Справа 22-9081 Суддя 1 інстанції Комарова В.О.
Категорія 21 Доповідач Бугрим Л.М.
РІШЕННЯ Іменем України
4 грудня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі Головуючого Бугрим Л.М. Суддів Зінов"євої А.Г.
.Олейнікової Л.В. При секретарі Іванові В.М.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювання України у Червоногвардійському районі м Макіївки на рішення Червоногвардійського районного суду м. Макіївки від 9 серпня 2006 року року постановленного по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання України у Червоногвардійському районі м. Макіївки про відшкодування моральної шкоди. Заслухавши доповідь судді Бугрим Л.М., вислухавши пояснення представника позивача ОСОБА_2., вислухавши пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд
ВСТАНОВИВ
У травні 2006 року ОСОБА_1. звернувся з позовом до суду до відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювання України у Червоногвардійському районі м. Макіївки про стягнення моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог посилався на те ,що він з 1969 року по 2001 року працював на підприємсвах вугільної галузі у шкідливих умовах праці внаслідок чого отримав професійне захворювання: хронічну вертоброгенну пояснично -крестцову радікулопатію.Висновком МСЕК від 23.04.2001 року у нього з данним професійним захворюванням встановлено втрату професійної працездатносиі на 35% бестроково Одночасно його визнано інвалідом 3- групи.У зв"язку з наявністю професійного захворювання він вимушений тривалий час лікуватись, постійно потерпає від фізичного болю, вимушений застосовуватись до нових умов та докладати зусиль для організації життя. Просив у відшкодування моральнної шкоди стягнути 40000 грн.
Рішенням Червоногвардійського суду м. Макіївки від 9 серпня червня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1. були задоволені частково.. На його користь у відшкодування моральної шкоди було стягнуто 30000 грн..
На зазначене судове рішення фондом подана апеляційна скарга у якій ставиться питання про скасування судового рішення та відмові у позові з тих підстав, що позивач не довів факту спричинення йому моральної шкоди, він отримує страхові виплати у відшкодування втрати професійної працездатності, що не було враховано судом. .Окрім того ,законом України „Про державний бюджет України на 2006 рок"була зупинена дія закону ,який передбачає відшкодування моральної шкодиі.
У судове засідання представник фонду не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Позивач у судове засідання не з"явився, направив листа у якому просив справу розглянути у його відсутності. Його представник ОСОБА_2. просив рішення суду залишити без зміни та відхилити апеляційну скаргу.
Апеляційний суд вважає,що апеляційна скарга фонду підлягає задоволенню частково, а рішення суду в частині розміру моральної шкоди - зміні з наступних підстав.
Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що позивач дійсно тривалий час знаходився у трудових відносинах з підприємством вугільной галузі, працював у підземних шкідливих умовах праці у зв»язку з чим у нього встановлено професійне захворювання хронічна вертоброгенна пояснично крестцова радікулопатія у стадії затухаючого загострення з болевим лівосторонним корішковим сіндромом , що підтверджено висновком клінічної лікарні профзахворювань від 20.03..2001 року .Актом розслідування хронічного професійного захворювання було встановлено,що позивач працював у шкідливих умовах праці, що вплинуло на його стан здоров"я та стало причиною профзахворювання. Згідно з висновком МСЕК від 23.04.2001 року у позивача
з данним профзахворюванням встановлено втрату 35% професійної працездатності 3 23.
04 .2001 року
Із наданих доказів суду першої інстанції вбачається ,що у зв"язку з наявністю
профзахворювань позивач вимушений часто лікуватись, посилався на те ,що
позбавлений можливості вести активний спосіб життя, вимушений обмежувати себе та докладати зусиль для організації життя.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те,що наявність професійних захворювань змусила позивача змінити спосіб життя та докладати зусиль для його організації і тому у позивача у відповідності з вимогами ст ст. 21,28 Закону України « Про загальнообов'язкове державне соціальне страхуваня від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання , які спричинили втрату працездатност" виникло право на відшкодування моральної шкоди. Не є підставою для відмови у задоволенні позову посилка фонду на ст.77 п.27 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік" яким зупинення дії абз 4 ст.1,пдп „е" п.1 ч.1 ст.21,ч.З ст.28 та ч. З ст. 34 Закону України „ Про загальнообов'язкове державне осціальне страхуваня від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання України, які спричинили втрату працездатності", оскільки фонд є самодостаточною юридичною особою ,яка сплачує страхові виплати потерпілим за рахунок страхових внесків підриємств , установ , організацій, а не за рахунок державного бюджету.
Апеляційний суд не може погодитись з доводами апеляційної скарги про те, що позивач не доказав факт спричинення моральної шкоди, оскільки у данному випадку зазначенним законом не передбачено витребуння відповідного висновку МСЕК на підтвердження факту спричинення моральної шкоди яку посилається апелянт.Отримання позивачем страхових сум не позбавляє позивача права на відшкодування моральної шкоди.
Разом з тим, розмір моральної шкоди визначенний судом є значно завищенним. Приведені судом доводи в його обгрунтування не давали підстав для стягнення його у такому розмірі , тому апеляційний суд вважає можливим у відповідності до вимог п. З ч.
1 ст. 309 ЦПК України у цієї частині рішення суду змінити та визначити позивачеві у відшкодування моральної шкоди 11 000 грн,які слід стягнути з фонду. В іншій частині рішення суду залишити без зміни.
Керуючись ст. 307 ч.1 п. З, 309 ч. 1 п.З, 314 ч. 2, 316 ЦПК України, апеляційний суд
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювання України у Червоногвардійському районі м. Макіївки задовольнити частково.
Рішення Червоногвардійського районнгого суду м. Макіївки від 9 серпня 2006 року в частині розміру моральної шкоди змінити.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворюваня України у Червоногвардійському районі м. Макіївки на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 11000 грн / одинадцять тисяч грн./
В іншій частині рішення суду залишити без зміни.
Рішення суду набирає законної сили після його проголошення та може бути оскаржене до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання ним чинності.