Справа № 2-387/08

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2008 року м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді Яремчука В.І., при секретарі Новаковій Т.С. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, встановлення порядку користування квартирою, і про вселення, -

ВСТАНОВИВ:

23.05.2007р. ОСОБА_1 подав позов до колишньої дружини ОСОБА_2 про поділ майна подружжя і встановлення порядку користування квартирою № 113 по вул. Гвардійців Широнінців, 21-Б, у м. Харкові.

Позивач свої вимоги обґрунтував тим, що з 1979 р. по 09.06.2006 р. перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою. Під час шлюбу сім'я придбала спірну ізольовану трикімнатну кооперативну квартиру, яка зареєстрована на його ім'я.

Просив визнати за ним і за відповідачкою за кожним по 1/2 частині квартири АДРЕСА_1, як на майно нажите під час шлюбу, та виділити в його користування жилу кімнату літери „9" площею 15, 6 кв.м. , в користування відповідачці виділити дві жилі кімнати літери „8" площею 11.3 кв.м. і літери „7" площею 13, 5 кв.м. , інші помешкання залишити у спільному користуванні (а.с. 3, 27).

27.XІ.2007р. позивач доповнив вимоги про поновлення порушеного права та про вселення його в спірну квартиру, мотивуючи тим, що відповідачка поміняла замки на вхідних дверях та не впускає його до квартири (а.с. 40).

У попередньому судовому засіданні після роз'яснення судом, що єдиним належним доказом про можливість встановлення порядку користування спірною квартирою членів колишньої сім'ї - сторін по справі та їх дітей, є висновок судової будівельно-технічної експертизи, позивач, та його представник відмовились від проведення експертизи.

У судовому засіданні позивач підтримав вимоги, пояснив, що спірна квартира була придбана у 1981 році і до 1991 року пай за неї був повністю виплачений. З 21.XI.2007р. відповідачка поміняла замки на вхідних дверях і не впускає його до квартири.

Представник позивача ОСОБА_5 також підтримав вимоги позивача і просив суд їх задовольнити.

Суд залучив до участі у справі як співвідповідачів повнолітніх дітей сторін по справі - ОСОБА_3 і ОСОБА_4 (а.с. 50).

Відповідачка ОСОБА_2 у суді пояснила, що право на користування квартирою мають чотири повнолітні особи, сторони по справі, колишні члени сім'ї. При задоволенні вимоги позивача про виділення йому кімнати площею 15, 6 кв.м. будуть порушені права трьох відповідачів, які у користування отримають дві кімнати загальною житловою площею 24, 8 кв.м. Окрім того, у сім'ї склався таким порядок користування квартирою, за яким позивач користується кімнатою літери „8" площею 11, 3 кв.м. , яку він занедбав, а інші дві кімнати відремонтували відповідачі і вони у них проживають. Сторони закривають кімнати у квартирі на замки, так як позивач приводив до квартири сторонніх осіб на ґрунті зловживання алкоголем. Не заперечувала проти визнання за кожним із подружжя права на 1-2 частину квартири, як майна нажитого у шлюбі, заперечувала проти вселення позивача до квартири та проти встановлення запропонованого ним варіанту користування квартирою.

Відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у суді повністю підтримали пояснення своєї матері - ОСОБА_2 та її ставлення до позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши письмові докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 і відповідачка ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 14.07.1979р. по 19.06.2006р. Шлюб розірвали у судовому порядку 09.06.2006р. Це підтверджується копією рішення Московського районного суду м. Харкова, копією свідоцтва про розірвання шлюбу, виданого ОСОБА_1 13.02.2007р. (а.с. 10, 11).

В період шлюбу сторони як подружжя придбали спірну ізольовану трикімнатну кооперативну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 63, 9 кв.м. , житловою 40, 4 кв.м. , право власності на яку зареєстроване на ім'я позивача, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 27.12.2005р. Московською районною у м. Харкові радою, копією витягу про реєстрацію права власності нерухомого майна, копією рішення № 477/37 від 8.12.2005р. Московської районної у м. Харкові ради (а.с. 4, 5, 6).

Перший пайовий внесок за квартиру був сплачений в жовтні 1980 p., aвартість квартири була повністю виплаченою у січні 1991 p., що підтверджується довідкою № 23 від 03, 10.2005р., виданою адміністрацією ОЖК „Левада" (а.с. 7).

Відповідно до статті 60 Сімейного Кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Згідно ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 368 Цивільного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 70 Сімейного Кодексу України:

„у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування".

Шлюбний договір сторони не укладали, домовленості між подружжям на час придбання спірної квартири про те, що їх частки не будуть рівними не було.

Суд встановив, що спірна квартира була придбана подружжям під час шлюбу, тобто є їх спільною сумісною власністю.

Суду не надано доказів про те, що позивач за первісним позовом не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. Аліменти з нього не стягуються. Підстав відступити від засад рівності часток подружжя, згідно вимог ст. 70 Сімейного Кодексу України, у суду немає. Частки майна сторін по справі, у минулому дружини та чоловіка, є рівними.

Вимога позивача про визнання за ним і його колишньою дружиною права власності за кожним по 1/2 частині спірної квартири, як на майна нажитого під час шлюбу, підлягає задоволенню.

У листопаді 2007р. відповідачка поміняла замок на вхідних дверях спірної квартири, ключ від яких не дає позивачу, перешкоджаючи йому у проживанні у квартирі.

Згідно ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією

власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Порушене право позивача як власника на проживання у спірній квартирі належить поновленню, його належить вселити до спірної квартири.

Вимога позивача про те, що порядок користування спірною квартирою належить встановити тільки стосовно власників квартири, а саме його і колишньої дружини, є неправомірною.

Відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 є повнолітніми дітьми позивача, проживають у спірній квартирі як члени його сім'ї.

Згідно вимог ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Отже члени колишнього подружжя і їх двоє повнолітніх дітей, сторони по справі, мають рівни права на користування спірною квартирою і при визначенні порядку користування квартирою належить враховувати інтереси кожного із них.

Суддя роз'яснив позивачу, що єдиним належним доказом для вирішення питання про встановлення порядку користування квартирою № 113 по вулиці Гвардійців Широнінців, 21-Б, у м. Харкові є висновок судової будівельно-технічної експертизи, але від проведення такої експертизи позивач відмовився і тим самим не надав суду доказів на підтвердження своїх вимог про встановлення порядку користування квартирою.

Оскільки позивач всупереч встановленого ст. 60 ЦПК України для кожної сторони обов'язку довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, не надав належних доказів для встановлення порядку користування квартирою № 113 по вулиці Гвардійців Широнінців, 21-Б, у м. Харкові, то суд у задоволенні цієї вимоги позивачу відмовляє.

Керуючись ст. ст. 60, 63, 70 СК України, ст. ст. 150, 156 ЖК України, ст. 368 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 про поділ майна, нажитого під час шлюбу, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 і за ОСОБА_2 право власності за кожним по 1/2 частині квартири АДРЕСА_1, як на майно нажите під час шлюбу.

Позов ОСОБА_1 про поновлення порушеного права та вселення в квартиру задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 порушене право на проживання і вселити його в квартиру АДРЕСА_2.

У задоволенні позову ОСОБА_1 про встановлення порядку користування квартирою № 113 по вулиці Гвардійців Широнінців, 21-Б, у м. Харкові - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд який постановив рішення шляхом подачі в 10-денний строк із дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або поданням апеляційної скарги протягом 10 днів в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.