ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2006 р. | № 4/1701-26/258 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.- головуючого, |
Костенко Т.Ф., Коробенко Г.П. |
розглянувши матеріали касаційної скарги | Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства “Фірма АНОНС” |
на постанову | Львівського апеляційного господарського суду від 21.02.2006 |
у справі | господарського суду Львівської області |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства “Фірма АНОНС” |
до | Державного підприємства “Дрогобицьке лісове господарство” |
про | стягнення 118 281, 60 грн. |
в судовому засіданні взяли участь представники: |
від позивача: | Костюк В.В. –дов. від 01.08.2005 |
від відповідача: | не з’явилась |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 01.11.2005 господарського суду Львівської області задоволено позовні вимоги щодо стягнення з Державного підприємства “Дрогобицьке лісове господарство” на користь ТОВ науково-виробничого підприємства “Фірма АНОНС” 85 147, 70 грн. –втрати у зв’язку з неотриманням лісоматеріалів, 19 713, 60 грн. –втрати у зв’язку з накладанням ПП “Унісон” штрафу за прострочення передачі лісоматеріалів, 13 420, 30 грн. –неотриманні доходи, 11820, 00 –витрат на оплату послуг адвоката, 1183, 00 грн. –державного мита та 118, 00 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою від 21.02.2006 Львівського апеляційного господарського суду рішення від 01.11.2005 господарського суду Львівської області скасовано. У задоволенні позовних вимогах ТОВ науково-виробничого підприємства “Фірма АНОНС” відмовлено.
Постанова мотивована тим, що відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, однак позивач не надав доказів вини відповідача у заподіянні йому реальних збитків чи упущеної вигоди.
Не погоджуючись з постановою ТОВ науково-виробниче підприємство “Фірма АНОНС” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 22, п. 2, 3 ст. 612, п. 3 ст. 623 Цивільного кодексу України, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України. Суд не встановив безпосередній причинно-наслідковий зв’язок між діями відповідача та завданими збитками (як реальними, так і втраченою вигодою) позивачу.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.
Господарськими судами встановлено, що ТОВ науково-виробниче підприємство “Фірма АНОНС” та Державне підприємство “Дрогобицьке лісове господарство” 26.06.1999 уклали договір № 99/26-06/Д про відповідальне зберігання. За умовами п. 4.1 договір діє з моменту його підписання до повної вибірки організацією своїх лісоматеріалів зі збереження.
На виконання умов даного договору позивач передав, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання лісоматеріали у кількості 294 84 м. куб., відповідно до акту прийому-передачі від 30.06.1999. Станом на 06.06.2002, на відповідальному зберіганні у відповідача знаходилось 21, 61 м. куб. лісоматеріалів
Відповідно до п.п. 2.2, 2.3 договору видача лісоматеріалів відбувається за першою вимогою організації, але в робочі дні та години зберігача. Видача лісоматеріалів відбувається після пред’явлення організацією або довіреною особою організації всіх необхідних документів (довіреність, паспорт і т.д).
28.02.2005 ТОВ науково-виробниче підприємство “Фірма АНОНС” звернулось до Державного підприємства “Дрогобицьке лісове господарство” з вимогою про повернення лісоматеріалів у кількості 294, 84 м. куб. За твердженням позивача його вимоги залишені відповідачем без задоволення.
Однак, господарськими судами не з’ясовано, чи прибув позивач за лісоматеріалами, оскільки відповідно до умов договору він сам повинен був вибрати весь лісоматеріал, а відповідач його видати.
Пунктом 3.2 договору передбачено, що незалежно від термінів зберігання зберігач зобов’язується повернути організації лісо- та пиломатеріали таких же якісних та кількісних параметрів.
Позивач звернувся з позовними вимогами щодо відшкодування збитків у зв’язку з неотриманням лісоматеріалів та неотриманих доходів. Проте, при розгляді справи господарськими судами не досліджено те, що умовами договору передбачено повернення лісоматеріалів тих же якісних та кількісних параметрів. Ціна та вартість лісоматеріалів договором не передбачена. Господарськими судами також не витребувані та не досліджені докази наявних збитків і неотриманих доходів та їх розрахунок.
Крім того, господарські суди також не надали належної оцінки тому, чи були пред’явлені позивачем необхідні документи (довіреність, паспорт і т.д.) при вимозі видати лісоматеріали.
Таким чином, в порушення ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судами не досліджені всі обставини справи, які мають значення для правильного вирішення даного спору, що в силу п. 3 ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України є в будь-якому випадку підставою для скасування оскаржуваних рішень.
Зважаючи на те, що відповідно зі ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд господарському суду.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
При новому розгляді справи принагідно повно та всебічно вияснити всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та постановити законне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, ст. 1119 - ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову від 21.02.2006 Львівського апеляційного господарського суду та рішення від 01.11.2005 господарського суду Львівської області зі справи № 4/1701-26/258 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Львівської області.
Головуючий В.С. Божок
Судді Т.Ф. Костенко
Г.П. Коробенко