ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ПОСТАНОВА
Іменем України
04 березня 2014 року Сімферополь Справа №801/7163/13-а
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Петренко В.В., за участю секретаря Кузьменко О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Міністерство освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим
про визнання протиправними дій, спонукання до виконання певних дій та стягнення,
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився.
Суть спору: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Міністерства у справах сім'ї, молоді та спорту АР Крим про визнання протиправними дії про відмову у висуненні кандидатури на отримання стипендії АР Крим за 2008-2009 роки; визнання протиправними дії про відмову у визнанні спортивних досягнень за 2009 рік; зобов'язання висунути кандидатуру на отримання стипендій АР Крим за 2008-2009 рік; зобов'язання визнати спортивні досягнення за 2009 рік згідно із законодавством України.
Позивач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення (а.с.203), клопотань не надав, про поважність причин неприбуття у судове засідання суду не повідомив.
Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.204), клопотань не надав, про поважність причин неприбуття у судове засідання суду не повідомив.
Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу за відсутністю представників позивача та відповідача.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд
ВСТАНОВИВ:
Листом за вих. від 22.01.2013 року № Ф-21/91/2 Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим скерувало на адресу ОСОБА_1 відповідь на звернення останнього з копією постанови про закінчення виконавчого провадження від 30.12.2011 року та копією протоколу колегії Республіканського комітету АР Крим з фізичної культури та спорту від 27.10.2010 року. ( а. с. 68-74).
В протоколі засідання колегії Республіканського комітету АР Крим з фізичної культури та спорту від 27.10.2010 року № 5 зазначено, що за результатами розгляду питання про висування ОСОБА_1 на конкурсний відбір претендентів на отримання стипендії АР Крим за 2008-2009 роки постановлено відмовити громадянину України ОСОБА_1 у висуванні його кандидатури на отримання стипендії АР Крим в категорії ведучих спортсменів і їх тренерів по олімпійським видам спорту, а також видам спорту , що не входять у програму Олімпійських ігор за 2008-2009 роки (за - 0, проти - 13, утрималось - 0 ( а. с. 73, 74).
Листом за вих. від 20.07.2011 року № Ф-03/357 Міністерство освіти та науки, молоді та спорту АР Крим, за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 щодо обліку його спортивних досягнень за 2009 рік, повідомило позивача, що при проведенні підсумків виступу спортсменів автономії за 2009 рік його спортивні результати не могли і не можуть бути враховані, через його безстрокову дискваліфікацію з складу збірної команди України та штатної команди України з горьового спорту ( а. с. 86).
Протокол засідання колегії Республіканського комітету АР Крим з фізичної культури та спорту від 27.10.2010 року № 5 та лист Міністерства освіти та науки, молоді та спорту АР Крим за вих. від 20.07.2011 року № Ф-03/357 стали підставою для звернення до суду з позовом про визнання дискримінаційного рішення відповідача про відмову у висуванні кандидатури позивача на отримання стипендії Автономної Республіки Крим за 2008-2009 роки із-за неналежності до Федерації гирьового спорту України нечинним; про визнання дискримінаційного рішення відповідача про відмову у визнанні спортивних досягнення за 2009 рік із-за неналежності до Федерації гирьового спорту України нечинним; про зобов'язання відповідача визнати спортивні досягнення позивача за 2009 рік згідно із законодавством України та про стягнення з відповідача матеріального збитку в сумі 84000,00 грн. та компенсації моральної шкоди в сумі 100000,00 грн.
Перевіряючи законність та обґрунтованість позовних вимог, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що постановою Верховної Ради АР Крим від 16.02.2011р. №216-6/11 "Про склад Ради міністрів Автономної Республіки Крим, структуру органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, апарату Ради міністрів Автономної Республіки Крим і внесення змін до деяких нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим" Міністерство у справах сім'ї, молоді та спорту АР Крим було реорганізовано шляхом приєднання до Міністерства освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку про необхідність заміни відповідача на правонаступника - Міністерство освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим.
Суд зазначає, що відповідно до положень діючого законодавства Міністерство освіти та науки, молоді та спорту АР Крим не відповідає за дії Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з фізичної культури та спорту (правонаступником якого є Міністерство у справах сім'ї, молоді та спорту Автономної Республіки Крим).
Згідно з протоколом колегії Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з фізичній культурі та спорту від 27.10.2010 позивачу відмовлено у висуненні його кандидатури на отримання стипендій АР Крим за 2008-2009 роки.
Дане рішення колегія Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з фізичної культури та спорту обґрунтовано мотивувала тим, що документи на висунення кандидатури позивача на отримання стипендій АР документи на висунення кандидатури позивача на отримання стипендій АР Крим за зазначений період і на момент розгляду пропозицій щодо кандидатів на отримання стипендії подані не були.
Крім того, відповідно до виписки з протоколу засідання Президії ФГС України №3 від 06.06.2009 позивач виключений з членів ФГС України без права поновлення в членстві.
Крім того, згідно наданих відповідачем пояснень у Міністерства освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим відсутні документи з питань відмови у висуненні кандидатури ОСОБА_1 на отримання стипендій АР Крим за 2008-2009 роки та відмови у визнанні спортивних досягнень останнього за 2009 рік.
Зважаючи на те, що до повноважень відповідача у сфері спорту не відносяться функції щодо вирішення питання висунення кандидатур спортсменів на отримання стипендій провідним спортсменам АР Крим та визнання спортивних досягнень кандидатів для отримання стипендій провідним спортсменам АР Крим, на нього не покладено обов'язків щодо прийняття рішень з питань висунення кандидатур спортсменів на отримання стипендій провідним спортсменам АР Крим, визнання спортивних досягнень кандидатів для отримання стипендій провідним спортсменам АР Крим, відповідач не є правонаступником Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з фізичної культури та спорту, не відповідає за дії Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з фізичної культури та спорту, протоколи засідань та листи не є рішенням (нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії) в розумінні п. 1 ч. 2 ст.17 КАС України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним рішення відповідача про відмову у висуванні кандидатури позивача на отримання стипендії Автономної Республіки Крим за 2008-2009 роки із-за неналежності до Федерації гирьового спорту України нечинним, визнання дискримінаційного рішення відповідача про відмову у визнанні спортивних досягнення за 2009 рік із-за неналежності до Федерації гирьового спорту України нечинним та зобов'язання відповідача визнати спортивні досягнення позивача за 2009 рік згідно із законодавством України не підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача матеріального збитку в сумі 84000,00 грн. та компенсації моральної шкоди в сумі 100000,00 грн., то суд зазначає наступне.
Згідно з п. 1 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995р. №4 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного суду України від 25 травня 2001 р. №5) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
В пункті 5 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 р. №4 зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Отже, позивачем має бути зазначено, в чому полягає моральна шкода, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Позовна заява не містить даних у чому конкретно полягає моральна шкода, з яких міркувань він виходив, зазначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характер немайнових втрат (їх тривалість, можливість відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При цьому суд має виходити із засад розумності, уважності та справедливості.
Така правова позиція неодноразово знаходила своє підтвердження у практиці Вищого адміністративного суду України.
Крім того, судом не встановлено з боку відповідача порушення прав та законних інтересів позивача, а тому і вимоги про стягнення матеріальної та моральної компенсації не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно зі статтею 70 вказаного Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, відповідачем на виконання вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України надані суду належні та допустимі докази, які підтверджують правомірність його дій.
Доводи зазначені позивачем у адміністративному позові щодо протиправності дій відповідача у ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження та спростовані фактичними обставинами та доказами, встановленими судом.
За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 158-163, 167 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя підпис В.В.Петренко