Справа № 764/11025/13-ц
Провадження № 2/764/365/2014
Категорія 19
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"14" березня 2014 р. Ленінський районний суд м. Севастополя в складі
головуючого судді - Рубан М. В.,
за участю секретаря -Бурчуладзе С.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернулася 18 жовтня 2013 року до суду із позовною заявою до відповідача, в якій просить визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, укладений 28.11.2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2. Свої позовні вимоги мотивує тим, що рішенням Апеляційного суду м. Севастополя від 26.11.2012 року визнані недійсними рішення Ленінської районної ради м. Севастополя № 744 від 23.07.2008 року про передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та державний акт на право власності на вказану земельну ділянку, виданий ОСОБА_3 Також вказаним рішенням суду ОСОБА_3 зобов'язано усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 0,0600 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 шляхом знесення частини огорожі, зведеної на території земельної ділянки, переданої в користування позивачу. Однак після проголошення вказаного судового рішення, 28.11.2012 року ОСОБА_3 уклала договір купівлі-продажу земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 із ОСОБА_2, однак не мала на це права, так як не була власником товару на момент укладення договору, тому правочин підлягає визнанню недійсним на підставі ст.215 ЦК України.
В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, пояснив, що позивач бажає приватизувати земельну ділянку площею 0,0600 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, однак відповідач ОСОБА_3 ухилилася від виконання судового рішення добровільно, тому позивач вимушена була звернутися до виконавчої служби про примусове виконання судового рішення, проте виконавчий документ їй був повернуто, оскільки право власності на земельну ділянку зареєстровано за іншою особою ОСОБА_2, що є перешкодою для приватизації позивачем земельної ділянки, також відповідач ОСОБА_3 не мала достатній обсяг дієздатності на продаж товару, тому договір підлягає визнанню недійсним.
Представник відповідачів в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, пояснив, що заборони на відчуження земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 не встановлено, оскільки рішення суду не виконано в частині внесення відомостей про скасування державного акту в Єдиний державний реєстр прав власності на нерухоме майно, тому ОСОБА_3 мала права розпоряджатися вказаною земельною ділянкою, у зв'язку з чим нотаріусом було посвідчено договір купівлі-продажу. Крім того, укладення цього договору не порушує прав позивача, позивачем обрано невірний спосіб захисту, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про належність на праві користування або на праві власності позивачу земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, позивач не позбавлена правової можливості звертатися з вимогами до власника земельної ділянки ОСОБА_2
Суд, вислухавши пояснення позивача, її представника та представника відповідачів, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_2, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 13.08.2011 року. З наведеного свідоцтва вбачається, що вказаний житловий будинок розташований на земельній ділянці, на який право власності не зареєстровано.
Рішенням Апеляційного суду м. Севастополя від 26.11.2012 року визнані недійсними рішення Ленінської районної ради м. Севастополя № 744 від 23.07.2008 року про передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та державний акт на право власності на вказану земельну ділянку, виданий ОСОБА_3 Також вказаним рішенням суду ОСОБА_3 зобов'язано усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 0,0600 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 шляхом знесення частини огорожі, зведеної на території земельної ділянки, переданої в користування позивачу.
28.11.2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено попередній договір, посвідчений нотаріально, відповідно до умов якого сторони договору зобов'язалися у майбутньому, в термін не пізніше 28.02.2012 року включно, укласти договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1.
28.11.2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Договір посвідчено нотаріально, здійснено його державну реєстрацію. ОСОБА_2 згідно відомостей Головного управління Держземагентства у м. Севастополі отримано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку.
Постановою державного виконавця ВДВС Ленінського РУЮ в м. Севастополі від 26.04.2013 року у зв'язку із тим, що боржнику не належить земельна ділянка, на якій необхідно знести частину огорожі, виконавчий лист з примусового виконання рішення Апеляційного суду м. Севастополя від 26.11.2012 року було повернуто стягувачеві, тобто ОСОБА_1
Відповідно до положень ст.ст. 655, 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно зі ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Згідно з ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Позивач посилається, як на підставу недійсності договору купівлі-продажу від 28.11.2012 року, на загальні вимоги щодо чинності правочину (ст.203 ЦК України), на ту обставину, що представник відповідача ОСОБА_3 був присутнім при оголошенні рішення Апеляційного суду м. Севастополя від 26.11.2012 року про визнання недійсними рішення Ленінської районної ради м. Севастополя № 744 від 23.07.2008 року про передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та державного акту на право власності на вказану земельну ділянку, виданого ОСОБА_3, отже, останній було відомо про те, що вона не є власником земельної ділянки, та те, що відповідач ОСОБА_3 не мала обсяг дієздатності на продаж товару, оскільки право на продаж товару належить саме власнику цього товару.
Згідно з ч.1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
На підставі ч.1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Отже, з наведених норм права вбачається, що особа, яка є власником майна має право розпоряджатися цим майном, зокрема, відчужувати його іншій особі.
Згідно зі ст. 30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 125 Земельного кодексу України (в редакції на час укладення оспорюваного правочину) визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ст.ст.2-5 ЗУ „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції на час укладення договору купівлі-продажу) відомості про виникнення, перехід чи припинення прав, зокрема на земельну ділянку, повинні вноситися до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Права на нерухоме майно, зокрема земельну ділянку, виникають з моменту державної реєстрації.
Відомості про скасування державного акту на земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_1, до Державного реєстру внесені не були, позивачем не надано належних доказів, що ОСОБА_3 не мала повного обсягу дієздатності під час укладення договору від 28.11.2012 року, отже, з урахуванням вищенаведених норм права відповідач ОСОБА_3 мала правові підстави для розпорядження цією земельною ділянкою на час вчинення правочину купівлі-продажу, договір укладено з дотриманням письмової форми, посвідчений нотаріально, перехід прав до ОСОБА_2 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
У п. 8 постанови Пленуму ВСУ „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 № 9 наведено роз'яснення, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.
При цьому, в ухвалі від 18.08.2010 у справі № 6-13122св09 Верховний Суд України вказав, що визнання договору недійсним лише з мотивів недодержання загальних вимог чинності правочину, встановлених ст.203 ЦК України, не можна визнати правильним, оскільки конкретні підстави для визнання договорів недійсними визначені ст.ст.215, 218-235 ЦК України і такі підстави повинні мати місце саме на час укладення такого договору.
Отже, недійсність правочину повинна пов'язуватися з конкретною нормою закону (ЦК України, інших спеціальних законів), що встановлює певну підставу, за якою цей правочин визнається недійсним, а не лише визначатися встановленням обставин з приводу порушення умов дійсності правочину.
Отже, за таких обставин позивачем не доведено та судом не встановлено порушення вимог закону відповідачами під час укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.11.2012 року, зокрема, щодо права ОСОБА_3 на вчинення такого правочину.
Крім того, відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа може звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.
Особа, яка не є стороною правочину, може звернутися до суду з позовом про визнання цього правочину недійсним, якщо укладанням цього правочину порушуються її права (ч.3. ст.215 ЦК України), при цьому, захист права у обраний спосіб повинен відновити певне порушене право позивача при встановленні підстав, з якими закон пов'язує недійсність правочину, наприклад, правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною може бути визнано недійсним за позовом особи, яка уповноважила представника (ст.232 ЦК України).
Позивач посилається на порушення її прав користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2 у зв'язку з розташуванням на частині земельної ділянці споруд, які належать ОСОБА_3, та не внесенням до Державного реєстру прав на нерухоме майно відомостей про скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_3, оскільки остання відчужила земельну ділянку ОСОБА_2, у зв'язку з чим вона не може почати вирішувати питання щодо приватизації земельної ділянки площею 0,0600 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, однак лише таки обставини не можуть бути підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 28.11.2012 р. в розумінні ст.215 ЦК України, оскільки закон не пов'язує таки обставини з визнанням недійсним правочину. Порушення інтересів позивача полягає в поверненні їй державним виконавцем виконавчого документа, виданого на підставі рішення Апеляційного суду м. Севастополя від 26.11.2012, у зв'язку зі зміною власника земельної ділянки, однак позивач не позбавлена правової можливості звернутися до державного виконавця чи до суду в порядку ст.378 ЦПК України із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з ОСОБА_3 на ОСОБА_2, а не з позовом про визнання недійсним правочину, оскільки укладенням договору купівлі-продажу земельної ділянки, яка на час вчинення правочину була зареєстрована за ОСОБА_3, не порушуються права позивача, враховуючи дотримання відповідачами вимог щодо вчинення оспорюваного правочину.
З огляду на вищенаведене, вимога позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, укладений 28.11.2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, є безпідставною, тому не підлягає задоволенню.
Згідно з вимогами ст. 88 ЦПК України суд залишає судові витрати за позивачем, оскільки в позові відмовлено в повному обсязі.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.3, 6, 10, 11, 57-61, 88, 169, 179, 212-215 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, укладений 28.11.2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Севастополя шляхом подачі апеляційної скарги до Ленінського районного суду м.Севастополя протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя - підпис
З оригіналом згідно
Суддя Ленінського районного суду
м.Севастополя М.В. Рубан