Справа № 2-900/2011

РІШЕННЯ

Іменем України

03 березня 2014 року Балаклавський районний суд міста Севастополя

під головуванням судді Гапонова Д.Ю.,

при секретарі Албовій І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Севастопольського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему в м. Севастополі, Державного комітету лісового господарства України, Державного підприємства «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Севастопольська міська державна адміністрація до ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор, діючи в інтересах держави, звернуся до суду з позовом, яким просить визнати недійсним виданий відповідачеві державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1000га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, виданий Головним управлінням Держкомзему у м. Севастополі 06.04.2010 року та зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011088301382; витребувати на користь держави в особі Державного підприємства «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство» з незаконного володіння відповідача спірну земельну ділянку, кадастровий номер 8536300000:06:001:0471; стягнути судові витрати.

Вимоги мотивовані тим, що на підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації відповідачу було видано державний акт на спірну земельну ділянку, проте, зазначеним розпорядженням адміністрація вийшла за межі своїх повноважень, оскільки правом розпорядження спірною земельною ділянкою наділена Севастопольська міська рада, та зазначене розпорядження скасовано за протестом прокурора, внаслідок чого підстав для видачі державного акту немає, та як наслідок цього, спірна земельна ділянка підлягає витребуванню.

Прокурор надав заяву про розгляд справи за своєї відсутності, на задоволенні заявлених вимог з підстав, викладених у позовній заяві наполягає, а представник ОСОБА_1 надала заяву про розгляд справи за своєї відсутності, ухвалення рішення в справі покладає на розсуд суду.

Інші особи, сповіщені належним чином, до суду представників не направили, проте, наявні матеріали справи про права і взаємостосунки сторін суд визнає достатніми, щоб розглянути справу без участі представників цих сторін.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України.

Суд, дослідивши надані докази, приходить до наступного.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст.57-60 того ж Кодексу.

Як вбачається зі змісту ст.ст.81, 116, 118 ЗК України, громадяни набувають безоплатно право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Уповноважена установа розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 на підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 11 березня 2010 року №547р 06.04.2010 року Головним управлінням Держкомзему у м. Севастополі було видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1000га, розташовану у АДРЕСА_1, кадастровий номер 8536300000:06:001:0471 з цільовим призначенням для індивідуального будівництва, який зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011088301382.

У той же час, зі змісту розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 11 березня 2010 року №547р вбачається, що із заявою до Севастопольської міської державної адміністрації про надання в оренду земельної ділянки площею 4,1864га по АДРЕСА_1 звертався споживчий кооператив «Новий Фіолент», якому було затверджено проект землеустрою з технічною документацією щодо встановлення меж дачних ділянок в натурі (на місцевості), передано наведену ділянку в оренду кооперативу на строк до 01.01.2060 року та передано у власність членам кооперативу відповідні земельні ділянки. При цьому у розпорядженні не йдеться про передачі відповідачу у власність саме спірної земельної.

Згідно положень абз.1 п.12 Розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно ст.ст.173, 174 ЗК України межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій. Рішення про встановлення і зміну меж районів і міст приймається Верховною Радою України за поданням Верховної Ради АРК, обласних, Київської чи Севастопольської міських рад. Рішення про встановлення і зміну меж районів у містах приймається міською радою за поданням відповідних районних у містах рад.

Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 13.11.1975 року №361 «Про встановлення нових районів у деяких містах Української РСР» в м.Севастополі створено Гагарінський район. Рішенням виконавчого комітету Севастопольської міської ради депутатів трудящих від 08.02.1977 року № 3/93 «Про межі районів м. Севастополя» затверджено межі Балаклавського, Гагарінського та Нахімовського районів, та згідно рішення Севастопольської міської ради №4114 від 13.12.2005 року «Про затвердження Генерального плану міста Севастополя до 2025 року» спірна земельна ділянка знаходиться в Балаклавському районі м.Севастополя.

Таким чином, оскільки спірна земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту - Балаклавського району м. Севастополя, повноваження щодо розпорядження цими землями до розмежування земель державної та комунальної власності здійснюються Севастопольською міською Радою.

Відсутність рішення про встановлення меж м. Севастополя в даному випадку не свідчить про наявність у Севастопольської міської державної адміністрації повноважень щодо розпорядження вказаною земельною ділянкою, оскільки відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування» виключно до компетенції міських рад належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно ст.55 ЗК України, до земель лісогосподарського призначення належать землі вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Відповідно до п.5 Прикінцевих положень ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Як вбачається з повідомлення директора Державного підприємства «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство» від 10.04.2013 року вих..№235 та наданого планшету №1 лісовпорядкування 1999 року, земельні ділянки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, входять до складу земель ДП «СДЛМГ» (Севастопольське лісництво, квартал 7, виділ 8), відносяться до категорії земель лісового фонду та знаходиться у постійному користуванні підприємства на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.

У той же час, згідно п.9 ст.149 ЗК України (в редакції станом на час виникнення спірних відносин) Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для не лісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених ч.ч.5-8 ст.149 ЗК України, а згідно п.5 ст.27 ЛК України (в редакції станом на час виникнення спірних відносин) Уряд у сфері лісових відносин передає у власність, надає в постійне користування для не лісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею більш як 1 гектар, що перебувають у державній власності.

З огляду наведеного, оскільки суду не надано доказів вилучення спірної земельної ділянки Урядом із постійного користування Державного підприємства «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство» Севастопольська міська державна адміністрація при прийнятті рішення про передачу земельних ділянок членам споживчого кооперативу «Новий Фіолент» вийшла за межі своїх повноважень.

Частиною 1 ст.360-7 ЦПК України встановлена обов'язковість для всіх судів України рішень Верховного Суду України, прийнятих за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до позиції Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України викладеної у постанові від 26 вересня 2012 року, аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий органом, який не мав на це законних повноважень, визнається недійсним.

Як вбачається зі свідоцтва про смерть, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ленінського районного управління юстиції у м. Севастополі серії НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Ухвалою суду від 11.02.2014 року у справі залучено ОСОБА_1 як правонаступника ОСОБА_2.

Таким чином, з огляду на обставини справи слід прийти до висновку що оспорюваний державний акт слід визнати недійсним.

Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, а ст.16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, способами визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення, а за ст.387 того ж Кодексу, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Ухвалою суду від 11 січня 2011 року в якості забезпечення позову на спірну земельну ділянку накладено арешт та вжиття цього заходу зробило неможливим її відчуження.

Як наслідок реалізації забезпечення позову, спірна земельна ділянка до цього часу рахується за ОСОБА_2

У той же час, оскільки спірна земельні ділянка перебуває у постійному користуванні Державного підприємства «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство», вимога про її витребування є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно повідомлення Головного управління Держкомзему у м. Севастополі, нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становить 94336грн.

Судові витрати у вигляді судового збору за вимогу немайнового характеру у розмірі 114грн. 70коп., та майнового характеру у розмірі 943грн. 36коп., що разом складає 1058грн. 06коп., відповідно до вимог ст.88 ЦПК України слід стягнути з відповідача в дохід держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 57-60, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Севастопольського міжрайонного природоохоронного прокурора задовольнити повністю.

Визнати недійсним виданий на ім'я ОСОБА_2 державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1000га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, виданий Головним управлінням Держкомзему у м. Севастополі 06.04.2010 року та зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011088301382.

Витребувати на користь держави в особі Державного підприємства «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство» з незаконного володіння ОСОБА_2 (ОСОБА_1) земельну ділянку, площею 0,1000га розташовану за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер 8536300000:06:001:0471.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1058грн. 06коп.

Рішення може бути оскаржене Апеляційному суду міста Севастополя через Балаклавський районний суд міста Севастополя протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий у справі Д.Ю.Гапонов