Ухвала

іменем україни

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Романець Л.А.,

суддів: Марчук Н.О., Широян Т.А.,

за участю прокурора Опанасюка О.В.,

захисника ОСОБА_1,

розглянула в судовому засіданні 11 березня 2014 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернігівської області від 11 квітня 2013 року щодо ОСОБА_2

Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 січня 2013 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого, що не

має судимостей,

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 9 місяців без конфіскації майна, яке є його власністю.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 11 квітня 2013 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 змінено.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України;

У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за те, що він разом з ОСОБА_3 домовились про спільне незаконне придбання, зберігання та перевезення з метою збуту психотропної речовини - амфетаміну.

Після чого, 28 та 31 жовтня, 7 - 8 листопада 2011 року ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_3, у м. Чернігові незаконно придбав з метою збуту у невстановленої слідством особи амфетамін, незаконно перевіз і збув ОСОБА_4 ( 0,0624 г. за 300 грн., 0,0472 г. за 300 грн., 0,1984 г. за 300 грн., 0,5546 г. за 1250 грн

30 листопада, 06 грудня та 08 грудня 2011 року ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_3, в м. Чернігові незаконно придбав амфетамін, незаконно перевіз його до ломбарду, розташованого на території ринку «Бойова» в м. Чернігові, де вони, діючи спільно, частину цього амфетаміну розподілили між собою для власного вживання, а решту - масою 0,016 г., 0,0415 г. та 0,0903 г., ОСОБА_2 незаконно збув ОСОБА_5 за 1 600 грн.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_2 через невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого внаслідок м'якості та направлення справи на новий апеляційний розгляд. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що факти збуту ОСОБА_2 спільно з іншою особою психотропних речовин виявлено правоохоронними органами в ході оперативних закупок і не були результатом провокації. Зазначає, що апеляційний суд, звільняючи ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України, не врахував тяжкості вчинених ним злочинів, кількості епізодів, та безпідставно послався на ті обставини та дані про особу засудженого, які вже були враховані судом першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання поданої скарги, пояснення захисника із запереченнями проти скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню на таких підставах.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 307 КК України в касаційному порядку прокурором не оспорюються.

Щодо доводів касаційної скарги прокурора про неправильне застосування апеляційним судом кримінального закону, а саме ст. 75 КК України, що потягло за собою призначення ОСОБА_2 невиправдано м'якого покарання, то вони, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.

За змістом ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, то він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як убачається з мотивувальної частини ухвали, апеляційний суд, змінюючи вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 та застосовуючи положення ст. 75 КК України, крім урахованих місцевим судом характеру, ступеню тяжкість вчинених злочинів, конкретних обставин справи, кількості епізодів, його ролі, відсутності обставин, що обтяжують покарання, та наявності обставин, що пом'якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, а також даних про його особу, обґрунтовано врахував також і те, що працівники міліції, в порушення існуючих і обов'язкових для виконання ними відомчих нормативних актів і норм КПК України (1960 року), не вжили заходів до своєчасного затримання засудженого з метою попередження вчинення нових злочинів.

Також колегія суддів ураховує, що ОСОБА_2 утримує матір-інваліда та цивільну дружину в стані вагітності, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, має вкрай незадовільний стан здоров'я, через який повинен періодично проходити лікування в умовах стаціонару.

Приймаючи до уваги сукупність цих обставин, рішення суду апеляційної інстанції про можливість виправлення ОСОБА_2 без реального відбування покарання зі встановленням іспитового строку на підставі ст. 75 КК України є мотивованим, обґрунтованим і таким, що відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Перегляд справи в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінально-процесуального закону.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України (1960 року).

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б давали підстави для скасування чи зміни судових рішень, не встановлено.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України (1960 року), пунктами 11, 15 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернігівської області від 11 квітня 2013 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.

С у д д і:

Л.А. Романець Н.О. Марчук Т.А. Широян