забезпечення громадського порядку та боротьби зі злочинністю на регіональному рівні шляхом охорони об’єктів, майна державної та інших форм власності, охорони фізичних осіб, патрулювання працівників міліції охорони, у тому числі мобільних груп затримання.
За ст. 1 Закону України«Про міліцію» N565-XIIвід 20.12.1990р.міліція в Україні-
державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
У відповідності до ст. 7 зазначеного Закону, міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції. Вона складається з підрозділів:
кримінальної міліції;
міліції громадської безпеки;
транспортної міліції;
державної автомобільної інспекції;
міліції охорони;
судової міліції;
спеціальної міліції.
Як свідчить ст. 16 вказаного Закону, особовий склад міліції складається з
працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції.
У відповідності до ст 17. Закону, на службу до міліції приймаютьсяна контрактній основі громадяни, здатні за своїми особистими, діловими і моральними якостями, освітнім рівнем, фізичною підготовкою і станом здоров'я виконувати покладені на міліцію завдання.
Згідно до п.17 Положення про Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1993р. – в редакції постанови від 15.08.2001р. № 1053), на роботу до Державної служби охорони приймаються особи, які досягли вісімнадцятирічного віку, за своїми фізичними даними і станом здоров’я здатні вимконувати покладені на працівників охорони обов’язки та не мають судимості.
Таким чином діюче законодавство ставить певні обмеження щодо можливості прийняття на службу до органів міліції осіб – за рівнем фізичної підготовки та станом здоров’я.
У відповідності до ст. 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефектами, що призводять до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі і захисті.
Згідно до ст 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» N 875-XII від 21.03.1991р., з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.
Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення інваліда на іншу роботу без його згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я інвалідів.
У відповідності до ст 18 вказаного Закону, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За ст 12 Закону України «Про охорону праці» N 2694-XII від 14.10.1992р.
підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.
В матеріалах справи міститься лист Міністерства охорони здоров’я України від 27.12.1999р. № 16.05/324, адресований Головному управлінню державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України, відповідно до якого професії у сфері державної служби охорони МВС є небезпечними для здоровя інвалідів і відсутні в Переліку професій і робіт, які заміщаються інвалідами, а тому лікарі-експерти МСЕК не виносять рекомендацій щодо працевлаштування інвалідів у цій сфері.
В матеріалах справи (а.с. – 60) міститься Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 25.11.2003р. № 1430 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.06.2004р. за № 762/9361), згідно до п.1.10 якого – до підрозділів цивільної охорони не можуть бути прийняті особи, які за станом здоров’я і фізичного розвитку не можуть виконувати обовязки працівників персоналу охорони відповідно до вимог, установлених Міністерством охорони здоровя за погодженням з МВС.
Стаття 22 Кодексу законів про працю України визначає, що вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров'я працівника можуть встановлюватись законодавством України.
Таким чином, системний аналіз наведених норм права свідчить, що норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів повинен установлюватись для відповідача у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних (найманих) працівників облікового складу за рік, які за своїми фізичними властивостями і станом здоров’я можуть виконувати покладені на них функції.
Відповідно до Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів» (Форма 10-ПН) середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за 2007р. становить 1179 осіб.
Згідно з довідкою від 18.12.2008р., наданою відповідачем, до середньооблікової чисельності штатних працівників (1179 осіб) за 2007рік, належать:
-служба інкасації – 116 осіб,
-охорона кредитно-фінансових установ – 41 особа,
-спеціальний підроздал «Титан» - 23 особи,
-працівники цивільної охорони – 537 осіб,
-працівники пунктів централізованої охорони – 357 осіб,
- посади вільнонайманого складу адміністративно- управлінського персоналу – 102 особи.
Також зі Звіту (код рядка 03) випливає, що кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» складає - 4 особи (виходячи з того, що середньооблікова кількість штатних працівників адміністративно-управлінського персоналу та кількість робочих місць, які не пов’язані з шкідливими та важкими умовами праці і не повязані з підвищеною небезпекою – складає 102 особи).
Фактично середньооблікова кількість працюючих інвалідів в УДСО при УМВС України в Запорізькій області в 2007році склала 21 особу. Цей факт не заперечується позивачем у справі.
Таким чином колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідачем на протязі 2007року було виконано норматив створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій відсутні. В задоволенні позову слід відмовити.
Згідно до ст 202 КАС України підставами для скасування судового рішення є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Таким чином, постанова суду першої інстанції від 01.10.08р. підлягає скасуванню.
Керуючисьст. ст. 195, 198 (п. 3), 202, 205, 207
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Управління Державної служби охорони при управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, м. Запоріжжя задовольнити
Постанову господарського суду Запорізької області від 01.10.2008р. у справі № 17/385/08 –АП скасувати.
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена протягом одного місяця до адміністративного суду касаційної інстанції.
Постанова виготовлена в повному обсязі – 19.12.2008р.
Головуючий суддя М.В. Мірошниченко
Суддя Л.П. Туркіна
Суддя О.А. Проценко