АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 22ц-6199\2006                                             Головуючий 1 інстанції Тимченко С.О.

Категорія 19                                                                       Доповідач Петренко І.О.

УХВАЛА ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

22 листопада 2006 року

Колегія   суддів   судової   палати   по   цивільним   справам   апеляційного   суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді                                            Петренко І.О.

суддів                                                              Болтунової Л.М., Лаченкової О.В.

при секретарі                                                    Шило С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2006 року за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди ,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом , у якому просив постановити рішення , яким стягнути з відповідача на свою користь 3566 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 3000 грн. на відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позову він вказував на те . що 12 лютого 2005 року о 17 годині на перехресті вул.. Молодіжної та вул.. Н.Левицького с. Межиріч Павлоградського району Дніпропетровської області мале місце дорожньо-транспортна пригода , у якій автомобіль „ЗАЗ - 968" держномер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 допустив зіткнення з автомобілем марки „ВАЗ 21074" державний номер НОМЕР_2 , який належить позивачу ОСОБА_3 ,під керуванням сина позивача ОСОБА_4 В наслідок зіткнення автомобілю позивача були спричинені ушкодження на суму 1966 грн.. З місця дорожньо-транспортної пригоди автомобілі роз'їхалися , а коли позивач звернувся до відповідача з питанням про відшкодування витрат , останній відмовив йому , в зв"язку з чим позивач звернувся до ДАІ, інспектори якого склали протоколи на обох водіїв , учасників ДТП , за залишення місця ДТП. Внаслідок дорожньо-траспортної пригоди позивач несе не тільки матеріальні збитки від ушкодження автомобіля , а позбавлений був можливості працювати і отримувати заробітну платню протягом 2-х місяців всього у розмірі 1600 грн., так як не міг експлуатувати ушкоджений автомобіль , займаючись через фірму „АДІЖ" перевезенням пасажирів. Порушенням звичного образу життя позивачу було спричинено моральну шкоду, яку він оцінює в суму 3000 грн.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав.

Відповідач позов не визнавав, як не обґрунтований і просив в задоволенні його відмовити.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2006 року в задоволенні прозову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду і просить направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вислухавши учасників , що з"явилися , вивчивши матеріали справи , законність та обґрунтованість рішення суду , колегія суддів вважає , що апеляційну скаргу слід задовольнити , а рішення суду скасувати за наступними підставами.

Як вбачається з матеріалів справи 12 лютого 2005 року близько 17 години на перехресті вул. Молодіжної та Н.Левицького у с. Межиріч Павлоградського району мала місце дорожньо-транспортна пригода з участю автомобілів ВАЗ 21074 держзнак НОМЕР_2, який належав позивачу , під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля ЗАЗ-968 держзнак НОМЕР_1 під керуванням відповідача. Після зіткнення водії автомобілів залишили місце пригоди та роз'їхалися по домівках. Через деякий час ,у той же вечір позивач звернувся до відповідача з питанням про необхідність відшкодування шкоди спричиненої його автомобілю , після чого були викликані працівники ДАІ на місце дорожньо-транспортної пригоди , а водії близько до

19 години того ж дня поставили автомобілі у те положення , яке на їх думку займали машини під час зіткнення і , яке було зафіксовано у схемі пригоди ( ар. сп.6). Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які були допитані в судовому засіданні ( ар. сп.38-39) , а також відповідач вказували на те , що положення автомобілів , яке відображено на схемі не відповідає фактичному місцю зіткнення машин, але вище вказану схему ДАІ підписали , бо на той момент були згодні з нею , як і сам відповідач.

4 березня 2005 року ОСОБА_4 ( ар. сп. 20) та 1 квітня 2005 року ОСОБА_2 ( ар. сп. 5) були притягнуті до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 2 КпАП України за те , що будучи причетними до ДТП вони місце пригоди залишили.

Відповідно до вимог ст.ст. 10, 214,215 ЦПК України суд забов"язаний вирішити питання і встановити фактичні данні , які мають значення для вирішення справи , перевірити ті обставини , на які вказують сторони , обґрунтовуючі свої доводи , оскільки кожна із сторін повинна довести ті обставини , на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень по ним.

Постановлюючи оскаржуване рішення суд виходив із того , що оскільки учасники вище описаної дорожньо-транспортної пригоди залишили місце зіткнення автомобілів, встановити це місце, а в зв"язку з цим і винного водія на цей час не можливо .

Однак , з такими висновками погодитись не можна , оскільки при складанні схеми ДАІ відповідач , як і залучені до складання схеми свідки підписали її , тим самим погодившись з обставинами ДТП. На винність відповідача прямо вказано і у висновках авто технічної експертизи призначеної та проведеної по матеріалам ДАІ та матеріалам справи ( ар. сп.44-45).

Окрім того , як пояснював в судових засіданнях суду першої та апеляційної інстанції відповідач , він був згоден відшкодовувати позивачу матеріальну шкоду у розмірі близько 200-300 грн., тобто таким чином він визнавав себе частково чи повністю винним у скоєній ДТП.

В оскаржуваному рішенні вказано було також на те , що позивач не обґрунтував суму матеріальної шкоди. Однак, згідно з положеннями ст.. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані , на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин , що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін , та інших обставин , які мають значення для вирішення справи. Позивачем були надані суду в обґрунтування позовних вимог товарні чеки та договір-заказ ( ар. сп.9-10) на придбання запасних частин та виконання ремонтних робот. Суд , всупереч вимогам законодавства ,оцінку цим доказам не дав , не обговорював питання про можливість та необхідність призначення по справі авто-товарознавської експертизи , на вирішення якої можливо було поставити питання , чи відповідають вони об"єму ушкоджень автомобіля позивача відображені у схемі пригоди .

Окрім того , як вбачається з матеріалів справи автомобіль ВАЗ 21074 номер НОМЕР_2 належав позивачу по справі ( ар. сп.7) . Однак , в справі відсутні які-небудь дані про те , на підставі яких повноважень за кермом цього автомобіля на час ДТП знаходився ОСОБА_4- син позивача.

З матеріалів справи також вбачається , що автомобіль ЗАЗ-968 М держзнак НОМЕР_1 належить ОСОБА_7 ( ар. сп. 19), яка до судових засідань не викликалась, хоча була залучена до участі у справі ( ар. сп. 31) , а повноваження на керування цим автомобілем ОСОБА_2 витребувані у відповідача не були.

Вище вказані обставини згідно до положень ст. 311 ЦПК України являються безумовними підставами для скасування рішення , яке не можливо вважати ухваленим на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які посилаються сторони.

Керуючись ст.ст. 303,307,311,313315,317,319 ЦПК України, колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити.

Рішення Павлоградського районного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2006 року скасувати , справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.

Ухвала апеляційного суду набиває законної сили з моменту її проголошення , однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України .