ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ПОСТАНОВА
Іменем України
18 березня 2014 року (16:14) Сімферополь Справа №801/8530/13-а
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Петренко В.В., за участю секретаря Кузьменко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом
ОСОБА_1
до Керівника Реєстраційної служби Феодосійського міського управління юстиції (відповідач-1), Реєстраційної служби Феодосійського міського управління юстиції (відповідач-2)
про скасування рішення та спонукання до виконання певних дій,
за участю сторін:
позивач - ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_3;
представник позивача - ОСОБА_2, посвідчення адвоката №219 від 20.06.2002р.;
представник відповідача - не з'явився.
Суть спору: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративнім позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Феодосійського міського управління юстиції Філіппової Олександри Євгенівни та просить: скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Феодосійського міського управління юстиції Філіппової Олександри Євгенівни від 14.08.2013 року №4987881 про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень, заява про яке була прийнята 22.07.2013 року за реєстраційним номером 2103796 та зобов'язати вказаного державного реєстратора Філіппову Олександру Євгенівну зареєструвати за ОСОБА_1 право загальної спільної власності на квартиру АДРЕСА_1, співвласником якої також є дружина ОСОБА_4.
У судовому засіданні яке відбулось 04.03.2014 року представник позивача надав клопотання про уточнення адміністративного позову, відповідно до якого просить (а.с.92):
- рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Феодосійського міського управління юстиції Філіппової Олександри Євгенівни від 14.08.2013 року №4987881 про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень, заява про яке була прийнята 22.07.2013 року за реєстраційним номером 2103796 скасувати та зобов'язати правонаступника державного реєстратора Філіппової О.Є. та Реєстраційну службу Феодосійського міського управління юстиції зареєструвати за ОСОБА_1 право загальної спільної власності на квартиру АДРЕСА_1, співвласником якої також є колишня дружина ОСОБА_4.
У судовому засіданні, яке відбулося 18.03.2014 року позивач та представник позивача наполягали на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідачі явку свого представника у судове засідання не забезпечили, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, надали заперечення та клопотання про розгляд справи за їх відсутності
Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу за відсутністю представників відповідачів.
Заслухавши пояснення позивача та представника позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 23.12.2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені. Визнано квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2. У задоволенні зустрічного позову відмовити (а.с.15-19).
Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 23.01.2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено. Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 13.12.2012 року залишено без змін (а.с.13-14).
22 липня 2013 року позивачем до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Феодосійського міського управління юстиції АР Крим була подана заява про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1.
У якості документа, що підтверджує виникнення у позивача права власності було подано рішення Феодосійського міського суду від 13.12.2012 по справі № 121/10297/12 2/121/2906/12, згідно якого квартира АДРЕСА_1, була визнана спільною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4.
06 серпня 2013 року, на підставі п. 13 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22,06,2001 № 703, (постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ №868 від 17.10.2013) державним реєстратором речових прав на нерухоме майно було прийнято рішення про зупинення розгляду цієї заяви з причин, що під час подання заяви про державну реєстрацію права спільної сумісної власності на об'єкт нерухомого майна, не були подані документи іншого співвласника.
У зв'язку з тим, що у п'ятиденний строк позивачем не усунено обставин, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви, а саме: під час подачі заяви про державну реєстрацію права спільної сумісної власності на об'єкт нерухомого майна, не подані документи від іншого співвласника, відповідачем 14.08.2013 року прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №4987881 (а.с.9).
Вважаючи рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Феодосійського міського управління юстиції Філіппової Олександри Євгенівни про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №4987881 від 14.08.2013 року незаконним позивач звернувся до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість позовних вимог, суд зазначає наступне.
Спеціальним Законом, що визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до ст.2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до частини першої статті 4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права а обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.
Згідно ст.15 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:
1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;
2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;
3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;
4) внесення записів до Державного реєстру прав;
5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;
6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав.
Згідно п.5 ч.1 ст.19 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.
Статтею 24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що однієї з підстав для відмови у державній реєстрації є випадок, коли подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити, відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.
Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 22 червня 2011 року №703 (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 1 Порядку цей Порядок визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна. Державна реєстрація прав на об'єкт незавершеного будівництва та їх обтяжень в установлених законом випадках проводиться відповідно до вимог та з урахуванням особливостей визначених цим Порядком.
Пунктом 4 Порядку встановлено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, які розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду або їх окремі частини, квартиру, житлове та нежитлове приміщення. У разі коли законодавством встановлено вимогу щодо прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація права власності на нього проводиться після прийняття такого об'єкта в експлуатацію в установленому законодавством порядку. Державна реєстрація права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду або їх окремі частини проводиться незалежно від того, чи зареєстроване право власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані.
Згідно з п. 7 Порядку, для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав заяву про державну реєстрацію, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.
Згідно з пунктом 16 Порядку за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.
Відповідач також посилається на пункт 24 Порядку, відповідно до якого орган державної реєстрації прав, нотаріус у день прийняття рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень видає або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення заявникові таке рішення разом з документами, що подавалися заявником для проведення державної реєстрації прав.
Згідно з частинами першою та другою статті 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Частинами сьомою та чотирнадцятою статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.
Форма і вимоги до заповнення заяв та запитів, що подаються до органу державної реєстрації прав, а також форма і вимоги до оформлення рішень, що приймаються у зв'язку з проведенням державної реєстрації прав, взяттям на облік безхазяйного нерухомого майна та наданням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав), установлюються відповідно до законодавства.
Якщо заява про державну реєстрацію прав подається щодо спільної власності в цілому, така державна реєстрація прав може бути проведена як за заявою, поданою усіма співвласниками, тобто з заповненням додатку встановленої форми, так і за заявою, поданою уповноваженою особою таких співвласників (у тому числі такою уповноваженою особою може бути один із співвласників).
Відповідно до роз'яснення Державної реєстраційної служби України щодо державної реєстрації права спільної власності на нерухоме майно (які і носять лише інформативний характер, але і є своєрідним рекомендаціями для використання у роботі), які передбачають, що законодавство у сфері державної реєстрації прав та програмне забезпечення Державного реєстру прав дозволяє отримувати заяви як від усіх співвласників одночасно, так і від кожного із співвласників окремо, крім випадків проведення державної реєстрації права спільної часткової власності з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно, а також проведення державної реєстрації права спільної сумісної власності
Суд зазначає, що чинне законодавство не передбачає випадків державної реєстрації прав спільної власності в цілому лише за заявою одного із співвласників, отже відповідачем правомірно запропоновано позивачу у п'ятиденний строк усунути обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви, а саме: подати документи від іншого співвласника.
Враховуючи те, що позивачем не було усунуто вказані недоліки, відповідачем правомірно на підставі ст.24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п.16, 24 Порядку прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №4987881 від 14.08.2013 року.
Відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
В свою чергу, ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади (суб'єкта владних повноважень), який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Судом встановлено, що відповідач відповідно до ст. 71 КАС України, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, урахував усі обставини, що мають значення при прийнятті рішень, на обов'язковість урахування яких прямо вказують законодавчі акти, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.
За таких обставин враховуючи викладене, оцінивши надані сторонами докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що правові підстави для задоволення вимог позивача відсутні, у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 158-163, 167 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя підпис В.В.Петренко