Головуючий в 1-й інстанції Котьо І.В. Доповідач - Цуканова LB.
Справа № 22ц-2866, 200бр Категорія: 5
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року грудня місяця "6" дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого - Цуканової І.В.
Суддів: Капітан І.А., Кузнєцової О.А.
при секретарі - Лукашевич Т.В.
з участю адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 27 вересня 2006 року
за позовом. ОСОБА_3
до
ОСОБА_2,
Херсонського державного бюро технічної інвентаризації,
третя, особа об'єднання, співвласників багатоквартирного
будинку «Оріон»
про розділ майна подружжя , визнання права власності, вселення,
встановлення порядку володіння та користування квартирою,
визнання недійсним реєстраційного посвідчення та технічного
паспорту, -
встановила:
13.10.2005 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідачки, просив визнати за ним право власності на 1/2 частину паю та квартири АДРЕСА_1, (далі квартира), поділити квартиру між: ним та відповідачкою, вселити його в квартиру .
В додатковій позовній заяві позивач просив визнати недійсними реєстраційне посвідчення та технічний паспорт, видані Херсонським обласним БТІ 17.07.1995 року на квартиру на ім'я відповідачки.
При розгляді справи судом першої інстанції представник позивача змінила позов в частині реального поділу квартири, просила визначити порядок користування квартирою, зазначений у висновку судово-технічної експертизи.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що під час перебування з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі він одержав в 1988 році квартиру як член ЖБК, у 1992 році повністю розрахувався за пай. В 1996 році виїхав за кордон, щорічно приїздив і вселявся в квартиру. В травні 2003 року через неприязні стосунки з відповідачкою змушений залишити квартиру, в яку остання його не пускає.
У вересні 2005 року йому стало відомо, що ОСОБА_2, шлюб з якою розірвано в 1995 році, переоформила на своє ім'я квартиру та особовий рахунок.
Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 27.09.2006 року позов задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на Уз частину паю та квартири АДРЕСА_1 .
Вселено ОСОБА_3 у вказану квартиру.
Відмовлено ОСОБА_3 в задоволенні позову про встановлення порядку володіння та користування квартирою, визнання недійсними реєстраційного посвідчення та технічного паспорту від 17.07.1995 року, виданих Херсонським обласним об'єднанням БТІ.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати (як видно зі змісту апеляційної скарги - в частині задоволених позовних вимог), ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права.
Письмових заперечень на апеляційну скаргу не надійшло.
При розгляді справи апеляційним судом апелянтка та її представник апеляційну скаргу підтримали з викладених в ній підстав, ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнав, просив рішення суду залишити без змін, як постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Херсонське державне бюро технічної інвентаризації (далі БТІ) в судове засідання не з'явилося, просило справу розглянути у свою відсутність.
Заслухавши доповідача, сторони, представника осіб, що з'явилися, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду у визначених законом межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
З матеріалів справи видно, що ОСОБА_3 (далі позивач) та ОСОБА_2 (далі - відповідачка) перебували в зареєстрованому шлюбі (з 28.07.1978року до 10.04.1995 року) /а.с.5/, під час перебування в якому позивач став членом ЖБК-91 м. Херсона, пай за квартиру повністю сплачено в травні 1992 року /a.c.8/.
27.0і2.199б року позивач подав на ім'я Херсонського міськвиконкому заяву про згоду на переоформлення особистого рахунку на квартиру на ім'я відповідачки /а.с.39/, 12.02.1997 року -аналогічну заяву на ім'я голови ЖБК /а.с.58/.
На підставі довідки колективного об'єднання житлово-будівельних кооперативів «Україна» про відкриття на ім'я ОСОБА_2 особистого рахунку на квартиру і відсутність заборгованості за позикою станом на 12.07.1995 року /а.с.11/ БТІ 17.07.1995 року видало на її ім'я реєстраційне посвідчення та технічний паспорт на квартиру /а.с.17,18/.
Рішенням виконкому Херсонської міської Ради НОМЕР_1 затверджено рішення органу ЖБК-91 від 16.02.1997 року про прийняття ОСОБА_2 до кооперативу - 91 замість ОСОБА_3 із зазначенням адреси квартири /а.с.38,101/.
Постановляючи рішення в частині задоволених позовних вимог, суд виходив з того, що квартира є спільною сумісною власністю подружжя, як і пай, тому позивач має право на їх 1/2 частину.
з
Оскільки відповідачка не пускала позивача в квартиру, і з травня 2003 року останній був змушений знімати інше житло, то його вимоги про вселення в квартиру, за думкою суду, підлягають задоволенню.
Проте, з таким висновком суду погодитися неможливо, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи та судом невірно застосовано норми матеріального права.
Так, згідно ч.З ст.ст.29,11 КпШС України для вимог про поділ майна, що є спільною сумісною власністю розведеного подружжя, встановлюється трирічний строк позовної давності, який обчислюється з дня, коли особа взнала або повинна була взнати про порушення свого права.
Оскільки позивач та відповідачка після розлучення досягли домовленості про оформлення квартири в ЖБК на ОСОБА_2, про що подали відповідні заяви до компетентних органів, і відповідачка, як член ЖБК-91, за згодою позивача, набула права власності на квартиру в порядку, встановленому ч.І ст.15 Закону України «Про власність», то з 12.02.1997 року (дати подачі ОСОБА_3 заяви про зміну особистого рахунку на ім'я ОСОБА_2, адресованої голові ЖБК), йому стало відомо про порушення свого права власності на частку в спільному майні подружжя.
Викладене підтверджується, крім вищезазначених доказів, виїздом позивача після розлучення за кордон, укладенням шлюбу з жителькою Польщі 18.08.1995 року /а.с. 15/, випискою з квартири 25.06.1996 року (а.с.31), його, ОСОБА_3 поясненнями в суді апеляційної інстанції про те, що йому для виїзду за кордон необхідно було підтвердити відсутність права власності на майно в Україні.
Згідно ст. 10 КпШС України, ст.80 ЦК України (1963 року) закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові, відповідно, в задоволенні позову ОСОБА_3 про розділ майна подружжя та визнання права власності на 1/2 частину паю та квартири слід відмовити.
З огляду на наведене, не підлягають задоволенню і позовні вимоги про вселення позивача в квартиру, як похідні від визнання за ним права власності на частину майна.
Відповідно, рішення суду в частині позовних вимог ОСОБА_3, що задоволені судом, слід скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Що стосується рішення суду в іншій частині, то колегія суддів виходить з того, що в задоволенні цих вимог (встановлення порядку володіння та користування квартирою, визнання недійсними реєстраційного посвідчення та технічного паспорту) суд відмовив за їх необґрунтованістю, рішення в цій частині ніким не оскаржується, то згідно ст.ЗОЗ ЦПК України судова колегія йому юридичної оцінки не дає.
На підставі ст.ст. 10,11,29 КпШС України, ст.80 ЦК України (1963р.), керуючись ст. ст. 303,307,309,316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 27 вересня 2006 року скасувати в частині визнання за ОСОБА_3 права власності на1/2 частину паю і квартири АДРЕСА_1 та в частині його вселення у вказану квартиру. Відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позову про визнання права власності на 1/2 частину паю і квартири АДРЕСА_1 Та про вселення у вказану квартиру. В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий: І.В.ІІуканова