АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-3413 Головуючий у 1 -й інстанції - Панасенко О.П.
Категорія - 25 Доповідач - Петренко І.О.
УХВАЛА
Іменем України
1 листопада 2006 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Петренко І.О.,
суддів - Болтунової Л.М., Лаченкової О.В.,
при секретарі - Шило С.Ю.
розглянула матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 29 березня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2001 року позивач звернувся до суду з позовною заявою і просив суд постановити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на його користь моральну шкоду в розмірі 1000 грн., посилаючись на те, що 6 вересня 2001 року об 11-00 годині в приміщенні Марганецького міськвиконкому по вул. Радянській, 29-а в ході розмови з відповідачем, останній став висловлюватися на адресу позивача непристойними словами, принизив його честь та гідність. Потім це відбувалося не одноразово.
У червні 2003 року позивач збільшив свої позовні вимоги на підставі того, що ОСОБА_2 назвав останнього „крадієм", „бандитом" та казав, що той „вкрав 5000 грн.". Це було розповсюдження відомостей, що не відповідають дійсності, принижують його честь та гідність не тільки як громадянина, але як і депутата місцевої ради. Він просить визнати відомості, які розповсюдив відповідач, такими, що не відповідають дійсності, зобов'язати відповідача вибачитися та зтягнути з нього 5000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В судовому засіданні позивач пояснив, що він завжди чесно працював, робив все по закону та вимагав цього від інших. В приміщенні виконкому відповідач обізвав його крадієм, бандитом, лаявся, казав про крадіжку 5000 грн. Це було приниженням його честі і гідності. Він глибоко ображений, тому просить стягнути 25000 грн.
Відповідач проти позову заперечував, вказуючи на те, що він робив перевірку в товаристві інвалідів, де керівником був позивач та знайшов порушення, а тому матеріали були передані до міліції та була порушена кримінальна справа. Позивач приходив до нього і вимагав надати довідку, що він не є крадієм. Він поясняв позивачеві, що таких довідок він не дає. Також він змушений був доповідати на сесії щодо перевірки в товаристві інвалідів, але це не супроводжувалося ніякими образами або непристойними висловлюваннями. Він доповів про результати перевірки як керівник КРУ. Всі ті слова, які написані в позові, говорив саме позивач, коли ходив за ним та вимагав довідку.
Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 29 березня 2006 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про спростування відомостей, розповсюджених останнім, зобов'язання вибачення, відшкодування моральної шкоди відмовлено повністю.
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та просить постановити нове рішення , яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи , перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги ,заявлених вимог та наданих
сторонами доказів , колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Як вбачається з матеріалів справи у 2000-2001 роках позивач являвся головою товариства інвалідів ВАТ «МГЗК» , а відповідач працював начальником КРУ м. Марганця, яке проводило перевірку вище вказаного товариства, де були виявлені деякі порушення , про що і було повідомлено правоохоронні органи. Питання вказаних порушень обговорювалося на сесії Марганецької міської ради , де і виступав відповідач по справі і цей виступ позивачем не оскаржувався і не оскаржується.
6 вересня 2001 року , на що вказував позивач , не заперечує відповідач , а також підтверджують свідки , допитані в судовому засіданні , в приміщенні Марганецького виконкому сторонни по справі зустрілися , мали розмову , впродовж якої позивач вимагав від відповідача довідку про те , що він не є « крадієм , бандитом , який вкрав 5000 грн» . Ініціатива , як пояснювали свідки виходила від позивача , а відповідач пояснював без використання нецензурних слів та лайки , що такі довідки він не видає.
При викладених обставинах суд обгрунтовано і у відповідності до вимог ст.. 7 ЦК України ( 1964р) , який діяв на той час дійшов до висновку про те , що позивач не виконав покладених на нього обов'язків та не довів факт розповсюдження даних , які порочать його честь , гідність та ділову репутацію , хоча відповідно до вимог ст.. 10 ЦПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини , на які вона посилається.
На ці обставини вказується також і в п. 16,17 постанови Пленуму Верховного Суду України „ Про застосування судами законодавства , що регулює захист честі , гідності і ділової репутації громадян та організацій" від 28 вересня 1990 року з наступними змінами та доповненнями.
Доводи , наведені в апеляційній скарзі , правового значення для справи не мають , їх не можна визнати суттєвими , а тому апеляційну скаргу слід відхилити , а рішення суду залишити без змін , бо воно по суті правильне і лише за формальних міркувань не може бути скасовано.
Керуючись ст..ст. 303,307,308,314,315,317,319 ЦПК України , колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Марганець кого міського суду Дніпропетровської області від 29 березня 2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення , однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України .