Справа 22-3935 Суддя 1 інстанції Заруцька Г.М.
Категорія-21 Доповідач Гурова О.М.
Р І Ш E H H Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ЗО листопада 2006 року м.Донецьк
Алеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого: - Гурової О.М.,
суддів - Могутової Н.Г., Шевченко В.Ю.,
при секретарі - Миснянко М.П. за участю - сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 7 лютого 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,-
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду від 7 лютого 2006 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_2. у відшкодування матеріальної шкоди 2014, 38 грн., судових витрат 320 грн., моральної шкоди - 2000 грн. З нього ж на користь ОСОБА_3. стягнуто у відшкодування моральної шкоди 1000 грн.
В апеляційній скарзі відповідач просив скасувати вказане рішення і постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що суд безпідставно визнав його винним в дорожньо-транспортній пригоді, взявши до уваги матеріали про адміністративне правопорушення, за якими він навіть не притягнутий до адміністративної відповідальності. Стверджував, що вини його в ДТП не було, оскільки позивач виконував поворот в тому місці, де це було заборонено дорожніми знаками; перед поворотом дуже різко загальмував, спричинивши аварійну ситуацію; стоп-сигнали на автомобілі позивача були пофарбовані в чорний колір, що не відповідає вимогам безпеки дорожнього руху. На підставі зазначеного вважав, що позивач не надав доказів його вини, не заявляв клопотання про призначення авто-технічної експертизи, тому у суда не було підстав для задоволення позову. Тим більше, що позивачем ОСОБА_3 взагалі позовні вимоги не заявлялись, а суд стягнув на його користь суми моральної шкоди.
Заслухавши доповідача суддю Гурову О.М., пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди ОСОБА_3. - скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, 22 листопада 2004 р. о 17год.40хв. на вул. Добропільська в м. Красноармійську відбулось зіткнення транспортних засобів ВАЗ-2108
держзнак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3. та ЗАЗ „Daewoo Sens" держзнак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1., обом автомобілям були заподіяні технічні ушкодження.
Згідно з вимогами ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:
1/ шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;
2/ за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;
З/ за наявністю вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Висновком судової авто-технічної експертизи встановлено, що в даній дорожньо-транспортній ситуації водію автомобіля ЗАЗ „Daewoo Sens" ОСОБА_1. під час руху за транспортним засобом під керуванням водія ОСОБА_3 належало дотримуватись небезпечної дистанції, яка дозволяла б уникнути зіткнення у разі несподіваного гальмування рухавшогося попереду транспортного засобу, тобто діяти у відповідності з вимогами п. 13.1 Правил дорожнього руху України. Фактичні дії водія ОСОБА_1. не відповідали вимогам п.13.1 вказаних Правил і ця невідповідність знаходилась в причинно-наслідковому зв"язку з наставшою дорожньо-транспортною пригодою. Що стосується водія ОСОБА_3., то його діями подія пригоди взагалі не визначалась. Вказані обставини підтверджені і матеріалами адміністративної справи, схемою ДТП.
На підставі наведеного, Апеляційний суд вважає, що суд 1-ї інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про наявність вини в ДТП відповідача ОСОБА_1. і покладення на нього обов'язку по відшкодуванню шкоди, згідно з вимогами п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України.
З висновку авто-товарознавчої експертизи вбачається, що вартість відновлювального ремонту транспортного заходу ВАЗ-2108 становить 2014,38 грн., які судом вірно стягнуті на користь володільця автомобіля ОСОБА_2.
Крім того, судом прийняті до уваги заподіяні позивачу ОСОБА_2. й моральні страждання, викликані відчуттям емоційного стресу, неможливістю тривалий час користуватись транспортним засобом, необхідністю просити в борг гроші на ремонт автомобіля, втратою автомобілем товарного виду, доданням додаткових зусиль для організації свого життя. Розмір моральної шкоди судом встановлений виходячи з засад розумності та справедливості.
За таких обставин Апеляційний суд вважає, що судом 1-ї інстанції обґрунтовано частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_2., рішення суду в цій частині відповідає вимогам матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не встановлено.
Що ж стосується стягнення судом моральної шкоди на користь ОСОБА_3., то рішення суду в цій частині підлягає скасуванню, а доводи апеляційної скарги відповідача -задоволенню.
Частиною 1 ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін. Позови до суду пред"являються шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, про що зазначено в ч. 1 ст. 118 ЦПК України.
Як свідчать матеріали справи, з позовною заявою до суду звернувся лише ОСОБА_2., зазначивши ОСОБА_3. в якості третьої особи (а.с.2-3). Враховуючи, що ОСОБА_3. є цивільно дієздатною особою, він у разі наявності вимог про відшкодування моральної шкоди, повинен був звернутись до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1, але така заява від імені ОСОБА_3. в матеріалах справи відсутня.
Визнання ОСОБА_3. позивачем по справі ухвалою Красноармійського міськрайсуду від 31 серпня 2005 р. не звільняло його від обов'язку подати відповідну позовну заяву.
На підставі викладеного Апеляційний суд вважає, що за відсутністю позовної заяви ОСОБА_3, про відшкодування моральної шкоди, суд 1-ї інстанції безпідставно стягнув на його користь з ОСОБА_1. 1000 грн., тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу з вищевикладених підстав.
У відповідності з вимогами ч.5 ст. 88 ЦПК України, Апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2. витрати, пов"язані з проведенням авто-технічної експертизи в розмірі 174,36 грн.
Керуючись ст.ст. 309, 314, 316 ЦПК України, Апеляційний суд
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 частково задовольнити.
Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 7 лютого 2006 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1000 грн у відшкодування моральної шкоди скасувати.
Резолютивну частину вказаного рішення викласти в такій редакції:
„Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди 2014,38 грн. (дві тисячі чотирнадцять грн. 38 коп.), моральної шкоди 2000 грн. (дві тисячі грн.), судових витрат - 562,36 грн. (п"ятьсот шестьдесят дві грн. 36 коп.), а всього - 4576,74 грн. (чотири тисячі п"ятьсот сімдесят шість грн. 74 коп.),
В задоволенні позову ОСОБА_2. до ОСОБА_1. про стягнення витрат на правову допомогу відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної