ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 липня 2006 р. | № 7/620 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н.О., -головуючого, |
Грека Б.М., Черкащенка М.М., |
розглянувши матеріали касаційної скарги | ТОВ “Спецбудресурси” |
на постанову | Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2006 року |
у справі господарського суду | м. Києва |
за позовом | ПП “Недержавна служба безпеки “Багратіон” |
до | ТОВ “Спецбудресурси” |
про | стягнення 1667,53 грн., |
В засіданні взяли участь представники:
- позивача: | Кучмістий І.М., |
- відповідача: | Муляр А.М., |
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2005 року ПП “Недержавна служба безпеки “Багратіон” звернулось до господарського суду з позовом до ТОВ “Спецбудресурси” про стягнення 14,14 грн. річних за прострочення платежу, 67,62 грн. інфляційних, 85,77 грн. пені, збитків, завданих оплатою юридичних послуг в сумі 1500,00 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 09.11.2005 року в позові відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2006 року рішення місцевого господарського суду від 09.11.2005 року скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто на користь позивача 85,77 грн. пені, 67,62 грн. –збитків від інфляції, 14,14 грн. –3% річних, 100,00 грн. –збитків понесених позивачем на юридичні послуги та 220,00 грн. судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою ТОВ “Спецбудресурси” подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2006 року скасувати та залишити рішення господарського суду м. Києва від 09.11.2005 року в силі.
Доповідач: Черкащенко М.М.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконної постанови.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.04.2004 року між ПП “Недержавна служба безпеки “Багратіон” та ТОВ “Спецбудресурси” було укладено договір № 12 про надання послуг по охороні об’єкта.
Відповідно до умов договору позивач зобов’язується надавати охоронні послуги, а відповідач –щомісячно на підставі актів про надані послуги оплачувати їх вартість із розрахунку 5,50 грн. за годину охорони об’єкта.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач наприкінці 2005 року звернувся до позивача з пропозицією про розірвання договору № 12.
Листом від 29.03.2005 року позивач надав згоду про розірвання договору № 12 після сплати ТОВ “Спецбудресурси” суми заборгованості в розмірі 8522,00 грн. за надані послуги, згідно актів за період січень –березень 2005 року.
Крім того, 30.03.2005 року позивачем вручено відповідачу претензію та 16.08.2005 року досудове попередження № 69 з вимогою сплатити суму заборгованості за договором № 12 в розмірі 8522,00 грн.
Судом апеляційної інстанції також встановлено, що суму заборгованості в розмірі 8522,00 грн. відповідачем було сплачено 18.05.2005 року.
Згідно п.6.2 укладеного договору № 12, сторони обумовили, що відповідач за несвоєчасну оплату наданих послуг сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь термін прострочення платежу, 3% річних та витрати, пов’язані з інфляційним процесом, в разі його наявності.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання за вимогою кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи, що відповідач сплатив суму заборгованості за договором з простроченням в 41 день з моменту пред’явлення претензії, суд апеляційної інстанцій дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача 85,77 грн. пені, 67,62 грн. –збитків від інфляції, 14,14 грн. –3% річних.
Судова колегія також погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про стягнення 100,00 грн. збитків завданих позивачу оплатою юридичних послуг, з огляду на те, що зазначена сума до стягнення є співрозмірною з сумою заявленого позивачем позову.
Враховуючи вищенаведене, оскаржувана постанова Київського апеляційного господарського суду є законною та обґрунтованою, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2006 року у справі № 7/620 залишити без змін.
Головуючий, суддя Н. Кочерова
Судді Б. Грек
М. Черкащенко