УКРАЇНА

Справа №22-3590/2006 р.

Головуючий 1 - ої інстанції Свата ненко В.І. Доповідач: Ткачук О.О.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2006 року червня 7 дня. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області

в складі: Головуючого - судді Косогор Г.О.

Суддів: Ткачук О.О. Ісаєвої Н.В.

При секретарі     Ісаєвої Ю.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 7 квітня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Одеської обласної клінічної психіатричної лікарні №1, 3-ті особи: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, Одеське міське Управління внутрішніх справ УМВС України в Одеській області - про визнання заповіту недійсним, -

ВСТАНОВИЛА:

1 грудня 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання заповіту недійсним .

Позивачка посилалася на те, що згідно договору довічного утримання від 19 лютого 2002 року ОСОБА_4 передала її у власність будинок АДРЕСА_1.

З жовтня 2003 року в поведінці ОСОБА_4 почали спостерігатися явні прояви психічного захворювання, тому 6 червня 2004 року вона була госпіталізована до психіатричної клініки - в Одеську ОКПЛ № 1.

13 вересня 2004 року ОСОБА_4 була необгрунтовано виписана з лікарні під нагляд сторонньої особи ОСОБА_5 і з того часу її не дозволяли з нею бачитися.

15 березня 2005 року ОСОБА_4 склала заповіт, згідно якому заповіла усе своє майно, яке належало її на день смерті  відповідачки по справі.

Одночасно у Київському районному суді м.Одеси розглядалася справа за позовом ОСОБА_4 про розірвання договору довічного утримання.

Рішенням Київського районного суду у м. Одеси від 19 квітня 2005 року вищеназваний позов було задоволено.

27 червня 2005 року ОСОБА_4 померла. Позивачка посилалася на те, що вказаний заповіт було посвідчено нотаріусом з порушенням закону, тобто, без встановлення особи ОСОБА_4, скласти заповіт її вмовила зацікавлена особа, вона знаходилася у подавленому психологічному стані, в стані марення, без свого бажання, та вільного волевиявлення.

Посилаючись на вимоги ст. ст. 225, та 231 ЦК України, просила визнати заповіт недійсним.

Представник відповідачки позов не визнала.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 7 квітня 2006 року у позові відмовлено.

На вищеназване рішення суду принесена апеляційна скарга позивачкою, в якій ставиться питання про скасування рішення суду і передачі справи на новий розгляд.

Заслухавши доповідача, яка доповіла зміст оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованність ухвали суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

. Згідно ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини по справі.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з наданих сторонами доказів по справі.

Суд вірно встановив правовідносини, які встановились між сторонами, та застосував правові норми, які регулюють ці правовідносини.

Суд вірно виходив з того, що відповідно до ст.60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів і їх дослідження, та доведення перед судом їх переконливості.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вірно виходив з того, що позивачка не є спадкоємцем померлої ОСОБА_4 і за нею у будь якому випадку не може бути визнано право власності на спірний будинок.

Що стосується договору довічного утримання від 19 лютого 2002 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, то його   рішенням Київського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2005 року (а.с. 41 - 42) розірвано, та рішення набрало законної сили 18 січня 2006 року. (а.с. 44 - 45), тому позивачка немає право на судовий захист з цих підстав.

Посилання в апеляційній скарз на ст.3 ЦПК України, згідно якої, кожна сторона має право в порядку встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних, або оскаржуваних прав, свобод та інтересів є необгрунтованим, оскільки з точки зору цивільного процесу, як

юрисдикційної діяльності, що здійснюється від імені держави, мається на увазі права, свободи, та інтереси, якій охороняються законом.

Суд проаналізувавши надані докази зробив вірний висновок, що по даній конкретній справі у позивачки відсутні права, свободи, та інтереси, якій охороняються законом.

Виходячи з викладеного, інші доводи апеляційної скарги не мають правового значення.

Таким чином, судова колегія прийшла до висновку, що суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно і всебічно розглянув справу, дав належну оцінку наданим доказам, постановив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.. 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 7 квітня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена на протязі двох місяців з дня проголошення до Верховного Суду України.