УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ                                СУД        ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ     ОБЛАСТІ

Справа № 22 -2881 від 2006р.                                                                                                                           Головуючий суддя у 1-ій

Категорія - 16                                                                                                                                               інстанції -Решетнік МО.

Доповідач - Поплавський В.Ю.

_{РІШЕННЯ}

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2006 року колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі.

головуючого   -Гайдук В.І.

суддів               -Дерев'янко О.Г., Поплавського В.Ю.

при секретарі- Колесніченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Дніпропетровського обласного управління та приватного нотаріуса ОСОБА_1

на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 4 квітня 2005 року та додаткове рішення 20 березня 2006 року за позовом ОСОБА_2 до Дніпропетровського обласного управління ВАТ "Державний Ощадний банк України", приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про визнання договору поруки припиненим та визнання виконавчого напису приватного нотаріуса недійсним, -

встановила:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, де зазначає, що 29.04.2002г. між ВАТ «Коул Трейдінг» і ВАТ «Державний Ощадний банк України» було укладено кредитний договір НОМЕР_1 про надання кредиту на суму 800 000 грн. з оплатою за користування кредитом 30% річних, терміном дії договору до 28.04.2003г. З метою забезпечення повернення кредиту між позивачем і ВАТ «Державний Ощадний банк України» в особі Дніпропетровського обласного управління ВАТ «Державний Ощадний банк України» 08.05.2002г. було укладено договір поручительства, по якому він виступав майновим поручителем повернення кредиту і відсотків по ньому. Того ж дня було укладено договір застави майна, засвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_1, по якому позивач надав у заставу нежиле приміщення на 4-му поверсі в ресторані «Маяк», розташованому за адресою: Дніпропетровськ АДРЕСА_1. Про непогашення ВАТ «Коул Трейдінг» суми кредиту позивача не сповістили ні кредитор, ні боржник. Оскільки минуло три місяці після закінчення терміну договору поручительства, на підставі ст. 194 ЦК України в редакції 1963г. вважає договірні відносини припиненими. За цих обставин вважає, що 27.12.2003г. приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 незаконно вчинила виконавчий напис про звернення стягнення на закладене майно, яке належить йому. Просив суд визнати його зобов'язання за договором поручительства припиненими і визнати недійсним виконавчий напис.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 4 квітня 2005 року позовні вимоги було задоволено, а додатковим рішенням від 20 березня 2006 року з відповідача було стягнуто держмито.

В апеляційній скарзі відповідачі просили скасувати постановлені рішення суду та відмовити у задоволені позову, оскільки висновки суду не відповідають нормам матеріального права та обставинам виниклих між сторонами правовідносин.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду і заявлених позовних вимог у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним скаргу задовольнити, рішення суду скасувати і постановити нове рішення за наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджено, що 29 квітня 2002г. між ТОВ «Коул Трейдінг» і ВАТ «Державний Ощадний банк України» в особі Дніпропетровського обласного управління було укладено кредитний договір НОМЕР_1 про надання останнім ТОВ «Коул Трейдінг» кредиту на 800 000 грн. з оплатою за користування кредитом 30% річних, терміном дії договору до 28 квітня 2003 р.(а.с.8-11).

На забезпечення виконання кредитного договору між ОСОБА_2 і ВАТ «Державний Ощадний банк України» в особі Дніпропетровського обласного управління 8 травня 2002 р. було укладено договір поручительства (а.с.6,7), по якому ОСОБА_2 виступав майновим поручителем повернення кредиту і відсотків по ньому, а також договір застави від 8 травня 2002 року (а.с.31,32).

Визнаючи термін дії і зобов'язання за договором поручительства НОМЕР_1 від 29 квітня 2002 p., договором застави майна від 8 травня 2002 р. та по додатковим угодам до них від 29.04.2003г. припиненими, районний суд виходив з того, що банк повинен був пред'явити вимоги до ОСОБА_2 до 19 жовтня 2003 року. Тому в зв'язку з пропуском цього строку він звільняється від взятих на себе зобов'язань щодо повернення грошових коштів у разі невиконання боржником своїх зобов'язань.Проте з такими висновками погодитися не можна. Відповідно до п.2.1. договору поруки 8 травня 2002 року поручитель (ОСОБА_2) відповідає перед кредитором заставленим майном в терміни кредитного договору НОМЕР_1 від 29 квітня 2002 року та договору застави від 8 травня 2002 року (а.с. 16.). Пунктом 3.1. передбачено, що цей договір вступає в силу з моменту підписання сторонами та припиняється після виконання всіх зобов'язань за кредитним договором, які вона забезпечує. Додатковою  угодою   до   договору   поруки   від   29   квітня   2003   року   кредитор, поручитель,  позичальник прийшли до згоди продовжити строк дії договору поруки і договору застави до повного виконання зобов'язань за кредитним договором та додатковою угодою НОМЕР_2 (а.с.ЗЗ).

Відповідно до п.7 договору застави від 8 травня 2002 року заставодержатель (тобто

банк) одержує право стягнення боргу за кредитним договором за рахунок майна (ОСОБА_2) , якщо зобов'язання за цим кредитним договором, що забезпечені заставою не будуть

виконані в строки, передбачені вищевказаним кредитним договором. Згідно   п.15   цей

договір  припиняє дію  після  повного  виконання зобов'язань за  кредитним договором

(а.с.34,35).                 Таким чином, позивач взяв на себе, як поручитель та заставодавець,

зобов'язання за рахунок свого майна повернути кредит за ТОВ «Коул Трейдінг» до повного виконання.

ТОВ «Коул Трейдінг» своїх зобов'язань перед ВАТ «Державний Ощадний банк України» за кредитним договором НОМЕР_1 від 29.04.2002г. і додатковій угоді НОМЕР_2 від 29,04.2003г. у встановлений термін та до теперішнього часу не виконав, у зв'язку з чим за заявою Дніпропетровського обласного управління ВАТ «Державний Ощадний банк України» приватний нотаріус ОСОБА_1 обґрунтовано вчинила виконавчий напис про звернення стягнення на заставне майно.

На підставі викладеного колегія суддів не знаходить законних підстав для задоволення позовних вимог, тому вважає за необхідне у позові ОСОБА_2 відмовити.

Оскільки ОСОБА_2 при звернені до суду з позовом сплатив 8,50 грн., то на підстві ст.88 ЦПК України з нього необхідно стягнути додатково 1691,50 грн. судового збору на користь держави.     Керуючись ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила: Апеляційну  скаргу ВАТ  "Державний ощадний  банк України"   в  особі  філії -Дніпропетровського  обласного  управління  та  приватного   нотаріуса  ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 4 квітня 2005 року та додаткове рішення 20 березня 2006 року скасувати.

В   задоволені   позову  ОСОБА_2   до   Дніпропетровського

обласного управління ВАТ "Державний Ощадний банк України", приватного нотаріуса

Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про визнання договору

. поруки припиненим та визнання виконавчого напису приватного нотаріуса недійсним -

відмовити.     Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір 1691,50 грн.

Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту постановления і може бути оскаржена до Верховного Суду України у 2-х місячний

Термін з моменту проголошення.