Справа № 22-1621ac                                 Головуючий у 1 інстанції Крупко О.Г.

Категорія 21                                               Доповідач Ювченко Л.П.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 грудня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

Головуючої: Ювченко Л.П. Суддів: Азевич В.Б.,Бабакової Г.А. При секретарі: Тума О.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ворошилівського районного суду м.Донецька від 14 серпня 2006року,

По справаві за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Ворошилівському районі м.Донецька про призначення пенсії державного службовця.

Заслухавши суддю-доповідача,пояснення по справі,перевіривши матеріали справи,суд апеляційної інстанції,-.

ВСТАНОВИВ:

Апеляційною скаргою ОСОБА_1. оскаржується постанова Ворошилівського районного суду м.Донецька від 14 серпня 2006 року,якою відмовлено йому в позові до відповідача про призначення пенсії державного службовця.В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і задоволення позову ОСОБА_1.

З матеріалів справи вбачається,що в липні 2006 р. ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України у Ворошилівському районі м.Донецька про призначення йому пенсії державного службовця.

Позов мотивував тим,що він має загальний трудовий стаж 58 років,тоді як для призначення пенсії державного службовця необхідно мати не менше 25 років загального трудового стажу,що передбачено ст.37 Закону України «Про державну службу».

Загальний стаж державної служби-17,5 років,в тому числі на момент виходу на пенсію-12 років,з яких у Мінвуглепромі України-3 роки,у Мінвуглепромі СРСР-9 років.На момент введення в дію Закону України «Про державну службу»,01.01.1994р. він працював ІНФОРМАЦІЯ_1.На момент досягнення пенсійного віку,1990рік-працював державним службовцем Мінвуглепрому СРСР.

16 квітня 1990р. позивачу була призначена персональна пенсія республіканського значення в РФ.У 1991р. персональні пенсії у Російській Федерації скасовані,тому позивач перейшов на пенсію за пільговими умовами( за списком №1-маючи підземний стаж).Відповідно до Указу Президента РФ від 22.12.1993р. він отримав пенсію державного службовця.У 2002році вийшов закон РФ про пенсії «За выдающиеся заслуги» перейшов на вказану пенсію.

У 2003р. позивач повернувся на постіне проживання в Україну в м. Донецьк.Відділом пенсійного забезпечення Ворошилівського району м.Донецька йому була призначена пенсія за віком.

Він звернувся з заявою про призначення пенсії державного службовця відповідно до Завкону України від 16.12.2000р. «Про державну службу»,але листом від 26.09.2005року йому було відмовлено.На звернення до Головного Управління Пенсійного фонду у Донецькій області йому теж було відмовлено у призначенні пенсії державного службовця.

Просив зобов»язати відповідача встановити йому пенсію державного службовця відповідно до заяви поданої у відділ пенсійного забезпечення,та сплатити різницю в пенсії державного службовця,яка йому мала бути призначена з моменту подачі заяви і пенсією,яку він отримував в дійсності за вказаний час.

Відмовляючи в позові ОСОБА_1. суд першої інстанції дійшов висновку,що відповідачем обгрунтовано призначена ОСОБА_1. пенсія за віком відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст. 1,7 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності Незалежних Держав в області пенсійного забезпечення.

Відповідно ст.4 Закону України «Про державну службу» право на державну службу мають громадяни України .Право на пенсію відповідно до вказаного Закону мають особи,які після введення в дію цього Закону з 01.01.1994р. перебували на державній службі в Україні,тобто набули статус державного службовця України /зі встановленням відповідної категорії державного службовця,присвоєнням рангу і прийняттям присяги державного службовця/.

Також враховано ,що пенсіонери,які досягли пенсійного віку до 01.01.1994р.-на момент введення в дію Закону України « Про державну службу» і не набули статусу державного службовця України, права на пенсію відповідно до вимог ст.37 Закону України «Про державну службу»-не мають.

Суд першої інстанції перевірив доводи сторін,дав аналіз діючому законодавству і дійшов обгрунтованого висновку ,що « Угода про гарантії прав громадян -учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», стосується всіх видів пенсійного забезпечення,але не поширюється на стаж державного службовця.Рішення про взаємозалік стажу державного службовця не приймалось державами,які підписали Угоду.

Суд дійшов обгрунтованого висновку,що дії відповідача є правомірними,а вимоги позивача ОСОБА_1. не грунтуються на законі.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.Підстав для його скасування не встановлено.

Керуючись ст.ст. 198,200,205,207 КАС України, суд апеляційної інстанції,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.Постанову Ворошилівського районного суду м.Донецька від 14 серпня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця до Вищого адміністративного суду України.