Ухвала
Іменем України
13 березня 2014 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді Крижанівської Г.В.,
суддів Шебуєвої В.А., Оніщука М.І.,
при секретарі Конику В.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 січня 2014 року у цивільній справі за позовом Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація - 110 Голосіївського району" до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги,-
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2013 позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги.
Позовні вимоги обгрунтував тим, що відповідачі є співвласниками квартири АДРЕСА_1 та споживачами житлово-комунальних послуг, які надаються КП "Житлово-експлуатаційна організація - 110 Голосіївського району".
Разом з тим, зобов'язання щодо своєчасної оплати наданих послуг не виконують, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 11 739,09 грн.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 17 січня 2014 року позов КП "Житлово-експлуатаційна організація - 110 Голосіївського району" до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь КП "Житлово-експлуатаційна організація - 110 Голосіївського району" 14 754 грн. 52 коп. суму основного боргу, 3 % річних у сумі 847 грн. 83 коп., інфляційні втрати у сумі 405 грн. 77 коп. та судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся за апеляційною скаргою, яка мотивована тим, що судом не в повній мірі встановлено обставини справи, які мають суттєве значення, неповно досліджено докази по справі. Апелянт посилався на те, що між позивачем та відповідачами не було укладено договору про надання житлово-комунальних послуг, що свідчить про відсутність зобов'язання.
На підставі викладеного апелянт просив скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 січня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні апеляційної інстанції відповідач підтримав апеляційну скаргу, просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Інші учасники процесу в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Справа № 752/21623/13-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/3482/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Сальникова Н.М.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
Заслухавши думку відповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та письмові докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є співвласниками квартири АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу від 30.09.2009 р. (а.с. 8). Згідно договорів № 23 від 05.01.2009 р., № 10 від 04.01.2010 р. про утримання та обслуговування житлового і нежитлового фонду, що перебуває у комунальній власності Голосіївського району м. Києва, та договору від 01.01.2013 р. про утримання та обслуговування житлового і нежитлового фонду, що перебуває у комунальній власності, будинок АДРЕСА_1, перебуває на утриманні та обслуговуванні КП "Житлово-експлуатаційна організація - 110 Голосіївського району" (а.с. 9-23).
На підставі укладених договорів, позивач забезпечує надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкових територій, з централізованого водопостачання та водовідведення, з централізованого опалення та газопостачання.
Частиною першою ст. 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Згідно п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Такі ж вимоги передбачені п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» управитель зобов'язаний забезпечувати експлуатацію будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд та об'єктів благоустрою, розташованих на прибудинкових територіях, згідно з умовами укладених договорів, стандартами, нормативами і правилами; вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих житлово-комунальних послуг від споживачів.
Відсутність відповідного договору між споживачем житлово-комунальних послуг та їх виконавцем не є підставою для не стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, оскільки згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають також із дій осіб, які породжують ці права та обов'язки, і такою дією є реальне надання послуг та їх отримання відповідачем.
Враховуючи вищезазначене, доводи відповідача щодо правомірності несплати за отримані житлово-комунальні послуги у зв'язку з відсутністю укладеного договору про надання вказаних послуг судом до уваги не приймаються.
Власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
Утримання житла - це комплекс робіт, спрямованих на створення необхідних умов для проживання людей і забезпечення збереження будівель та технічного обладнання.
Отже, мешканці несуть витрати у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку та прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підтвердження своїх вимог позивачем надано розрахунок суми заборгованості відповідачів з урахуванням витрат на експлуатацію будинку.
Із зведеного розрахунку суми основного боргу вбачається, що заборгованість відповідачів становить 14 754 грн. 52 коп. (а.с. 24-36).
Посилання апелянта на те, що якість наданих житлово-комунальних послуг є неналежною, що він не отримував інформації щодо факту, обсягу та підстав надання позивачем вказаних послуг, на відсутність будь-яких зобов'язань перед останнім, а також на відсутність у позивача права вимоги оплати послуг, які відповідач не замовляв, судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.
Статтею 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що в разі незадоволення якістю наданих житлово-комунальних послуг, споживач має право викликати представника виконавця для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень.
Проте доказів відповідного звернення апелянтом надано не було.
Відтак, при встановленні обставин справи та ухваленні рішення судом першої інстанції не було допущено порушень норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, не впливають на правильність прийнятого судом рішення і, з огляду на вимоги ст. 308 ЦПК України, не можуть бути підставою для його скасування, а тому підлягають відхиленню.
Суд розподіляє судові витрати у порядку, визначеному ст. 88 ЦПК України.
Керуючись ст. 218, 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 січня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Г.В. Крижанівська
Судді: М.І. Оніщук
В.А. Шебуєва