Єдиний унікальний номер 226/2740/13-ц Номер провадження 22-ц/775/602/2014
Єдиний унікальний номер 531/2740/13-ц
Номер провадження 22-ц/775/602/14
Категорія - 24 Головуючий у 1 інстанції - Рєдько Ж.Є.
Доповідач - Зінов'єва А.Г.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 січня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Зінов'євої А.Г.
суддів: Азевича В.Б..
Ларіної Н.О.
при секретарі: Забавіній М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 02 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до комунального підприємства (далі КП) «Компанія «Вода Донбасу» про визнання дій щодо нарахування заборгованості неправомірними, зобов'язання провести перерахунок оплати за надані послуги та відшкодування моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Димитровського міського суду від 02 грудня 2013 року ОСОБА_2 у задоволенні вищевказаного позову було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, позивач приніс апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просив ухвалити нове рішення, яким задовольнити його вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 посилався на те, що у суду першої інстанції не було підстав для відмови у задоволенні позову. В ході слухання справи судом першої інстанції встановлено факт знаходження сторін у договірних відносинах. Згідно договору про надання послуг визначено об'єм споживання води у вигляді 225 літрів на добу, оплата за використання яких ним проводилася за квитанціями. З березня 2007 р. оплата за послуги почала зростати, що стало підставою для встановлення приладу обліку. Витребувавши акти звірки, ним було виявлено факт приписок, перерахунків за пільги як дитині війні тощо. Оскільки йому не зрозуміла методика нарахування оплати за комунальні послуги, він звернувся до відповідача з претензією, на яку отримав відповідь із зазначеною сумою заборгованості в розмірі 1480 грн. 75 коп. В ході слухання справи відповідачем не надано доказів несправності лічильника, встановленого у нього в будинку. При цьому, судом першої інстанції встановлено факт необґрунтованого підвищення тарифу на воду і тому суд необґрунтовано не прийняв до уваги проведені ним підрахунки оплати за надані комунальні послуги, згідно яких в нього має місце переплата.
В судовому засіданні позивач апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити у повному обсязі.
Відповідач до судового засідання не прибув, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.
Заслухавши доповідача, позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно визначив правовідносини, які виникли між сторонами, надав їм належну оцінку і обґрунтовано відмовив ОСОБА_2 у задоволенні позову.
При розгляді справи судом першої інстанції було встановлено, що позивач є власником будинку АДРЕСА_1 і споживачем послуг з водопостачання та водовідведення, які надаються відповідачем у вищевказаний будинок на підставі договору від 01.04.2002 р., укладеного між сторонами по справі. Вказаний будинок розташований на земельній ділянці 600 кв.м., в будинку зареєстровано дві особа, яким надається пільга 25% як дитині війни. Крім того, позивач має легковий автомобіль. Також зі слів останнього вбачається, що в будинку встановлено прилад обліку використання води, однак вказаний лічильник не прийнятий відповідачем на абонентський облік і не опломбований, оскільки з такою заявою до КП «Компанія «Вода Донбасу» ОСОБА_2 не звертався.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 р. (в редакції за станом на день виникнення правовідносин) (далі Закон), комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Згідно ст. 20 Закону, споживач зобов'язаний, зокрема, укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
При цьому, як вбачається з вимог ч. 2 ст. 162 ЖК України, плата за комунальні послуги в будинку, який належить громадянинові на праві власності проводиться за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Як встановлено в ході слухання справи судом першої інстанції, будинок АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці 600 кв.м., належить позивачу на праві власності. Останній користується легковим автомобілем і крім того має пільги як дитина війни 25%. У вказаному будинку, зі слів позивача, встановлений прилад обліку, який належним чином не оформлений, не зареєстрований, не опломбований і на баланс відповідачем не прийнятий, оскільки з такою заявою ОСОБА_2 до КП «Компанія «Вода Донбасу» не звертався.
Оскільки, згідно Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. №630 (в редакції за станом на день виникнення правовідносин), встановлено певну процедуру щодо установлення та прийняття на абонентський облік засобів обліку, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про зобов'язання позивача вносити оплату по тарифам за нормою споживання.
Відповідно до вимог ст.ст. 31, 32 Закону, тарифи на житлово-комунальні послуги встановлюють органи місцевого самоврядування, за виключенням тарифів, які підлягають встановленню національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у сфері комунальних послуг. Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими у встановленому порядку.
Згідно ст.ст. 11, 13 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» від 10 січня 2002 року (в редакції за станом на день виникнення правовідносин), органом державного регулювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. Органи місцевого самоврядування уповноважені встановлювати тарифи на послуги централізованого водопостачання і водовідведення (крім тарифів на ці послуги, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг).
Зазначені вимоги також відповідають п. 2 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» від 21.05.1997 р. (в редакції за станом на день виникнення правовідносин).
В ході слухання справи судом першої інстанції встановлено, що на оспорюваний позивачем період 2010-2012 рр., тарифи були встановлені постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України від 27.01.2011 р. №92, 10.02.2012 р. №87 та відповідними рішеннями Димитровської міської ради від 16.04.2008 р. №229, 21.04.2010 р. №159 і 18.04.2012 р. №167, за якими розмір тарифу за нормою споживання складав: з січня 2010 р. по січень 2011 р. - 03 грн. 18 коп. за 01 м.куб.; з лютого 2011 р. по лютий 2012 р. - 03 грн. 66 коп.; з березня 2012 р. по липень 2013 р. - 04 грн. 164 коп.
При цьому, виходячи з наданих відповідачем розрахунків, позивачу враховувалися норма споживання у відповідності з договором про надання послуг, щорічних актів інвентаризації та пільги 25% як дитині війни, які компенсувалися відповідним компетентним органом соціального захисту, виходячи з вище встановлених тарифів.
Перевіряючи доводи позивача про завищені тарифи, суд першої інстанції обгрунтовано з урахуванням встановлених обставин, дійшов висновку про відповідність тарифів нормам діючого законодавства та правомірність їх застосування при нарахуванні оплати за споживання комунальних послуг ОСОБА_2, виходячи із норми споживання (225 л. на добу), обумовленою Договором.
Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги акти звірки, складені власноручно позивачем, оскільки розрахунки в них проведені за тарифами, встановленими для оплати послуг за наявності приладу обліку та за показниками лічильника, який у спірний період не був опломбованим та прийнятим відповідачем на абонентській облік.
Таким чином, заборгованість утворилася у зв'язку з неправильним розрахунками позивача.
Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи апелянта про наявність в актах звірки приписок, перерахунків за пільги як дитині війни та незрозумілість методики нарахування оплати за комунальні послуги, оскільки в ході слухання справи судом фактів неправильності нарахувань не встановлено. Щодо методики, то непорозуміння виникли у зв'язку з розрахунком оплати за різними тарифами та об'ємами.
Доводи позивача про відсутність доказів несправності лічильника, встановленого у нього в будинку є необґрунтованими. Як встановлено в ході слухання справи у позивача відсутні підстави для нарахування оплати за лічильником у спірний період, оскільки його встановлення було проведено з порушенням вимог діючого законодавства.
Стосовно доводів про необгрунтоване підвищення відповідачем тарифів на воду, то вони також не заслуговують уваги, оскільки встановлення розміру тарифу не віднесено до компетенції КП «Компанія «Вода Донбасу».
Таким чином, рішення суду відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для його скасування не має. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.1 п.1-308, 313, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Димитровського міського суду Донецької області від 02 грудня 2013 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий:
Судді: