Справа № 22-1150\2006 рік                                       Головуючий у 1 інстанції Чиньонов О.В.

Категорія 34                                                                            Суддя-доповідач Кочегарова Л.М.

РІШЕННЯ

Іменем України

5 грудня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого   Дяченка В.М.

суддів Власенко Л.І., Кочегарової Л.М.

при секретарі Лепеха А.С. розглянувши   у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за   позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ будинку за апеляційною скаргою позивачки на рішення Тельманівського районного суду Донецької області від 7 жовтня 2006 року,

встановила:

У серпні 2005 року позивачка звернулася до суду з зазначеним позовом. Посилалася на те, що з 1979 року перебувала у фактично шлюбних відносинах з відповідачем. В період сумісного проживання вони придбали будинок №АДРЕСА_1. Оскільки сімейні відносини не складаються, просила поділити будинок, який є спільною сумісною власністю і виділити їй 1\2 частину будинку з належними йому прибудовами.

Рішенням Тельманівського районного суду Донецької області від 7 жовтня 2006 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.

В апеляційній скарзі позивачка просить рішення скасувати, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки, яка доводи скарги підтримала, заперечення представника відповідача ОСОБА_3, який просив відмовити у задоволенні скарги, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з   таких підстав.

Згідно ст.2 СК України, сімейний кодекс регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям.

Згідно з положеннями п.6 Прикінцевих положень СК України, Сімейний кодекс України регулює відносини, які виникли починаючи з дня набранням ним чинності.

Встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що сторони були знайомі з 1979-1980 року, разом працювали на Донецькій залізниці та проживали у будинку матері ОСОБА_1. 25 травня 1981 року ОСОБА_2. на підставі договору купівлі-продажу придбав у ОСОБА_4. будинок № АДРЕСА_1 Донецької області, вартістю 1000 руб. На пропозицію ОСОБА_2, ОСОБА_1. поселилася до будинку, а 13 квітня 1982 року була зареєстрована в цьому будинку. На теперішній час позивачка проживає в будинку.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову про поділ будинку на підставі норм СК України, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не надала доказів, які підтверджують її вимоги про набуття спірного будинку за час спільного проживання з відповідачем.

Однак погодитися з такими висновками суду не можна, оскільки вони не відповідають обставинам справи та нормам матеріального права.

Як свідчать матеріали справи, позивачка ОСОБА_1. звернулася до суду і просила захистити її права на підставі норм Сімейного кодексу України шляхом поділу будинку, вважаючи його спільною сумісною власністю з ОСОБА_2.

Між тим, учасниками сімейних відносин є подружжя, тобто особи, шлюб між якими зареєстровано відповідно до закону.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1. і ОСОБА_2. у

зареєстрованому шлюбі   не    перебували, а знаходилися        у фактично шлюбних

відносинах.

Посилаючись при вирішення спору на ст. 74 СК України, яка регулює питання про право на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім"єю, але не перебувають у шлюбі між собою, суд першої інстанції не врахував, що правовідносини виникли між сторонами до набрання чинності СК України і тому на ці правовідносини положення сімейного кодексу України не розповсюджуються.

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1. посилалася на те, що будинок № АДРЕСА_1 Донецької області є спільною сумісною власністю.

Ці доводи є неспроможними.

Із справи видно і цього не оспорює ОСОБА_1., що згідно з договором купівлі-продажу від 25 травня 1981 року будинок на праві власності належить ОСОБА_2.

З позовом про визнання права власності на будинок ОСОБА_1. до суду не зверталася і тому вважати, що цей будинок є спільною сумісною власністю подружжя і підлягає поділу з урахуванням норм СК України підстав немає.

Відповідно до ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції може бути скасовано з ухваленням нового рішення у зв"язку з порушенням або неправильним застосуванням норм матеріального або процесуального права.

Враховуючи обставини справи та положення норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення суду, як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального права підлягає скасуванню з відмовою ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог на підставі норм Сімейного кодексу України про поділ будинку, який є спільною сумісною власністю.

ОСОБА_1. не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про право власності.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1. не є підставою для скасуванню рішення.

Керуючись ст.ст.303,307,309 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Тельманівського районного суду Донецької області від 7 жовтня 2006 року скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 доОСОБА_2 про поділ будинку, який є загальною сумісною власністю -відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної cкapгa протягом двох місяців з дня набрання чинності.