Справа № 2-4345/11

Проевадження2/2703/324/2012

Категорія 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2014 року Ленінський районний суд міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Кукурекіна К.В.

при секретарі - Яцук Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про визнання угоди удаваною, розподіл сумісного майна подружжя, зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про розподіл сумісного майна подружжя суд-,

В С Т А Н О В И В :

Позивач, вточнивши позовні вимоги, звернувся з позовом до суду до відповідачів в якому просить визнати договір дарування 3/20 частки домоволодіння АДРЕСА_2 укладену 08.05.2009р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 угодою купівлі- продажу; розділити сумісне майно подружжя, а саме виділити в користування ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1, вартістю 275 822 грн., визнати за ним право власності на цю квартиру, виділити в користування ОСОБА_2 3/20 часток домоволодіння №16/37 по АДРЕСА_3 вартістю 282 004 грн., виділити в користування ОСОБА_2 рухоме майно у вигляді: кухонного гарнітуру, кухонного стола з шістю стільцями, дивана, варочної поверхні, духової шафи марки «Бош», посудомиєчної машини марки «Сіменс», витяжки, холодильнику, спального гарнітуру, телевізору ЖК «Сіменс 22», телевізору ЖК «Сіменс 101», мякої меблі, меблевої стінки, шафи- купе, вітражу ручної роботи загальною вартістю 134 000 грн. Вимоги позову мотивовані тим, що він з 1995р. по вересень 2011р. перебував з відповідачем ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі. Вказує, що за час сумісного проживання ними було набуто майно у вигляді 3/20 часток домоволодіння АДРЕСА_2 за договором дарування, однак ця угода є удвавною, оскільки насправді вони придбали це майно за договором купівлі- продажу вартістю 44 000 доларів США, що підтверджується розпискою про отримання представником ОСОБА_3 від ОСОБА_2 вказаних грошових коштів. Також в період сумісного життя ними була придбана квартира АДРЕСА_1., вартістю 275 822 грн. Також ними було придбано рухоме майно вартістю 134 000 грн., яке знаходиться за адресою АДРЕСА_2 Оскільки добровільно розділити майно не представляється можливим він вимушений звернутися до суду.

ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічним позовом в якому просить розділити спільне майно подружжя, а саме виділити їй 1/2 частку грошових коштів у розмірі 20 250 грн. та стягнути їх з відповідача ОСОБА_1 не її користь. Вимоги позову мотивовані тим, що вона з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі, за період сумісного проживання ними було набуто сумісне майно у вигляді грошових коштів у сумі 5 000 доларів США, що еквівалентно 40 500 грн., які знаходились на картковому рахунку відкритого на імя ОСОБА_1 у Севастопольській філії Приватбанку, після розлучення зазначені грошові кошти залишились у власності відповідача.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити позов у повному обсязі по викладених підставах.

Представник відповідача частково визнала позов.

Відповідач ОСОБА_3 до судового засідання не зявився, про час та місце судового засідання сповіщений належним чином, надав до суду письмову заяву про розгляд справи без його участі, проти задоволення позову заперечує, вказує на те, що він подарував належну йому частку будинку ОСОБА_2

Третя особа ОСОБА_4 надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Вислухавши пояснення сторін, представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що під час сумісного проживання ОСОБА_2 придбала за договором купівлі- продажу квартири від 24 червня 2003р., посвідченого приватним нотарусом Севастопольського міського нотаріального округу, квартиру АДРЕСА_1 (а.с.8). Відповідно до довідки про наявність житлової площі право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_2

Також відповідно до договору дарування від 08 травня 2009р., посвідченого приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за №541, ОСОБА_2 є власником 3/20 частки житлових будинків з надвірними будівлями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.6). Згідно з витягом з реєстру прав власноста на нерухоме майно (а.с.9) право власності на 3/20 частки вказаного житлового будинку зареєстровано за нею в КП «БТІ та ДРОНМ» СМР.

Позивач вказує, що спірний договір дарування є удаваним правочином, оскільки між ОСОБА_3, від імені якого діяв ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі- продажу, що підтверджується розпискою про отримання грошових коштів.

Відповідно до розписки (а.с.7) вбачається, що ОСОБА_4 який діє на підставі довіреності №470 від 25.04.2009р. від імені ОСОБА_3 отримав грошові кошти в сумі 44 000 доларів США від ОСОБА_2 за продані 3/20 частки будинку за адресою АДРЕСА_2

Згідно з довіреністю від 25 квітня 2009р. (а.с.86), посвідченої приватним нотаріусом Севастопольського МНО та зареєстрованої в реєстрі за №470, ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_4 подарувати належні йому 3/20 частки домоволодіння з надіврними будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 на імя ОСОБА_2

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Мотивуючи свої вимоги позивач посилається на розписку від 08.05.2009р., однак відповідно до довіреності від 25 квітня 2009р. ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_4 на укладення саме договору дарування, повноважень на укладення договору купівлі- продажу та отримання грошових коштів не надавалось, таким чином з яких підстав ОСОБА_4 отримано від ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 44 000 доларів США суду не зрозуміло.

Сам Дарувальник стверджує, що у нього був чіткий намір подарувати спірне майно, що також не заперечується поясненнями ОСОБА_2, про те що вона отримала 3/20 частки домоволодіння з надвірними будівлями, що знаходяться АДРЕСА_2 в дар.

Таким чином суд вважає, позовні вимоги в частині визнання договору дарування удаваним такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частина 3 статті 10 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. При цьому розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Зі змісту ст.ст.69, 70 СК України, слідує, що дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Наведене узгоджується з вимогами ст.ст. 368 -370, 372 ЦК України.

У відповідності до п.23 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 р. №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Особистим майном відповідача є 3/20 частки будинку за адресою АДРЕСА_2 оскільки належать ОСОБА_7 на підставі договору дарування та за змістом ст. 57 Сімейного Кодексу України особистою приватною власністю одного з подружжя є майно набуте під час шлюбу але за договором дарування.

Щодо вимог про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

В Постанові Пленуму Верховного Суду за № 11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, що « рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об»єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст. 63, ч.1 ст. 65 СК України».

Враховуюче вищевикладене, з огляду на те, що зазначене вище майно є спільною сумісною власністю сторін по справі як подружжя, суд вважає за необхідне розділити майно таким чином: визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 у задоволенні інших вимог відмовити.

Суд не вважає такими що підлягають задоволенню вимоги про визнання сумісним майном подружжя кухонного гарнітуру, кухонного стола з шістю стільцями, дивана, варочної поверхні, духової шафи марки «Бош», посудомиєчної машини марки «Сіменс», витяжки, холодильнику, спального гарнітуру, телевізору ЖК «Сіменс 22», телевізору ЖК «Сіменс 101», мякої меблі, меблевої стінки, шафи- купе, вітражу ручної роботи загальною вартістю 134 000 грн..

Керуючись вимогами ст. 60 ЦПК України, яка передбачає, що сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях , суд не вважає що підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання сумісним майном вищевказане рухоме майно, оскільки позивачем та представником суду не було надано доказів того, були вказане майно було придбані сторонами у період шлюбу, тому суд не знаходить підстав для визнання згаданого майна спільно нажитим майном подружжя.

Щодо вимог зустрічного позову, суд вважає, що вони задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до вимог ст. 11,60 ЦПК України до суду не надано доказів, що в період сумісного проживання сторонами було набуто майно у вигляді 5 000 доларів США.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, на користь позивача з відповідача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 1 379,11 грн. пропорційно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, ст.ст. 60, 61, 63, 65, 70, 71,72 Сімейного кодексу України, та керуючись ст.ст. 10,11, 60, 88, 179, 214, 215, 224 - 233 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про визнання угоди удаваною, розподіл сумісного майна подружжя задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1

В решту позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 379,11 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл сумісного майна подружжя відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Севастополя, шляхом подачі апеляційної скарги в Ленінський районний суд м. Севастополя протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя - підпис

З оригіналом згідно.

Суддя Ленінського районного

суду м. Севастополя Кукурекін К.В.