Справа №22-4536 Головуючий 1 інстанції -суддя Чебикін В.П.
Категорія-41 Доповідач - судця Лаченкова О.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2006 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Петренко І.О. суддів-Лаченкової О.В., Болтунової Л.М., при секретарі - Шило С.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2005 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-тя особа: Прокуратура Дніпропетровської області, про захист честі, гідності та ділової репутації і стягнення моральної шкоди.
встановила: В липні 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просить визнати невідповідними дійсності відомості, розповсюджені 05.02.2003 року відповідачем ОСОБА_2 в судовому засіданні при розгляді цивільної справи по його позову до ВАТ «Дніпроважмаш», ОСОБА_2 та іншим «Про визнання угод недійсними, виселення з квартири, стягнення моральної шкоди», а саме те, що «...ОСОБА_1 здійснив махінацію при укладенні угоди»; «...ОСОБА_2 сплатив 100 грн.». Прохав обов'язати ОСОБА_2 надати через засоби масової інформації спростування даної інформації, принести йому публічне вибачення, стягнути з ОСОБА_2 на його користь 1 700 грн. моральної шкоди, 2 000 грн. витрати пов'язані з оплатою послуг адвоката. В обгрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що 05.02.2003 року в судовому засіданні при розгляді цивільної справи за його позовом до ВАТ «Дніпроважмаш», ОСОБА_2 та інші «Про визнання угод недійсними, виселення з квартири, стягнення моральної шкоди» публічно звинуватив його (ОСОБА_1) в скоєні махінації при укладенні угоди (при здійсненні угоди купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, належної ОСОБА_4), Доказом цього є протокол судового засідання від 05.02.2003 року по цивільній справі по його позову до ВАТ «Дніпроважмаш», ОСОБА_2 та іншим, де вказано: «Відповідач ОСОБА_2, він же представник відповідачки ОСОБА_3: позовні вимоги не визнано повністю, так як вони не правомірні. ОСОБА_1 скоїв махінацію при вкладені угоди. Він був одночасно і приватною особою і директором фірми». Цим ствердженням
відповідач ОСОБА_2. перекручує обставини які мали місце у дійсності, ОСОБА_2 навмисно намагається завести судові органи в оману, а його (ОСОБА_1) -зганьбити, надавши цю інформацію як дійсну і тим самим створити громадську думку в судових інстанціях по відношенню до нього як шахрая. Не відповідають дійсності відомості заявлені 05.02.2003 року в судовому засіданні відповідачем ОСОБА_2. про те, що: «... ОСОБА_2 сплатив 100 грн. та перестав сплачувати у зв'язку з тим, що до ВАТ «Дніпроважмаш» був наданий позов, щоб запобігти спричинення йому збитків». Цей факт не відповідає дійсності так як ОСОБА_2. в судовому засіданні не надав доказів. Розповсюдження відповідачем ОСОБА_2 відомостей, які не відповідають дійсності, та звинувачення його у скоєні злочину, якого він не скоював, спричинили шкоду його честі та гідності як громадянину, престижу та діловій репутації. Суттєво порушені його життєві стосунки, внаслідок необхідності довести свою непричетність до звинувачень відповідача. Таким чином відповідач спричинив йому моральну шкоду, яку він оцінює в 1 700 грн.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2005 року ОСОБА_1 в позові до ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд.
Розглянувши матеріали справи , законність та обгрунтованість рішення,судова колегія вважає , що суд повно і всебічно дослідив і оцінив "обставини справи , надані сторонами докази , правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом першої інстанції було встановлено та підтверджено матеріалами справи , що під час розгляду цивільної справи 05.02.2003 року за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Дніпроважмаш», ОСОБА_2 та інші «Про визнання угод недійсними, виселення з квартири, стягнення моральної шкоди» відповідач публічно звинуватив його в скоєні махінації при укладенні угоди (при здійсненні угоди купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, належної ОСОБА_4) .
В протоколі судового засідання від 05.02.2003 року по цій цивільній справ де вказано: «Відповідач ОСОБА_2, він же представник відповідачки ОСОБА_3: позовні вимоги не визнано повністю, так як вони не правомірні. ОСОБА_1 скоїв махінацію при вкладені угоди. Він був одночасно і приватною особою і директором фірми".Неправдиві відомості були внесеш до протоколу судового засідання.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. З постанови від 28 вересня 1990 p. N 7 "Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій", при розгляді цивільних справ, порушених у порядку ст. 7 ЦК України суди повинні з'ясовувати, чи було поширено відомості, про спростування яких пред'явлено позов, чи порочать вони честь, гідність і ділову репутацію позивача та чи відповідають вони дійсності.
Згідно зі ст. 7 ЦК (1963) відповідач повинен довести, що поширені ним відомості відповідають дійсності. На позивача покладається обов'язок довести лише факт поширення відомостей, які його порочать, особою, до якої пред'явлено позов. Позивач також має право подати докази невідповідності таких відомостей дійсності.
Під поширенням відомостей слід розуміти опублікування їх у пресі, передачу по радіо, телебаченню, використання інших засобів масової інформації, викладення в характеристиках, заявах, листах,адресованих іншим особам, повідомлення в публічних виступах, а також в іншій формі невизначеному числу осіб або хоча б одній людині. Поширенням відомостей є також вивішування (демонстрація)в громадських місцях плакатів, лозунгів, інших творів, а так само розповсюдження серед людей листівок, які за своїм змістом або формою порочать честь і гідність громадянина чи організації.
Судом встановлено, що під час розгляду цивільної справи 05.02.2003 року Ленінським районним судом М.Дніпропетровська за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Дніпроважмаш», ОСОБА_2 та інші «Про визнання угод недійсними, виселення з квартири, стягнення моральної шкоди» відповідач звинуватив його в скоєні махінації при укладенні угоди (при здійсненні угоди купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, належної ОСОБА_4) і в протоколі судового засідання від 05.02.2003 року по цій цивільній справі вказано: «Відповідач ОСОБА_2, він же представник відповідачки ОСОБА_3: позовні вимоги не визнано повністю, так як вони не правомірні. ОСОБА_1 скоїв махінацію при вкладені угоди. Він був одночасно і приватною особою і директором фірми»
Проте, оцінюючи ці факти, суд дійшов правильного висновку,що в " даному випадку не мало місце повідомлення в публічних виступах оскільки за змістом ст. 7 ЦК України та виходячи із зазначених вище роз'яснень Пленуму Верховного Суду України звернення громадянина до суду та правоохоронних органів про захист своїх прав , у тому числі показання сторін під час судового розгляду, не може вважатись поширенням неправдивих відомостей.
Тому, враховуючи й те, що доказів, які б свідчили про поширення відповідачем відомостей серед інших осіб, не встановлено
На підставі наведенного , судова колегія вважає , що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що відомості які містяться в протоколі судового засідання не є публічними і такими ,що спричинили позивачу моральну шкоду .
Доводи , наведені в апеляційній скарзі , правового значення для справи не мають , їх не можна визнати суттєвими , а тому апеляційну скаргу слід відхилити , а рішення суду залишити без змін, бо воно по суті правильне і лише за формальних міркувань не може бути скасовано.
Керуючись ст.ст. 304 , 307 , 308 , 313 -315, 317, 319 ЦПКУкраїни , судова колегія ,-
УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2005 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення , однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України.