Справа 9113-2006
Категорія 34
Суддя 1 інстанції Іванова А.П Доповідач Бугрим Л.М..
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2006 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі: головуючого судді Бугрим Л.М..,
суддів : Олєйниковій Л.С Зінов'євій А.Г.,
при секретарі Іванові В.М.,
за участю адвоката ОСОБА_1
в присутності ОСОБА_2.,ОСОБА_3.-представника ОСОБА_4.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2 ,ОСОБА_4 на рішення Калінінського районного суду міста Донецька від 28 липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розподіл майна,
ВСТАНОВИВ
В січні 2006 року ОСОБА_2. звернувся з позовом до ОСОБА_4. про поділ
майна подружжя,посилаючись на те,що в період шлюбу було придбано майно,але в добровільному порядку поділ майна неможливий.
В березні 2006 року ОСОБА_4. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2. про розподіл майна подружжя.
Ухвалою Калінінського районного суду міста Донецька від 28 березня 2006 року принято зустрічну позовну заяву ОСОБА_4./а.с.ЗЗ/
Ухвалою Калінінського районного суду міста Донецька від 04 травня 2006 року позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя залишено без розгляду .
Рішенням Калінінського районного суду міста Донецька від 28 липня 2006 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.Поділено сумісно нажите майно подружжя та виділено ОСОБА_4: стінку для жилої кімнати вартістю 1000 грн,м"які меблі /два крісла, 4 стільдя,диван-ліжко/вартістю 420 грн,швейну машину вартістю 200 грн,палас,одну доріжку вартістю 300 грн,штори два комплекти ,три гардини,одну ковдру,дві подушки,постільну білизну вартістю 500 грн,кухонні меблі /кухонний стіл/ вартістю 80 грн,а всього майна на суму 2500 грн.
Виділено ОСОБА_2 спальний гарнітур вартістю 1000 грн,м"які меблі/4 стільця/ вартістю 80 грн,три килима,дві дорожки вартістю 300 грн,штори два комплекту ,три гардини,одну ковдру,дві подушки,постільну білизну вартістю 500 грн.,кухонні меблі /стіл сніданковий та полку/ вартістю 70 грн,холодильник „Донбас" 1990 року випуску вартістю 500 грн„а всього на суму 2450 грн.
В задоволенні рештої частини вимог ОСОБА_4. відмовлено.
Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив з того,що майно ,нажите подружжям за час шлюбу ,належить їм на праві спільної сумісної власності./ст.16 ЗУ „Про власність".
Суд відмовив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4. про розподіл квартири ,автомобіля та гаража,посилаючись на те,що розділити квартиру №АДРЕСА_1 в місті Донецьку між сторонами в рівних долях відповідно до їх права згідно свідотства про право власності за №НОМЕР_1,що належить сторонам в рівних частках є неможливим ,у зв"язку з чим не є можливим І розподілити особистий рахунок.
Вимоги про розподіл автомобіля суд позбавлений можливості вирішити по суті,оскільки представник позивача ОСОБА_3. та відповідач ОСОБА_2. відмовилися провести його експертну оцінку.
Гараж в житловому кварталі по АДРЕСА_1 дозволено використовувати під установку автомобілю ОСОБА_2 ,як інваліду З групи та учаснику Великої Вітчизняної війни та не є власністю сторін,тому не підлягає розподілу між ними,
Інші вимоги позивачки щодо розподілу свідотства про право власності на квартиру та інше не входить до компетенції суду.
Не погодившись із вказаним рішенням суду ОСОБА_2.та ОСОБА_4.подали апеляційні скарги.,в яких оспорюють обгрунтованість рішення суду.
В обгрунтування апеляційної скарги ОСОБА_2. вказав,що суд не встановив наявність самого майна,яке розділене між сторонами.Позивачкою та її представником не надано доказів про наявність майна,його місцезнаходження та його вартість,а вказана вартість окремих предметів є явно завишеними.В справі відсутні будь-які правоустановчі документи відносно спірного майна.Ще до звернення до суду ,значну частину спірного майна позивачка вивезла на квартиру до себе .Оскільки суд припустився помилки при вирішенні питання про наявність спірного майна,то в майбутньому немає реальної можливості отримати те,що вказано в судовому рішенні,так як таке майно як штори,гардини,подушки,постільна білизна в наявності відсутні. Вважає неправильним передача меблевої стінки позивачці,суд не врахував його інтереси та на його думку суду треба було розділити все майно порівну.
В обгрунтування апеляційної скарги ОСОБА_4. вказала,що їй належить право власності на 1/2 частину квартири за адресою АДРЕСА_1,але не може користуватися своєю власністю,бо відповідач перешкоджає їй,тому вона просила визначити за нею право власності на певну кімнату в квартирі. Оскільки квартира складається з двох жилих кімнат,площею 19.2 та 12.6 кв.м ,на її думку суд може розділити вказану квартиру на дві частки,передав їй у власність кімнату 19.2 кв.м,якою вона фактично користувалася з виплатою відповідачу різниці вартості його частки.Але матеріальна компенсація пропонується з її боку-передати відповідачу автомобіль та гараж у рахунок компенсації вартості частки відповідача -3.3 кв.м. ЇЇ вимоги не розглянуті в повному обсязі та судом не витребувані у відповідача правоустоновчі документи,не розглянуто вимоги про розподіл автомобілю ,гаража та інше.
Суд не вирішив питання щодо задоволення її позовних вимог стосовно зобов'язання відповідача не вселяти в спірну квартиру сторонніх осіб,помилково вказавши,що це не відноситься до компетенції суду ,визнавши за предмет позову її прохання щодо забеспечення позову до вирішення спору по суті,а тому не застосував відповідні норми права.
Суд безпідставно відмовив в розподілі автомобіля „Москвич" та гаража,при цьому не врахував,що її представник не відмовлялася від проведення експертизи на предмет оцінки автомобілю.Стосовно гаража суд не врахував,що відповідачу була віділена земельна ділянка,а будівництво гаражу проводилося за їх спільні кошти.Тому автомобіль та гараж повинні бути розділені між ними.
У судовому засіданні ОСОБА_2. свою апеляційну скаргу підтримав у
повному обсязі і просив її задовольнити,скасувати рішення суду та відмовити в задоволенні позову ОСОБА_4..Апеляційну скаргу ОСОБА_4. відхилити.
Представник позивачки ОСОБА_3.заперечувала проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_2.,просила її відхилити, апеляційну скаргу ОСОБА_4. підтримала в повному обсязі ,просила рішення суду частково скасувати .
Заслухавши суддю -доповідача ,сторони,дослідивши матеріали цивільної справи,апеляційний суд вважає,що апеляційна скарга ОСОБА_2.не підлягає задоволенню,апеляційна скарга ОСОБА_4. підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції частковому скасуванню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено і таке вбачається із матеріалів справи,що майно ,нажите подружжям за час шлюбу ,належить їм на праві спільної сумісної власності ст. 16 ЗУ „Про власність".
Згідно вимог ст.70 СК України у разі поділу майна ,що є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя,частки майна дружини та чоловіка є рівними,якщо інше не визначено домовленістю сторін між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ст.71 СК України майно ,що є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя,ділиться між ними в натурі.
В судовому засіданні встановлено,що ОСОБА_2. та ОСОБА_4. знаходилися в зареєстрованому шлюбі з 28 лютого 1956 року по 27 грудня 2005 року .
Розглячдаючи справу та постановляючи рішення,судом першої інстанції обгрунтовано встановлено,що за час шлюбу сторонами набуто спільне сумісне майно :спальний гарнітур,стінка для жилої кімнати,м"які меблі /два крісла,8 стільців,диван-ліжко/автомобіль „Москвич",швейна машина,три килима,три доріжки,палас ,штори чотирі кормплекти,шість гардин,дві ковдри,чотирі подушки,постільна білизна,кухонні меблі, холодильник „Донбас".
Апеляційний суд вважає,що суд першої інстанції повно встановив обставини справи в цій частині,правильно визначив правовідносини,які склалися між сторонами та правильно застосував норми матеріального права,що їх регулюють та прийшов до висновку про розподіл майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя Шендрік,
та виділив ОСОБА_4: стінку для жилої кімнати вартістю 1000 грн,м"які меблі /два крісла,4 стільця,диван-ліжко/вартістю 420 грн,швейну машину вартістю 200 грн,палас,одну доріжку вартістю 300 грн,штори два комплекти ,три гардини,одну ковдру,дві подушки,постільну білизну вартістю 500 грн,кухонні меблі /кухонний стіл/вартістю 80 грн,а всього майна на суму 2500 грн.,
Виділив ОСОБА_2 спальний гарнітур вартістю 1000 грн,м"які меблі/4 стільця/ вартістю 80 грн,три килима,дві дорожки вартістю 300 грн,штори два комплекту ,три гардини,одну ковдру,дві подушки,постільну білизну вартістю 500 грн.,кухонні меблі /стіл сніданковий та полку/ вартістю 70 грн,холодильник „Донбас" 1990 року випуску вартістю 500 грн„а всього на суму 2450 грн.
Апеляційний суд вважає,що судом першої інстанції правильно відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4. про розподіл квартири та гаража,оскільки розділити квартиру №АДРЕСА_1 в.місті Донецьку між сторонами в рівних долях відповідно до їх права згідно свідотства про право власності за №НОМЕР_1,що належить сторонам в рівних частках є неможливим ,у зв"язку з чим не є можливим і розподілити.особистий рахунок.Позовні вимоги про встановлення порядку користування квартирою сторонами не заявлялися.
Гараж в житловому кварталі поАДРЕСА_1 не є власністю подружжя Шендрік ,тому не підлягає розподілу між ними.
Інші вимоги позивачки щодо розподілу свідотства про право власності на квартиру та інше не входить до компетенції суду.
Між тим,розгядаючи вимоги ОСОБА_4. про розподіл автомобіля суд прийшов до помилкового висновку ,що позбавлений можливості вирішити спір по суті на підставі того,що сторони відмовилися провести його експертну оцінку.
В судовому засіданні встановлено,що ОСОБА_2. згоден з оцінкою автомобілю в розмірі 5000 грн,наданою позивачкою ,якщо ОСОБА_4. сплатить йому компенсацію вартості 1/2 частини автомобілю.
З урахуванням викладеного,апеляційний суд вважає,що автомобіль М-2140,який є спільною сумісною власністю подружжя Шендрік ,підлягає розподілу між сторонами.При цьому враховуючи,що автомобіль розподілу в натурі не иідлягає,вважає можливим автомобіль передати у власність ОСОБА_4. ,стягнувши з неї на користь ОСОБА_2. вартість 1/2 частина автомобілю в сумі 2500 грн.
Апеляційну скаргу ОСОБА_4. в частині розподілу автомобілю слід задовольнити,рішення суду в цій частині скасувати.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду. Відповідно до п.З ст 309 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції і постановлює нове рішення або змінює його,якщо є невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 307 ч.1п.З,309п.З,313,314ч.2п.Г316 ЦПК України ,апеляційний суд
ВИРІШИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити. Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково. Рішення Калінінського районного суду міста Донецька від 28 липня 2006 року за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розподіл майна в частині розподілу автомобілю скасувати .
Розділити легковий автомобіль марки М-2140,випуску 1983 року держномкр НОМЕР_2,зареєстрований за ОСОБА_2 між ОСОБА_4 та ОСОБА_2.
Виділити в натурі ОСОБА_4 легковий автомобіль марки М~2140,випуску 1983 року,держномер НОМЕР_2 вартістю 5000 гривень.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості 1/2 частини автомобілю в сумі 2500 /дві тисячі п"ятьсот / гривень. В рештій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.