АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-937/06 Категорія: 190 ч.І, 364 ч.З КК України
Головуючий у 1-й інстанції: Мачули О.М. Доповідач: Войтовський С.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Миколаївської області
у складі: головуючого - Погорєлової Г.М. суддів - Олещук Т.Л., Войтовського С.А.
за участю прокурора-Данчука В.М. обвинуваченого- ОСОБА_1
19 грудня 2006 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією помічника прокурора Заводського району м. Миколаєва на постанову Заводського районного суду М.Миколаєва від 03 листопада 2006 року, якою кримінальна справа відносно
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Миколаєва, українця, громадянина України, раніше не судимого, обвинуваченого за ч.І ст.190, ч.З ст.364 КК України,
- направлена прокурору Заводського району м. Миколаєва для проведення додаткового розслідування.
Органами досудового слідства ОСОБА_1обвинувачується у скоєні злочинів при слідуючих обставинах.
Згідно наказу НОМЕР_1 від 15.02.1993 року ОСОБА_1 працював в правоохоронних органах і наказом НОМЕР_2 від 06.01.2006 року був призначений на посаду слідчого СВ Заводського РВ МмУ УМВС України, мав спеціальне звання - майор міліції, виконував організаційно - розпорядчі функції, займав відповідальне становище і являвся представником влади.
Під час роботи на посаді слідчого СВ Заводського РВ ММУ УМВС України, при розслідувані кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч.І ст. 309 КК України, у ОСОБА_1 виник умисел на заволодіння шляхом обману грошовими коштами обвинуваченого ОСОБА_2
18.07.2006 року ОСОБА_1., будучи працівником правоохоронного органу, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно, із корисливих мотивів, завідомо знаючи, що не має можливості вплинути на призначення покарання судом при розгляді кримінальної справи у відношенні ОСОБА_2, з 12.00 до 13.00 год. в ході розмови запропонував ОСОБА_2 передати йому гроші в сумі 700 грн. за сприяння при проведенні досудового слідства по кримінальній справі у відношенні нього за ч. 1 ст. 309 КК України з метою не призначення йому покарання, пов'язаного з позбавленням волі при розгляді кримінальної справи в Заводському районному суді м. Миколаєва.
25.07.2006 року близько 18.00 год. ОСОБА_1., знаходячись в кабінеті НОМЕР_3 Заводського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області, отримав від ОСОБА_2 гроші в сумі 700 грн. за сприяння при проведенні досудового слідства по вказаній кримінальній справі в не призначенні йому покарання, пов'язаного з позбавленням волі при розгляді справи в суді.
При цьому ОСОБА_1 заподіяв істотну шкоду державним інтересам, оскільки своїми діями, що виразились в заволодінні шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_2, дискредитував і підірвав авторитет правоохоронних органів.
Таким чином, ОСОБА_1обвинувачується в скоєні злочинів, передбачених ч.І ст. 190 КК України, тобто, в заволодінні чужим майном шляхом обману ( шахрайство) і ч.З ст. 364 КК України, тобто, в умисному, з корисливих мотивів, використанні службовою особою, свого службового становища, всупереч інтересам служби, яке заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам і інтересам держави.
Повертаючи кримінальну справу на додаткове розслідування зі стадії попереднього розгляду справи, суддя в постанові вказав, що справа не може бути призначена до судового розгляду з мотивів порушення органами досудового слідства норм кримінально-процесуального законодавства та пред'явлення ОСОБА_1неконкретного обвинувачення. Так, в постанові вказано, що органами досудового слідства порушено кримінальну справу за ч.2 ст. 368 КК України стосовно ОСОБА_1, а 26.09.2006 року йому пред'явлено обвинувачення за ч.І ст. 190 і ч.З ст. 364 КК України, однак в матеріалах кримінальної справи відсутні постанова про перекваліфікацію дій обвинуваченого на ст. 364 КК України чи постанова про порушення кримінальної справи по вказаній нормі і закриття провадження за ст. 368 КК України. Відсутня також і постанова про порушення кримінальної справи за ст. 190 КК України.
Послався суддя і на те, що в разі притягнення посадової особи до кримінальної відповідальності за вчинення посадового злочину слідчий був зобов'язаний відсторонити таку особу від займаної посади, про що винести мотивовану постанову, але слідчий не виконав вимоги ст. 147 КПК України. Крім того, на думку суду, ОСОБА_1 в порушення вимог ст.132 КПК України пред'явлено неконкретне обвинувачення і порушено його право на захист, оскільки не зрозуміло якими діями він вчинив шахрайство відносно ОСОБА_2, а якими зловживання службовим становищем, в зв'язку з чим він не мав можливості здійснювати захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
В апеляції помічник прокурора Заводського району м. Миколаєва просить постанову суду скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд. Вказує, що не відсторонення слідчим від займаної посади обвинуваченого ОСОБА_1 не може бути підставою для направлення кримінальної справи для проведення додаткового розслідування, оскільки при наявності таких підстав суд міг самостійно винести вказану постанову, що не суперечить нормам діючого кримінально - процесуального закону. На думку прокурора не винесення слідчим постанови про перекваліфікацію дій обвинуваченого також не є порушенням норм КПК. Апелянт посилається і на те, що вказівка суду про неточність обвинувачення, пред'явленого ОСОБА_1 за ч.І ст. 190, ч.З ст. 364 КК України та про порушення його права на захист не можуть бути підставами для направлення справи на додаткове розслідування, так як судом не досліджувались обставини та докази по кримінальній справі, а тому суд не міг на даній стадії судочинства прийти до таких висновків. Також вказує, що оцінка доказів на даній стадії судочинства суперечить вимогам ст. 237 КПК України, яка має вичерпний перелік питань, що з'ясовуються судом при попередньому розгляді справи. Згідно ст. 281 КПК України, повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні. А у випадку встановлення неточностей в ході судового слідства, їх можливо усунути шляхом винесення прокурором постанови про зміну обвинувачення в суді.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Данчука В.М., який підтримав подану апеляцію, пояснення обвинуваченого ОСОБА_1, який просив залишити постанову суду без зміни, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з наданих матеріалів, кримінальна справа була порушена у відношенні ОСОБА_1 за ознаками ч.2 ст.368 КК України і 01.09.2006 року йому було пред'явлено обвинувачення за вказаною нормою закону. В подальшому при розслідуванні справи, на думку органів досудового слідства, було встановлено, що ОСОБА_1 фактично не міг вплинути на рішення суду, яке буде прийнято при розгляді кримінальної справи у відношенні ОСОБА_2 за ч.І ст.309 КК України. В зв'язку з цим слідчий заново пред'явив ОСОБА_1обвинувачення за ч.І ст.190 та ч.З ст.364 КК України, так як згідно доказів, зібраних в ході досудового слідства, вбачалось, що він заволодів грошима ОСОБА_2 шляхом обману і зловживання своїм службовим становищем. Таким чином, в порядку ст.141 КПК України органами досудового слідства обгрунтовано було змінено обвинувачення стосовно уточнення його фактичного змісту і юридичної кваліфікації. При цьому вимоги ст.ст. 131, 132, 133 і 140 КПК України були виконані, що забезпечило право обвинуваченого на захист. Враховуючи те, що ОСОБА_1 інкримінується одне протиправне діяння і відносно нього була порушена кримінальна справа за ознаками ч.2 ст.368 КК України, але на момент пред'явлення остаточного обвинувачення встановлено, що в його діях наявні ознаки вищевказаних злочинів, то необхідності винесення постанови про закриття кримінальної справи за ч.2 ст.368 КК України і винесення постанов про порушення кримінальних справ за ознаками ч.І ст.190 та ч.З ст.364 КК України, у органів досудового слідства не було. Крім того, обов'язковість винесення постанов про перекваліфікацію дій обвинуваченого, на що послався суд, нормами діючого кримінально-процесуального закону не передбачена.
Посилання суду на певну невизначеність та неконкретність пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення не відповідають вимогам закону і являються передчасними. Органами досудового слідства ОСОБА_1пред'явлено обвинувачення за тих обставин і в тому обсязі, як вони стали відомі в ході розслідування справи. Ці обставини викладені в постанові про пред'явлення обвинувачення та в обвинувальному висновку, де зазначено, в чому саме, на думку органів досудового слідства, полягали дії ОСОБА_1 в шахрайстві та в зловживанні службовим становищем. Оскільки справа направлена судом на додаткове розслідування в порядку ст.246 КПК України зі стадії попереднього розгляду, то обставини скоєння злочину і докази по справі не досліджувались, так як згідно ст.237 КПК України в цій стадії з'ясовуються інші питання. Відповідно до вимог ст.277 КПК України, у разі необхідності під час судового розгляду до закінчення судового слідства прокурор вправі змінити пред'явлене особі обвинувачення.
Вказівка суду на не відсторонення обвинуваченого від посади також не є безумовною підставою для повернення справи на додаткове розслідування. Згідно ч.І ст.147 КПК України в разі притягнення посадової особи до кримінальної відповідальності за посадовий злочин, а так само, якщо ця особа притягується до відповідальності за інший злочин і може негативно впливати на хід досудового чи судового слідства, слідчий зобов'язаний відсторонити її від посади, про що виносить мотивовану постанову. Такої постанови слідчим винесено не було, але це не є таким порушенням норм процесуального закону без усунення якого справа не може бути призначена до судового розгляду. На дане порушення суд праві відреагувати при винесенні рішення по справі в порядку ст.23-2 КПК України окремою постановою.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду винесена незаконно і підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд зі стадії попереднього розгляду.
Керуючись ст.ст. 365,366 КПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляцію помічника прокурора Заводського району М.Миколаєва задовольнити.
Постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 03 листопада 2006 року, якою кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1 в скоєні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 190, ч.З ст. 364 КК України направлена прокурору Заводського району м. Миколаєва для проведення додаткового розслідування - скасувати.
Справу направити на новий судовий розгляд зі стадії попереднього розгляду в той же суд, але в іншому складі суду.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 залишити підписку про невиїзд.
Головуючий С.А.Войтовський