Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Постанова
Іменем України
Справа № 827/3071/13-а
17.03.14 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дудкіної Т.М.,
суддів Мунтян О.І. ,
Цикуренка А.С.
секретар судового засідання Кисельова В. В.
за участю сторін:
представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Югтехпромсервіс"- директор Мельников Сергій Петрович, довідка АА № 770481,
представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Югтехпромсервіс"- Крічун Марк Михайлович, довіреність № б/н від 16.12.13
представник відповідача, Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі- Горошко Марія Олександрівна, довіреність № 668/9/27-02-10-39 від 21.02.14
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Югтехпромсервіс" на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Шаповал І.І. ) від 28.01.14 у справі № 827/3071/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Югтехпромсервіс" (вул. Кирпична, 21, м. Севастополь, 99011)
до Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі (вул. Кулакова, буд.37, м. Севастополь, 99011)
про визнання противоправним та скасування податкового повідомленя-рішення,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "Югтехпромсервіс" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до ДПІ у Ленінському районі ГУ Міндоходів у м. Севастополі про визнання противоправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001230221 від 14.12.2012р.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 28.01.2014 в задоволенні позову відмовлено.
На вказане судове рішення надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової про задоволення позову.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
У судовому засіданні представники апелянта скаргу підтримали, наполягали на її задоволенні.
Представник податкового органу просила скаргу залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 28.01.2014 - без змін.
Колегія суддів, вислухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем в період з 19.11.2012 по 23.11.2012р. було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ "Югтехпромсевіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні господарських взаємовідносин з ПП "Базис Торг" і ПП "Кримспецтехнолоджи" за період з 01.01.2010 - 31.03.2012р.
За результатами перевірки був складений акт №129/22 від 30.11.2012р. про порушення платником податків вимог чинного законодавства з оподаткування, зокрема, з податку на прибуток: п. 5.1 пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.11.2.1, п.11.2 ст.11 Закону України №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 14.1.185 ст.14, ст. 22 п. 134.1.1. п.134.1 ст.134, пп. 138.1.1 п.138.1 п.138.2 п. 138.4 п. 138.6, п.138.8 ст.138, п.149.1 ст.149 Розділу III Податкового кодексу України (а.с. 8-56).
За наслідками перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення - рішення від 14.12.2012р. № 0001230221 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 102823,25 грн., у т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями - 13053,25 грн., яке є предметом оскарження та № 0001240221 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 84547,5 грн., у т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями - 11405,5 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем фактичного здійснення господарських операцій між ним та ПП "Базис Торг" і ПП "Кримспецтехнолоджи", визнавши не належними доказами реальності господарських операцій документи, надані позивачем про виконання вказаними контрагентами капітального ремонту автотранспортних засобів (автомобілів КАМАЗ).
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та переглядаючи його у межах доводів апеляційної скарги, зазначає наступне.
Апеляційним розглядом встановлено, що підставою для нарахування грошового зобов'язання платнику з податку на прибуток став висновок ДПІ про порушення позивачем ст.134, ст.138 ПК України внаслідок не підтвердження реальності господарських операцій позивача з контрагентами ПП «Базис-Торг" та ПП "Кримспецтехнолоджи", та відсутність правових наслідків за угодами з цими контрагентами. При перевірці відповідачем було використано інформацію від податкових інспекцій за місцем обліку контрагентів позивача, згідно якої зазначеними підприємствами були задекларовані обсяги податкових зобов'язань, підтвердити повноту визначення яких було неможливо у зв'язку з відсутністю платника за юридичною адресою, відсутністю первинних документів.
В зв'язку з цим, податковий орган визнав нікчемними угоди між позивачем та вказаними контрагентами та як наслідок, відсутність змін в активах позивача та безпідставність формування витрат за операціями між цими особами.
Досліджуючи правомірність висновків податкового органу щодо реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та ПП «Базис-Торг» та ПП "Кримспецтехнолоджи", колегія суддів встановила наступне.
Згідно з документами позивач мав господарські відносини з ПП "Базис Торг" та ПП "Кримспецтехнолоджи" в період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р.
1 вересня 2010 року між позивачем та ПП «Кримспецтехнолоджи» було укладено договір № 51/149 про виконання робіт по ремонту вузлів та агрегатів транспортних засобів.
Як вбачається з актів виконаних робіт (а.с.64-72) ПП «Кримспецтехнолоджи» виконало для позивача капітальний ремонт вузлів та агрегатів відповідно договору. Позивач виконані роботи прийняв. У виконання вказаних робіт ПП «Кримспецтехнолоджи» виписало податкові накладні (а.с.74-81).
Як свідчать матеріали справи, між позивачем та ПП «Базис-Торг» мали місце договірні відносини щодо здійснення капітального ремонту деталей та вузлів автомобілів КАМАЗ. За цими господарськими операціями були складені та підписані акти виконаних робіт та виписані податкові накладні.
Роботи виконані вказаними контрагентами позивачем оплачені, що підтверджується банківськими виписками.
Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, одним із видів діяльності позивача є технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (а.с.84).
Колегією суддів встановлено, що між позивачем та ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча» було укладено низку договорів з додатковими угодами щодо капітального ремонту автомобілів КамАЗ. Виконання капітального ремонту підтверджується актами виконаних робіт, видатковими накладними, довіреностями, податковими накладними.
Таким чином, господарські операції між позивачем та вказаними контрагентами здійснені в межах господарської діяльності позива, а їх реальність підтверджується документами бухгалтерського та податкового обліку. Також, позивач надав документи, які підтверджують наявність у нього виробничої бази для здійснення ремонту автомобілів.
Колегія суддів вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про нікчемність укладених позивачем з ПП «Кримспецтехнолоджи» та ПП «Базис-Торг» угод, з огляду на таке.
Ч. 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом.
Норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаних договорів, відповідачем не наведено.
Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".
Відповідно до ст. 2 та п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" № 509-ХІІ державні податкові інспекції на виконання покладених на органи державної податкової служби завдань та функцій наділені повноваженням подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.
Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.
Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.
Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.
В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Державною податковою інспекцією у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м.Севастополі належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладених позивачем з ПП «Кримспецтехнолоджи» та ПП «Базис-Торг» угод на настання обумовлених ними правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.
Будь-яких даних та доказів нікчемності угод між позивачем та ПП «Кримспецтехнолоджи» та ПП «Базис-Торг» відповідачем не зазначено.
Посилання відповідача на порушення позивачем ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ч. 1 ст.216 Цивільного кодексу України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що валові витрати (витрати) було сформовано позивачем законно та обґрунтовано, а розмір податку на прибуток, що підлягав сплаті до бюджету, також визначено правильно на підставі вимог податкового законодавства, у зв'язку з чим висновки відповідача про заниження податку на прибуток зі штрафними санкціями на загальну суму 102823,25 грн. є безпідставними та необґрунтованими, суперечать фактичним обставинам та податковому законодавству України.
Суд першої інстанції обґрунтував своє рішення наявністю вироку Київського районного суду м. Сімферополя від 10.04.2013 р., який набрав законної сили стосовно ОСОБА_4, яким встановлено, що остання здійснила реєстрацію ряду СПД, зокрема ПП «Кримтехнолоджи».
Проте, такий висновок суду першої інстанції є безпідставним, оскільки приписи ч.4 ст.72 КАС України визначають, що вирок суду , який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Колегією суддів безперечно встановлено, що ОСОБА_4, стосовно якої постановлено вирок, посадовою особою позивача не була, а сам позивач не фігурує у цьому вироку, копію якого податковий орган долучив до матеріалів справи.
Слід також зазначити, що суд першої інстанції помилково зазначив, що підставою для перевірки позивача було порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва (ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України) - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема, ПП "Базис Торг" та ПП "Кримспецтехнолоджи", оскільки, як вбачається з матеріалів справи, податковий орган посилається на положення пп.75.1.2 ст.75 та п.82.2 ст.82 ПК України, а не п.78.11 ст.78.11 ПК України, як про це вказав суд першої інстанції.
Посилання відповідача на Інформацію комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем ДПС, матеріали кримінальної справи, протоколи допитів працівників, а також акти проведення зустрічних звірок вказаних підприємств не можуть бути покладені в основу висновків про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
П. 5.2. Порядку також передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.
В той же час, інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем, матеріали кримінальної справи, по якій ще не винесено вироку, а по якій лише проводиться слідство, та акти зустрічних звірок контрагентів платника податків, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що достовірно підтверджують наявність факту порушення податкового законодавства.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги в зв'язку з їх підтвердженням матеріалами справи і встановленими обставинами, а тому, відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Югтехпромсервіс" задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 28.01.14 у справі № 827/3071/13-а скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі № 0001230221 від 14.12.2012 р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 89770,00 грн. та 13053, 25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Постанова набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржена відповідно до закону.
Повний текст судового рішення виготовлений 24 березня 2014 р.
Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна
Судді підпис О.І. Мунтян
підпис А.С. Цикуренко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Т.М. Дудкіна