АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-   884-06                               Категорія: ст.365 ч.З, 233 ч.І КК України

Головуючий 1-ї інстанції   -                        Гапішко В.В.

Доповідач апеляційної інстанції  -   Пісной І.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду

Миколаївської області

у складі:

головуючого Ржепецького О.П. суддів    Куценко О.В., Пісного І.М. за участю прокурора Данчук В.М. засудженого ОСОБА_1 захисника ОСОБА_2

розглянувши 5 грудня 2006 року у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу

за апеляцією засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_3

на вирок Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 10 жовтня 2006 року, яким

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, Казанківського району Миколаївської області, раніше не судимий,

- засуджений за ст.365 ч.З КК України з застосуванням ст.69 КК України до 4 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків, посади після обіймання яких особа визнається службовою, на строк 3 роки; за ст.233 ч.І КК України з застосуванням ст.69 КК України до 2 років позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України остаточно призначено 4 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків, посади після обіймання яких особа визнається службовою, на строк 3 роки.

Засуджений ОСОБА_1визнаний винним в тому, що перебуваючи на посаді, директора державного підприємства дослідного господарства „Реконструкція" Української академії аграрних наук селекційно-генетичного інституту національного центрунасіннєзнавствата сортовиведення в с. Лепетиха, Березнегуватського району Миколаївської області, будучи службовою особою, перевищив свої службові повноваження та як неправомочна особа вчинив незаконну приватизацію державного, комунального майна за таких обставин.

17 вересня 2005 року ОСОБА_1 в порушення вимог ст.ст.40, 42, 52 Житлового Кодексу України, без прийняття спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету, перевищуючи надані йому повноваження, дозволив ОСОБА_4 вселитись в належний ДП ДГ „Реконструкція" житловий будинок в м. Скодовську, Херсонської області по АДРЕСА_1 При цьому ОСОБА_4 на обліку як потребуюча поліпшення житлових умов не перебувала і була нею забезпечена.

В порушення ст.8 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду" та Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, 22.09.2005 року замовив виготовлення необхідних для приватизації документів та особисто підписав розпорядження НОМЕР_1 про передачу ОСОБА_4 у приватну власність вказаного будинку, та підписав свідоцтво про право власності на її ж ім'я.

Цими дями ОСОБА_1 ДП ДГ „Реконструкція" завдано збитків на 39822 грн. 74 коп., тобто спричинено тяжкі наслідки.

В апеляції засуджений та його захисник, не оспорюючи фактичних обставин справи, доведеності вини та кваліфікації вчиненого, просять вирок змінити, застосувати ст.75 КК України, посилаючись на несправедливість покарання внаслідок його невідповідності ступеню тяжкості вчинених злочинів. Зокрема вони вказують на те що ОСОБА_1 раніше до відповідальності не притягувався, виключно позитивно характеризується, має неповнолітню дитину та вагітну дружину, відносно яких він є єдиним годувальником, на похилий вік та стан здоров'я засудженого та його батьків. Засуджений крім того вказує на часткове відшкодування ним шкоди, не погоджується з висновком суду що пом'якшуючою покарання обставиною є лише щире каяття, та на мотив вчинення злочину - що він корисливого мотиву не мав.

Заслухавши доповідача; засудженого та захисника ОСОБА_2  в підтримання апеляцій, думку прокурора про законність та обгрунтованість вироку, вивчивши матеріли справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів визнає апеляції підлягаючими задоволенню, а вирок місцевого .суду підлягаючим зміні виходячи з таких підстав.

Оцінивши перевірені докази, місцевий суд обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини засудженого у скоєних ним злочинах, передбачених ст. 365 ч. З та 233 ч.І КК України.

Фактичні обставини справи та кваліфікація дій ніким з учасників процесу не оспорюються.

Призначаючи засудженому ОСОБА_1 покарання, суд послався лише на щире каяття засудженого. Разом з тим засуджений частково відшкодував шкоду, має малолітніх дітей, непрацюючу дружину, яка доглядає за дітьми. Він, та його батьки похилого віку, мають хворобливий стан здоров'я. Незаконно приватизована будівля повернута законному володільцю.

За таких обставин, з урахуванням вимог ч.І ст.75 КК України щодо призначення покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, колегія суддів доходить висновку про можливість виправлення засудженого без відбування основного покарання, з випробуванням.

Разом з тим, відповідно до п.п.2, 3 ст.76 КК України, на засудженого необхідно покласти відповідні обов'язки.                                                                                               Керуючись ст.ст.365,366, КПК України, колегія суддів,

ухвалила:

апеляцію засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_3 задовольнити.

Вирок Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 10 жовтня 2006 року відносно ОСОБА_1 змінити.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі звільнити з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

Згідно п.п.2, 3 ч.І ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов'язки не виїжджати за межі України на постіне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи та повідомляти ці органи про зміну місця проживання.

В решті вищезазначений вирок залишити без зміни.                                                                                  Головуючий                                                       І.М.Пісной