УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №: 22-ц/191/13/14Головуючий суду першої інстанції:Біленко Л.В.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Романова Л. В.
"17" березня 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:
головуючого-суддіРоманової Л.В.,
суддів:Моісеєнко Т.І., Редько Г.В.,
при секретаріПомазан В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за договором позики за апеляційною скаргою ОСОБА_8, яка діє в інтересах ОСОБА_7, на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 06 вересня 2013 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У січні 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за договором позики. Позов мотивовано тим, що відповідно до розписки від 04 листопада 2011 року ОСОБА_7 отримав від ОСОБА_6 в борг грошові кошти у розмірі 20 000 доларів США, які зобов'язався повернути в листопаді 2012 р. У встановлений в розписці термін гроші відповідач не повернув, у зв'язку з чим позивачка просила стягнути з відповідача 163200 грн., за курсом долару США (8,16 грн.), який встановлений ПАТ КБ «Приватбанк» станом на 21.01.2013 та покласти на відповідача судові витрати.
Рішенням Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 06 вересня 2013 року позов ОСОБА_6 задоволено частково - стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 суму заборгованості за договором позики у розмірі 159860 грн. та судові витрати - 1598,60 грн.
На зазначене рішення ОСОБА_8, яка діє в інтересах ОСОБА_7, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, ухвалення судом рішення без з'ясування всіх обставин справи, які мають значення, ненадання належної оцінки доказам, які є в матеріалах справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, задовольняючи позов, послався на висновок судового експерта, яким встановлено, що підпис у розписці виконано відповідачем, проте за тим самим висновком експерта неможливо визначити ким саме було зроблено запис - прізвище та ініціали відповідача поряд з його підписом у розписці. Апелянт вважав, що висновок експерта містив суттєві недоліки внаслідок недостатньої кількості наданих для дослідження вільних зразків підпису та експериментальних зразків почерку, що було підставою для проведення повторної судово-почеркознавчої експертизи.
В межах апеляційного провадження у справі проведено повторну судово-почеркознавчу експертизу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення апелянта та його представника, представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Згідно вимог частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 частково, суд першої інстанції виходив з доведеності обставин щодо порушення права позивача як позикодавця невиконанням іншою стороною умов, визначених змістом зобов'язання та обґрунтованості правових підстав вимагати їх виконання в примусовому порядку, але з урахуванням ст. 533 ЦК щодо грошового зобов'язання, еквівалент якого визначено в іноземній валюті, коли сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 виникли правовідносини на підставі договору позики. Від імені ОСОБА_7 написано документ 04.11.2011, який названо розписка та згідно з якою останній брав у ОСОБА_6 20 тис. доларів, залишаючи позикодавцю до повернення боргу автомобіль Мерседес-Бенс 411D, і зобов'язався виплатити борг в листопаді 2012 р.
Позичальник свої зобов'язання не виконав, борг не повернув, про що свідчив наявний у позивача оригінал зазначеного договору позики.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
Згідно зі статтею 1047 ЦК України, договір позики укладається в письмовій формі. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.
Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов'язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
У відповідності до статей 629, 610, 612, 625 ЦК України - договір є обов'язковим до виконання; порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором та не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов'язання.
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Відповідну правову позицію при вирішення подібних спорів підтримав Верховний Суд України, яка викладена в постанові від 18.09.2013 № 6-63цс13.
Враховуючи наведене, колегія суду погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки розписка, як борговий документ, знаходилась у позивача (позикодавця), що свідчить про невиконання свого зобов'язання за договором позики боржником.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. При вирішенні цивільних справ суд виходить з поданих сторонами доказів.
За правилами ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З матеріалів справи вбачається, що за висновком судово-почеркознавчої експертизи, проведеної 25.06.2013 судовим експертом Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України ОСОБА_9, в ході розгляду цієї справи, підпис в розписці від 04.11.2011 виконаний ОСОБА_7 (а.с.91). За висновком експертного дослідження від 14.08.2013, що проведено за особистою заявою ОСОБА_7 Кримською експертною службою, експертом ОСОБА_10, зазначено, що встановити чи виконано підпис у розписці саме ОСОБА_7 не представилось можливим за відсутністю достатньої сукупності ознак для будь-якого (позитивного чи відмінного) висновку. Однозначно причину такої відсутності встановити не вдалось (а.с.109).
В ході розгляду справи судом першої інстанції були допитані як судовий експерт ОСОБА_9 та й спеціаліст ОСОБА_10, який на час проведення експертного дослідження (14.08.2013) не мав статусу експерта.
Наданим доказам судом першої інстанції дана належна оцінка відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України.
За висновками повторної судово-почеркознавчої експертизи, проведеної судовим експертом Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в АР Крим, в ході апеляційного розгляду справи встановлено, що рукописний текст - прізвище «ОСОБА_7.» у розписці від 04.11.2011 виконаний ОСОБА_6 (а.с.208).
Разом з тим, не представилось можливим експерту відповісти на питання: «Ким виконано підпис у розписці від 04.11.2011 - ОСОБА_7 або іншою особою?». Експертом вказано на відсутність достатньої сукупності ознак. Також зазначено, що з'ясувати походження розбіжності ознак (чи результат варіаційності почерку ОСОБА_7, що не проявилось у наданих зразках, які відрізняються за способом виконання, або викликані іншими причинами, або ознаками іншої особи, яка можливо виконувала підписи з наслідуванням справжньої підписи ОСОБА_7) не виявилося можливим у зв'язку з простотою виконання досліджуваного підпису, великої варіційності зразків підпису ОСОБА_7
Колегія суддів дійшла висновку, що повторна судово-почеркознавча експертиза не спростувала висновків судово-почеркознавчої експертизи, проведеної судовим експертом Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз від 25.06.2013, якою зроблений однозначний висновок про те, що підпис в розписці від 04.11.2011 виконаний ОСОБА_7
Факт встановлення експертом при проведенні повторної судово-почеркознавчої експертизи того, що рукописний текст - прізвище «ОСОБА_7.» поряд з підписом у розписці від 04.11.2011 виконаний ОСОБА_6, колегія суддів не може вважати визначальним. В ході розгляду справи судом першої інстанції з показань свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13 (а.с.49,50) встановлено, що сторони - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на час укладання договору позики проживали однією сім'єю, а гроші для підприємницької діяльності необхідні були саме ОСОБА_7 За таких обставин укладення договору позики носило формальний характер.
Крім того, колегія суддів, враховуючи висновки експерта при повторній експертизі щодо неможливості відповісти ким саме виконаний підпис у розписці - наявність великої варіційності зразків підпису ОСОБА_7, вважає необхідним віддати перевагу висновкам експертизи від 25.06.2013, як більш достовірному доказу, який у сукупності з іншими доказами у справі, не викликає сумнівів.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо можливості визнати розписку, яка надана в обґрунтування позовних вимог як належний, допустимий та достовірний доказ та не може прийняти до уваги доводи апеляції щодо відсутності грошових зобов`язань у відповідача, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 308 ч. 1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись, статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, ст. ст. 308, 313, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_8, яка діє в інтересах ОСОБА_7, відхилити.
Рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 06 вересня 2013 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді:
Романова Л.В. Моісеєнко Т.І. Редько Г.В.