ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

06 липня 2006 р.

№ 20/5

Вищий господарський  суд України у складі колегії суддів:

Кочерової Н.О.,- головуючого,

Грека Б.М., Черкащенка М.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги

ДП “Газ України” НАК “Нафтогаз України”

на постанову

Донецького апеляційного господарського суду від 18.04.2006 року

у справі господарського суду

Донецької області

за позовом

ДП “Газ України” НАК “Нафтогаз України”

до	ВАТ “Донецькміськгаз”

про	стягнення 152669,72 грн.,

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:

Бойко Д.Д.,

- відповідача:

не з’явився,

                                         

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2005 року ДП “Газ України” НАК “Нафтогаз України” звернулось до господарського суду з позовом до ВАТ “Донецькміськгаз” про стягнення 95075,44 грн. боргу за поставлений природний газ, 17481,05 грн. –пені, 6655,28 грн. –штрафу, 26053,00 грн. – інфляційних, 7404,95 грн. –3% річних.

У лютому 2006 року ДП “Газ України” НАК “Нафтогаз України” подало до господарського суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача 6655,28 грн. штрафу, 24282,38 грн. – інфляційних, 6143,39 грн.  –3% річних.

Рішенням господарського суду Донецької області від 01.03.2006 року у задоволенні уточнених позовних вимог щодо стягнення 6655,28 грн. штрафу, 24282,38 грн. –інфляційних, 6143,39 грн.  –3% річних відмовлено. Провадження у справі щодо вимог про стягнення 95075,44 грн. боргу припинено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.04.2006 року рішення місцевого господарського суду від 01.03.2006 року скасовано частково. Резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції: “У задоволенні позову відмовити”.

Доповідач: Черкащенко М.М.

Не погоджуючись з судовими рішеннями ДП “Газ України” НАК “Нафтогаз України” подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.04.2006 року та рішення господарського суду Донецької області від 01.03.2006 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових актів.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що договір № 06/02-2085 від 28.12.2002 року між ДП “Газ України” НАК “Нафтогаз України” та ВАТ “Донецькміскгаз” про постачання природного газу не був укладений, згідно судових рішень по справі № 6/651.

Судом першої інстанції встановлено, що у лютому-грудні 2003 року позивач постачав відповідачеві природний газ для потреб відповідача по актам приймання-передачі природного газу.

Висновок суду апеляційної інстанції, що отриманий відповідачем по актам прийому-передачі природний газ є безпідставно отриманий, оскільки договір № 06/02-2085 від 28.12.2002 року між сторонами по справі не був укладений є помилковим, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 151 ЦК УРСР (чинного на момент виникнення правовідносин між сторонами), зобов’язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у ст. 4 цього Кодексу.

Згідно ст. 4  ЦК УРСР, цивільні права та обов’язки виникають з підстав передбачених законодавством, а також дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права та обов’язки.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що на підставі актів приймання-передачі у сторін по справі виникли взаємні права та обов’язки щодо поставки природного газу, а й відповідно і оплати його вартості та настання відповідальності у разі неналежного виконання зазначених зобов’язань.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку, то постанова Донецького апеляційного господарського суду від 18.04.2006 року підлягає скасуванню.

Судова колегія також зазначає, що оскільки сума боргу 95075,44 грн. відповідачем під час розгляду справи була погашена, суд першої інстанції підставно припинив провадження щодо зазначеної вимоги.

В той же час висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні 6655,28 грн. штрафу, 24282,38 грн. –інфляційних, 6143,39 грн.  –3% річних  на підставі того, що позивачем не було пред’явлено відповідачу вимоги про оплату вартості поставленого природного газу, а й відповідно у відповідача не настав строк оплати є помилковим, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписи цієї статті не встановлюють обов'язкової форми вимоги про виконання зобов'язання. Тому, виходячи з принципу диспозитивності у господарському праві та процесі, судова колегія вважає, що позовну заяву слід вважати вимогою виконання зобов'язання, і з врахуванням цього визначати момент виникнення у відповідача обов'язку належного виконання.

Згідно до частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключна прерогатива першої та апеляційної інстанції.

За таких обставин, судове рішення місцевого господарського суду в частині відмови у стягненні  6655,28 грн. штрафу, 24282,38 грн. –інфляційних, 6143,39 грн.  –3% річних підлягає скасуванню, а справа направленню в цій частині на новий розгляд. В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.

При новому розгляді суду необхідно врахувати вищевикладене, витребувати докази у відповідності з вимогами ст.36 та ст.38 ГПК України, повно, всебічно та об’єктивно дослідити всі обставини справи, встановити строк (термін) виконання відповідачем свого зобов’язання, перевірити доводи сторін,  дати їм належну юридичну оцінку та постановити законне та обґрунтоване рішення.

Крім того, під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати приписи ч.6 ст. 232 ГК України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано та приписи ст. 258 ЦК України, якою встановлено річний строк протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права.

         Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.04.2006 року у справі № 20/5 скасувати.

Рішення господарського суду Донецької області від 01.03.2006 року у справі № 20/5 в частині відмови у стягненні 6655,28 грн. штрафу, 24282,38 грн. –інфляційних, 6143,39 грн.  –3% річних скасувати, в іншій частині рішення залишити без змін.

В скасованій частині справу направити на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

          

Головуючий                                                                         Н. Кочерова

Судді:                                                                                    Б. Грек

                                                                                              М. Черкащенко