УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 -6749 від 2006р. Головуючий суддя у 1 -ій
Категорія - 39 інстанції - Залімська Н.В.
Доповідач - Поплавський В.Ю.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2006 року колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Гайдук В.І.
суддів - Дерев'янко О.Г., Поплавського В.Ю.
при секретарі - Колесніченко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційні скарги ВАТ "Дніпропетровський трубний завод" та ОСОБА_1
на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до Відкритого Акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" про поновлення на роботі, оплати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, -
встановила:
Позивач звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку щомісячно по 573,59 грн. та моральної шкоди - 2000 грн., посилаючись на те, що 22 грудня 2003 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська він був поновлений на роботі на ВАТ "Дніпропетровський трубний завод". 23 грудня 2003 року відповідач виготовив наказ про поновлення його на роботі, однак, не допустив до виконання обов'язків ІНФОРМАЦІЯ_1, а направив у розпорядження начальника відділу кадрів, вказавши про необхідність проходження ним медичного обслідування та інструктажу по охороні праці, як тільки прийнятого на роботу. Він добросовісно виконував ці вимоги, але відповідач вважає, що 29, 30, 31 грудня 2003 року, 2, 6, 8, 9 січня 2004 року він здійснив прогул без поважних причин. Наказом від 4 лютого 2004 року НОМЕР_1, підписаним начальником відділу кадрів, відповідач звільнив його з роботи за прогул без поважних причин. Позивач не згоден з даним наказом та вважає його незаконним, тому звернувся з позовом до суду. В процесі розгляду справи уточнив свої вимоги і просив стягнути моральну шкоду у розмірі 13091,03 грн.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2006 року позивача було поновлено на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 у ВАТ "Дніпропетровський трубний завод". Стягнуто з відповідача на користь позивача оплату за час вимушеного прогулу за період з 4 лютого 2004 року по 26 вересня 2006 року у розмірі 19127,52 грн. та моральну шкоду у розмірі 100 грн. В іншій частині позову - відмовлено,
В апеляційній скарзі відповідач просив скасувати рішення суду і в задоволені позову відмовити, оскільки судом дана невірна оцінка обставин справи.
В апеляційній скарзі позивач просив рішення суду в частині часткового задоволення його вимог про стягнення моральної шкоди скасувати і задовольнити ці вимоги у повному об'ємі.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів не знаходить підстав передбачених ст.307-311 ЦПК України для задоволення апеляційних скарг.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 було поновлено на роботі на ВАТ "Дніпропетровський трубний завод" на підставі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2003 року.
23 грудня 2003 року відповідач виготовив наказ про поновлення ОСОБА_1 на роботі, однак, не допустив до виконання обов'язків ІНФОРМАЦІЯ_1, а направив у розпорядження начальника відділу кадрів, вказавши про необхідність проходження ним медичного обслідування та інструктажу по охороні праці, як тільки прийнятого на роботу.
Наказом від 04.02.2004 року НОМЕР_1 ОСОБА_1 було звільнено з роботи за прогул без поважних причин.
Оскільки наказ про звільнення було видано неповноважною особою (начальником відділу кадрів підприємства), колегія суддів вважає, що районний суд законно і обгрунтовано поновив порушені трудові права позивача. Докази про повноваження начальника відділу кадрів ВАТ "Дніпропетровський трубний завод", які були йому делеговані рішенням відповідних органів управляння товариством, не були надані.
Районний суд правильно встановив, що видання наказів по підприємству є виключною компетенцією Голови правління (п. 10.4.8. Статуту), яка може бути надана тільки членам Правління.
Крім того, районним судом також було правильно встановлено, що позивач не здійснив прогули без поважних причин, бо згідно табеля виходу на роботу робітників ТВЦ -02 НОМЕР_2 за грудень 2003 року, куди був поновлений ОСОБА_1, в табелі дні 29,30, 31 грудня 2003 року прогулами не значаться, а згідно постанови Правління підприємства від 12 грудня 2003 року № 21 "Про режим роботи ВАТ "ДТЗ" у грудні 2003 року та січні 2004 року визначені додаткові вихідні з 29 грудня по 31.12.2003 року та з 02.01.2004 року, 05.01.2004 року, 06.01.2004 року, 08.01.2004 року та 09.01.2004 року.
У відповідності до вимог п. 1.З.1. постанови Правління підприємства від 12 грудня 2003 року № 21 "Про режим роботи ВАТ "ДТЗ" для ділянки ХПТ ТВІД-02, куди був поновлений на роботу ОСОБА_1, вихідні дні визначені з 26.12.2003 року по 12.01.2004 року.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються наведеними вище фактами.
Також не підлягає задоволенню і апеляційна скарга позивача щодо збільшення розміру стягнутої моральної шкоди, оскільки колегія суддів вважає, що районним судом правильно враховано ступінь, тривалість моральних страждань. Крім того, сам факт поновлення на роботі, з урахуванням попереднього поновлення позивача, не бажання тривалий час працевлаштуватися і знаходження 34 літньої людини на утриманні своїх батьків, необхідно визначити як задоволення моральних переживань, тому сума в 100 грн. реально відповідає завданій моральній шкоді.
Керуючись ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвал ила:
Апеляційні скарги ВАТ "Дніпропетровський трубний завод" та ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2006 року залишити без змін.
Ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту постановления і може бути оскаржена до Верховного Суду України у 2-х місячний
термін з моменту проголошення.