№ 2-374/2008

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2008 року Ленінський районний суд ОСОБА_1 у складі: головуючого - судді Островської О.П. при секретарі - Линник Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті ОСОБА_1 справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення боргу за розпискою, -

встановив:

У липні 2007 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в якому послалася, що відповідач ОСОБА_3

5 жовтня 2006 року взяв на себе зобов'язання повернути їй 2500 грн. , як борг, строком до 30 грудня 2006 року, про що видав розписку. Однак у зазначений строк суму не повернув, посилаючись на відсутність коштів, у зв'язку з чим 6 січня 2007 року повернути вказану суму зобов'язався його брат відповідач ОСОБА_4, строком до 1 лютого 2007 року, про що також видав розписку. Однак до теперішнього часу ніхто з відповідачів борг не повернув, не зважаючи на неодноразові нагадування. Тому позивачка просить стягнути з відповідачів солідарно на її користь вказану суму боргу, інфляційні нарахування у сумі 60, 54 грн. , річні відсотки у сумі 37, 19 грн. , а також судові витрати по оплаті судового збору

у сумі 51 грн. , витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30

грн. , по оплаті за надання правової допомоги у сумі 570 грн. Крім того, позивачка

посилається, що неповерненням боргу, відповідачі заподіяли їй моральну шкоду, оскільки

було порушено її звичний образ життя, вона мала фінансові ускладнення, що позначилося на

її стосунках з оточуючими людьми. Тому вона просить стягнути з відповідачів на її користь у

відшкодування моральної шкоди 1500 грн. солідарно.

У ході розгляду справи позивачка уточнила свої вимоги в частині розміру відшкодування , збільшила суму інфляційних нарахувань до 370 грн. , та річних відсотків до 75 грн. , в інший частині суми залишила без зміни.

У судовому засіданні представник позивачки та позивачка підтримали позовні вимоги в

уточненому вигляді, дали суду пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві, просять

позов задовольнити.

Відповідачі у судове засіданні не з'явилися, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, заперечень проти позову не надали.

Заслухавши пояснення представника позивачки та позивачки, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

У відповідності зі ст. 530 ЦК України , якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як зазначено у ст. 541, 543 ЦК України солідарний обов'язок у зобов'язаннях виникає у випадках встановлених договором, при цьому кредитор має право вимагати виконання обов'язку , як з усіх божників разом, так і від будь-кого з них окремо.

У відповідності зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням

2

встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 5 жовтня 2006 року взяв на себе зобов'язання повернути позивачці 2500 грн. , як борг, до 30 грудня 2006 року, про що видав розписку. Однак у зазначений строк суму не повернув, посилаючись на відсутність коштів, у зв'язку з чим, 6 січня 2007 року повернути вказану суму також зобов'язався його брат відповідач ОСОБА_4, у строк до 1 лютого 2007 року, про що також видав розписку.

Однак до теперішнього часу ніхто з відповідачів борг не повернув, не зважаючи на

неодноразові нагадування позивачки.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями представника позивачки, розписками відповідачів, які знаходяться у справі.

За таких обставин суд вважає, що між сторонами виникли правовідносини, які випливають з договору позики, що є одним з видів зобов'язань і на них поширюються загальні правила, які регулюють відносини щодо зобов'язань.

Згідно зі ст. ст. 1046, 1049 ЦК України за договором позики позикодавець передає у

власність другій стороні гроші, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку

ж суму грошей у строк та порядку, що встановлені договором.

Суд вважає, що оскільки відповідачі не надали доказів про повернення позивачці боргу, є підстави для стягнення цього боргу, індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми на користь позивачки у сумах, згідно розрахунків, вказаних позивачкою у позові, оскільки суд вважає, що ці розрахунки відповідають вимогам закону. Також суд вважає можливим стягнути на користь позивачки зазначені нею судові витрати,

оскільки вони підтверджені наданими доказами.

Судом також встановлено, що внаслідок порушення відповідачами свого зобов'язання щодо повернення позивачці належних їй коштів, цими діями відповідачів їй заподіяно моральну шкоду, оскільки було порушено її звичний образ життя, вона мала фінансові ускладнення, що позначилося на її стосунках з оточуючими людьми.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання, у числі інших правових наслідків, встановлених договором або законом, передбачено відшкодування збитків та моральної шкоди.

Таким чином, суд вважає, що оскільки відповідачі порушенням зобов'язання заподіяли позивачці моральну шкоду, вони повинні її відшкодувати у вказаній позивачкою сумі.

Розмір моральної шкоди, визначений позивачкою, відповідає вимогам ст. 23 ЦК України. Суд вважає, що вказані суми підлягають стягненню з відповідачів солідарно, оскільки вони обидва зобов'язалися відшкодувати борг, доказів того, що на момент звернення позивачки до суду, хтось з відповідачів звільнений від обов'язку виконати це зобов'язання, не надано. Зобов'язання відповідачем ОСОБА_4 про відшкодування боргу відповідача ОСОБА_3, про що він зазначив у розписці, суд вважає не переводом боргу, який звільняє першого боржника від виконання зобов'язання, а додатковим зобов'язанням поряд з відповідачем ОСОБА_3 про його відшкодування, а тому суд вважає, що вони повинні разом відшкодувати вказані суми у солідарному порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 11, 59, 60, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 23, 611, 1046, 1049 ЦК України, суд, -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

3

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_2 у відшкодування боргу 2500 грн. , у відшкодування індексу інфляції за весь час прострочення 370 грн. , три проценти річних від простроченої суми у розмірі 75 грн. , моральної шкоди у розмірі 1500 грн. , судові витрати по оплаті судового збору у сумі 51 грн. , витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн. , витрати по оплаті за надання правової допомоги у сумі 570 грн.

Копію заочного рішення надіслати відповідачу не пізніше п'яти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження

рішення. Заочне рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Ленінський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.