Справа 22 - 9020                                           Суддя 1 інстанції  Заруцька Г.М.

Категорія 34                                                    Доповідач  Бугрим Л.М

РІШЕННЯ                  Іменем   України

4 грудня  2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі Головуючого Бугрим Л.М. Суддів Зінов"євої А.Г.

Олейнікової Л.В. При секретарі Іванові В.М.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красноармійського міськрайсуду Донецької області від 14 липня 2006 року постановленного по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності , зустрічному позову ОСОБА_1. до ОСОБА_2. про розподіл майна подружжя та визнання права власності на 1/2 частину квартири.

Заслухавши доповідь судді Бугрим Л.М., вислухавши пояснення ОСОБА_1, його представника ОСОБА_3., пояснення представника позивачки ОСОБА_4., перевіривши матеріали справи, апеляційний суд

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2006 року ОСОБА_2. звернулась з позовом до ОСОБА_1. про визнання права власності на квартиру. В обгрунтування позову ОСОБА_2. посилалась на те, що 24 квітня 1999 року вона вступила з відповідачем у юридичний шлю від якогоІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька ОСОБА_5. 12 листопада 2002 року було розірвано шлюб між нею та відповідачем в органах РАГСу. Перебуваючи у зареєстрованному шлюбові вона 6 липня 1999 року придбала на своє ім"я квартиру № АДРЕСА_1 у м. Красноармійську Донецької області. Після розірвання шлюбу відповідач не ставив питання про розподіл квартири та втратив право на свою частку у зв"язку з спливом строку позовної давності, тому просила визнати за нею право власності на квартиру .

У травні 2006 року ОСОБА_1 . звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_2. про розподіл квартири та визнання за ним права власності на 1/2 частку квартири, посилаючись на те, що з позивачкою знаходився у юридичному шлюбові від якого мають спільну дитину доньку ОСОБА_5. 12 листопада 2002 року органом РАГСУ було видано свідоцтво про розірвання шлюбу.У період сумісного життя з позивачкою вони придбали спірну квартиру за сумісні кошти. Він дійсно не звертався на протязі трьох років з заявою про розподіл майна після розірвання шлюбу , оскільки не вважав своє право порушенним, а порушенним воно стало лише з моменту звернення позивачки з данним позовом. Просив розподілити спірну квартиру та визнати за ним право власності на 1/2 частку./ а.с. 25-26/

У травні 2006 року ОСОБА_2. звернулась до суду з заявою про вточнення позовних вимог у якій посилалась на те, що спірна квартира була придбана за її особисті кошти ,які вона мала до реєстрації шлюбу, і тому спірна квартира хоча і придбана у період шлюбу , однак не є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя. Після припинення шлюбу відповідач ніколи на це майно не претендував, виписався з квартири, що підтверджує факт визнання ним відсутності у нього права на майно.Окрім того, вона сплачувала комунальні послуги, а відповідач не приймав участь у таких витратах ,і на протязі тривалого часу ухилявся від сплати аліментів на утримання дитини .Вважала ,що у відповідача не виникло право на спірну квартиру, а окрім того він пропустив строк позовної давності звернення до суду і тому втратив право на майно.

Рішенням Красноармійського міськрайсуду Донецької області від 14 липня 2006 року ОСОБА_1 було відмовлено у визнанні за ним права власності на спірну квартиру.Позовні вимоги ОСОБА_2. задоволені.,за нею визнано права власності на квартиру Окрім того, з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_2.стягнуті витрати, які пов"язані із сплатою держмита у сумі 101 грн.53 коп, понесені витрати на інформаційне забезпечення у сумі ЗО грн.

На зазначене судове рішення ОСОБА_1. була подана апеляційна скарга у якій він просить скасувати судове рішеня, постановити нове, яким визнати за ним право власності на 1/2 частку спірної квартири.В обгрунтування доводів скарги відповідач посилався на те, що спірна квартира була придбана у період сумісного житя та за спільні кошти, зокрема, він працював та отримав достатні кошти для придбання квартири, тому висновок суду не відповідає обставинам справи. У нього виникло право на 1/2 частину квартири,яка була придбана у період шлюбу за сумісні кошти. Окрім того вважав помилковим висновок суду про те, що строк позовної давності для пред"явлення його позову сплив, оскільки право його було порушено лише пред"явленям позову ОСОБА_2.

У судовому засіданні ОСОБА_1. підтримував доводи апеляційної скарги у повному обсязі, просив рішення суду скасувати, визнати за ним право власності на 1/2 частку квартири, посилався на те, що він дійсно не проживає у квартирі, але не пам"ятає з якого часу., виписався з квартири та проживає разом з батьками, розмір заборгованості по аліментам на утримання дитини вважав невірним, не заперечував того факту, що несплачував комунальні послуги за квартиру.

Його представник ОСОБА_3. просила рішення суду скасувати та задовільнити позовні вимоги, оскільки у відповідача виникло право на 1/2 частку квартири , оскільки вона була придбана у період шлюбу , а строк позовної давності відповідачем пропущено не було.

ОСОБА_2 . просила рішення суду залишити без зміни, посилаючись на те, що квартира придбана через два місяці після реєстрації шлюбу на її особісті кошти, відповідач ніколи на неї не претендував, не звертався до суду при слуханні справи про розірвання шлюбу з позовом про розподіл квартири, а також пропустив строк позовної давності

Її представник ОСОБА_4. просила також рішення суду залишити без зміни, а апеляційну скаргу відхилити, оскільки у відповідача не виникло право власності на спірну квартиру.

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2. підлягає задоволенню частково, рішення суду підлягає скасуванню, по справі слід постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2. та визнати за нею право власності на спірну квартиру, а у позові ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частку квартири відмовити виходячи з наступного.

Розглядаючи заявлені вимоги та визнаюча за ОСОБА_2 право власності на спірну квартиру і відмовляючи у позові ОСОБА_1 про розподіл квартири та визнання за ним права власності на 1/2 її частку суд першої інстанції виходив з того , що спірна квартира є об"єктом права приватної власності лише позивачки, оскільки вона була придбана хоча і у період зареєстрованного шлюбу, але виключно за особисті кошти позивачки , а окрім того, відповідач втратив право на її розподіл , оскільки пропустив строк позовної давності для захисту порушенного права.

Однак, з такими висновками суду погодитись не можна , оскільки вони за своєю правовою природою є взаємовиключними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Судом не враховано ,що ,положення про правові наслідки спливу строків позовної давності можуть застосовуватись лише у випадках, коли буде доведено існування самого суб"єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання. Якщо ж при розгляді справи буде встановлено,що у позивача немає суб"єктивного права про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось, або не оспорювалось, суд повинен був відмовити у позові не через пропущення строку позовної давності, а за безпідставністю матеріально- правової вимоги.

З обставин справи вбачається, що дійсно сторони з 24 квітня 1999 року знаходились у юридичному шлюбові, від якого мають доньку ОСОБА_5  1999 року народження..

Рішенням Красноармійського міського суду від 7 жовтня 2002 року між сторонами було розірвано шлюб , а 12 листопада 2002 року ОСОБА_2 на підставі цього рішення було отримано свідоцтво про розірвання шлюбу у відділі РАГСу ,що підтверджено копією такого свідоцтва / а.с.13 /

У період сумісного життя позивачка 6 липня 1999 року на своє ім"я /на дошлюбне призвище ОСОБА_2/ придбала . квартиру № АДРЕСА_1 у м. Красноармійську за 5488 грн, що на час укладання угоди було еквівалентно 1400 доларів США . У цієї квартирі сторони прописались та поселились.

Відповідно з вимогами ст. 22 КЗпШС України, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин майно ,яке набуто під час сумісного життя у період зареєстрованного шлюбу вважається спільною сумісною власністю подружжя

Всупереч цьому положенню закона суд першої інстанції безпідставно прийняв до уваги доводи позивачки ,яка посилалась у судовому засіданні про те, що вона ще до реєстрації шлюбу з відповідачем мала намір придбати квартиру та з цією метою купувала долари США, зберігала їх і саме за них у період сумісного життя з відповідачем придбала спірну квартиру. З таким висновком погодитись не можна, вказані кошти не находились на відповідному рахунку позивачки і не були перераховані продавцю квартири, що безумовно б свідчило про придбання квартири саме за власні кошти позивачки.. Показання свідків у данному випадку не є переконливим доказом на підтвердження доводів позивачки про те, що квартира придбана саме за ці кошти .

З довідки виданою вугільною компанією „ Красноармійська -Західна" вбачається, що відповідач ОСОБА_1. працював з 17 01.1999 року по 24.10.2001 рік на шахті і з квітня 1999 року по липень 1999 року йому виплачено 4723 грн заробітної плати / а.с. 101/. Окрім того, відповідач працював до реєстрації шлюбу , мав кошти на придбання дорогоцінного майна,зокрема придбав автомобіль за 440000 російських карбованців, що не заперечувалось позивачкою та підтверджується відповідною довідкою МРЕВ, копією рахунку на ім"я відповідача у Ощадбанку Російської Федерації / а.с 94, 102, 104 /. Зазначені факти свідчать про те, що на момент придбання квартири у відповідача також були кошти для придбання спірної квартири на що він і посилався у скарзі.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що спірна квартира придбана лише за особисті кошти позивачки не відповідає фактичним обставинам справи та наданим сторонами доказам.

За таких обставин, апеляційний суд доходить висновку про те, що спірна квартира, яка придбана у період зареєстрованого шлюбу та сумісного життя сторін на ім"я позивачки є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя .

Разом з тим , відповідачем ОСОБА_1. пропущено строк позовної давності для захисту порушенного права.

У відповідності з вимогами ч. З с 29 КЗпШС України, який діяв до 1 січня 2004 року для вимог про розподіл майна, яке є спільной сумісною власністю подужжя встановлюєтся трирічний строк позовної давності., Аналогічні вимоги закону містяться і в ст. 71 СК України, який набрав чиності з 1 січня 2004 року

Встановлено , що шлюб у відділі РАГСУ між сторонами було розірвано 22 листопада 2002 року, і саме з цього часу у відповідача виникло право на розподіл спірної квартири тітульним власником якої є позивачка. Зазначенний строк позовної давності на пред"явлення вимог про розподіл квартири у відповідача сплив 22 листопада 2005 року.У судовому засіданні відповідач не ставив питання про поновлення строків позовної давності щодо захисту порушенного права, а також не надав доказів з приводу поважності причин його пропуску.

Пропуск строку позовної давності у данному випадку є підставою для відмови у позові про розподіл майна у відповідності з вимогами ст. 71 СК України.

У відповідності з вимогами з п.З, п .4 ч.1 ст. 309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи, та порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції та постановления нового рішення, тому апеляційний суд вважає необхідним скасувати судове рішення як таке, що постановлено з порушенням вимог матеріального та процесуальногог закону, постановити нове рішення, яким відмовити у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2. про розподіл квартири та визнання за ним права власності на 1\2 частку квартири у зв"язку з пропуском відповідачем строку позовної давності.

Згідно зі ст. ст. 79, 81, 88 ЦПК України з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути понесені судові витрати у сумі 101 грн. 53 коп. на сплату судового збору у сумі 30 грн на інформаційно- технічне забезпечення,а усього 131 грн. 53 коп.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що його право було порушено пред"явленням позову позивачки і ним не було пропущено строк позовної давності є непереконливими.

Керуючись ст ст. 307 ч.1 п. 2 309 ч.1 п. З п. 4, 313, 314 ч.2, 316 ЦПК України, апеляційний суд

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1. задовольнити частково.

Рішення Красноармійського міськрайсуду Донецької області від 14 липня 2006 року постановленного по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності , зустрічному позову ОСОБА_1. до ОСОБА_2. про розподіл майна подружжя та визнання права власності на 1/2 частину квартири скасувати.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру №АДРЕСА_1 м. Красноармійська Донецької області

Відмовити ОСОБА_1 у позові до ОСОБА_2 про розподіл майна та визнання права власності на 1/2 частину квартири.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у сумі 131 грн. 53 коп.

Рішення суду набирає законної сили після його проголошення та може бути оскаржено до ВерховогоСуду України на протязі двох місяців з дня набрання ним чинності