Справа   № 22ц-2593   2006 р.                                           Головуючий в І інстанції

Стамбула М.І.

Категорія 41     Доповідач: Вадзінський П.О.

УХВАЛА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

2006 року грудня місяця «07» дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого:                                                           Прокопчук Л.П.,

Суддів:                                                                        ВадзінськогоП.О.,

Воронцової Л.П.

при секретарі     Лаговському В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства «Херсонський бавовняний комбінат» на рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 16 серпня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Херсонський бавовняний комбінат» про стягнення оплати за час простою та сплату страхових внесків до Пенсійного Фонду України, -

встановила:

27 липня 2006 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що вона працює у відповідача більше 37 років на посаді прядильника 5-го розряду. Через простої підприємства з незалежних від працівників причин позивачка не працювала, однак відповідач не провів оплату часу простою. Станом на 01 березня 2006 року ВАТ « ХБК» не провело оплату часу простою ОСОБА_1 в сумі 12565 грн. Крім того, ВАТ «ХБК» не сплачує до Пенсійного Фонду страхові внески, в зв'язку з чим вона фактично є незастрахованою, У судовому засіданні позивачка змінила розмір позовних вимог, відмовилась від вимоги сплати внесків до Пенсійного Фонду України , просила суд стягнути з відповідача на її користь мінімальний розмір оплати часу простою з виробничих причин за останні три роки, згідно даної відповідачем довідки про оплату відпусток з ініціативи адміністрації в сумі 2498,21 грн.

Рішенням Дніпровського районного суду від 16 серпня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені. З ВАТ «Херсонський бавовняний комбінат» на користь ОСОБА_1 стягнуто 2498,21 грн. в рахунок погашення оплати за час простою за період з 01.08.2003 року по 01.08.2006 року., а також 51 грн. судових витрат на користь держави.

Не погоджуючись з рішенням суду, ВАТ «ХБК» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову, зазначаючи, що рішення суду не відповідає вимогам закону та зібраним по справі доказам.

Представник апелянта звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без їх участі.

Заслухавши доповідача та ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Із матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, що за період роботи позивачки у відповідача не з вини працівників підприємство простоювало.

Як правильно зазначив у своєму рішенні суд, згідно ст. 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Тому на думку колегії, стягуючи на користь позивачки ОСОБА_1 за час простою за період її роботи на підприємстві з 01.03.2003 по 01.08.2006 роки 2498,21 грн., суд постановив законне та обгрунтоване рішення.

Колегією не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги про те, що позивачка у цей час знаходилась у частково оплачуваній відпустці за ініціативою підприємства, а тому таку відпустку на думку ВАТ «Херсонський бавовняний комбінат» не можна вважати простоєм, оскільки такі доводи скарги не ґрунтуються на законі.

У відповідності до ч.2 ст. 26 Закону України «Про відпустки», ч.З ст. 84 КЗпП України підприємство мало право у разі простою підприємства по незалежним від працівників причинам надавати відпустки без збереження заробітної плати або з частковим її збереженням лише до листопада 2002 року.

Таким чином, продовжуючи надавати працівникам відпустки без збереження заробітної плати після вказаної дати ВАТ «Херсонський бавовняний комбінат» діяв з порушенням вимог трудового законодавство.

Оскільки такі відпустки надавалися у зв'язку з відсутністю на підприємстві роботи, тобто не з вини працівників, то зазначений час є простоєм, який має оплачуватись згідно до вимог ст. 113 КЗпП України.

В той же час колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги в тій її частині, що суд у своєму рішенні не вказав, що розрахунок стягненої суми проведено без утримання податків та інших обов'язкових платежів і таким чином суд не виконав положень ч.5 п.б Постанови № 13 Пленуму Верховного Суду України від. ,24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про працю», якими зобов'язано суди зазначати про це в резолютивній частині рішення.

Так як вищевказаним доповненням суть рішення не змінюється, то рішення суду має бути лише доповнене вищезазначеними словами.

Постановлене судом першої інстанції рішення відповідає вимогам закону, тому підстав для задоволення апеляційної скарги про скасування рішення суду немає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Херсонський бавовняний комбінат» відхилити, а рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 16 серпня 2006 року залишити без змін, доповнивши його, після цифр і слів «2498 грн. 21 коп.», словами «без утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів».

Ухвала набирає законної жили з моменту її проголошення і з цього ж часу може бути оскаржена в  касац. порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.   

Головуючий: