Справа № 22- 4381 Головуючий 1 інстанції - суддя Остапенко Н.Г.
Категорія- 41 Доповідач - суддя Лаченкова О.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2006 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Петренко І.О. суддів-Лаченкової О.В., Болтунової Л.М., при секретарі - Шило С.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 лютого 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу НОМЕР_1 про визнання незаконними вимоги про виплату боргу по оплаті ліфту, електроенергії та по заробітній платі обслуговуючого персоналу.
встановила: В жовтні 2004 року позивачка звернулась до суду з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу НОМЕР_1 про визнання незаконними вимоги про виплату боргу по оплаті «ліфту, електроенергії та по заробітній платі обслуговуючого персоналу про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням посилаючись на те, що вона з 1991 року є членом ЖБК НОМЕР_1 і з 1996 року вона проживає у квартирі АДРЕСА_1. З 1996 року позивачкою здійснювалась оплата комунальних платежів, зокрема за користування ліфтом та за електроенергію по будинку в цілому, з розрахунку на одного мешканця квартири. Однак з 1996 року, після обрання на посаду голови ЖБК НОМЕР_1 ОСОБА_2, всі платежі почали нараховуватися відповідно до загальної площі квартири, не дивлячись на те, що у ЖБК існує щорічний договір підряду на технічне обслуговування, ремонт ліфтів та диспетчерських систем, де вказано суму, котра повинна бути сплачена членами ЖБК без посилання на площу квартири.
Вказала також, що оплата за електроенергію по будинку в цілому повинна сплачуватися відповідно до показань лічильника, що встановлений у спеціальному приміщенні на першому поверсі, розділених на загальну кількість мешканців будинку, а не бути пов'язаною із загальною площею квартир.
Крім того позивачка у позові вказала, що головою ЖБК НОМЕР_1 постійно здійснюється збір коштів для проведення ремонтних робіт в будинку. До 1996 року збір амортизаційних коштів здійснювався із розрахунку п'яти копійок за 1 кв. м. площі квартири. Однак з 1996 року головою ЖБК було збільшено розмір
амортизаційних коштів, і їх збір здійснювався з розрахунку десяти копійок за 1 кв. м. площі квартири. Внаслідок таких дій голови ЖБК НОМЕР_1 з позивачки незаконно було зібрано амортизаційних коштів на загальну суму 222,30 коп. Також позивачкою було здійснено розрахунок власних комунальних платежів, відповідно до якого вона дійшла висновку, що нею здійснено переплату по комунальним платежам за квартиру, з урахуванням розрахунку за одного чоловіка, за період з 1997 року до 2000 року у сумі 432,54 грн., а також переплату за користування ліфтом, електроенергією та по оплаті заробітної плати обслуговуючого персоналу у сумі 398,10 грн., тобто загальна сума переплати склала 830,64 грн.
З вищевказаними нарахуваннями платежів позивачка була незгодна, тому з 2000 року нею здійснювалась оплата за користування ліфтом та електроенергією в будинку та по заробітній платі обслуговуючого персоналу з розрахунку на одного чоловіка. А кошти на ремонт будинку сплачувалися нею з розрахунку п'яти копійок за 1 кв. м. площі квартири.
Під час судового засідання позивачка відмовилась від позовних вимог в частиш визнання незаконними збору амортизаційних коштів за період часу з жовтня 2001 року по червень 2003 року з розрахунку десяти копійок замість п'яти копійок за 1 м. кв.площі квартири у розмірі 59,85 грн. та стягнення вказаної суми на її користь, і дана відмова була прийнята судом.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 лютого 2006 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу НОМЕР_1 про визнання незаконними вимоги про виплату боргу по оплаті ліфту, електроенергії та по заробітній платі обслуговуючого персоналу було відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення яким задовольнити її позовні вимоги.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторони, що з'явилася, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 проживає в квартирі АДРЕСА_1, яка належить їй на праві власності.
З 1991 року вона член ЖБК НОМЕР_1, який діє на основі статуту(а.с.97-107). Згідно ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та п. 17 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року №572, утримання приватизованих квартир (будинків) здійснюється за рахунок коштів їх власників. Власник зобов'язаний своєчасно вносити плату по витратам пов'язаним з утриманням будинку та прибудинкової території.
Відповідно до Статуту ЖБК НОМЕР_1 питання щодо способу нарахування сум платежів за користування електроенергією,ліфтом та по виплаті заробітної
плати обслуговуючого персоналу вирішується на загальних зборах членів кооперативу І є обов»язковим для виконання усіма членами кооперативу.
Протоколом НОМЕР_2 засіданням правління ЖБК НОМЕР_1 були встановлені вищевказані платежі (а.с. 110) , крім того, на загальних зборах членів кооперативу 28.05.1997 року та 20.02.2002 року було постановлено здійснити підвищення заробітної плати обслуговуючому персоналу (а.с. 130,133-134)..
Отже суд,першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що встановлений загальними зборами членів кооперативу порядок розрахунку сум платежів, які мають сплачуватися членами ЖБК НОМЕР_1 за користування ліфтом, електроенергією та по виплаті заробітної плати обслуговуючого персоналу є правомірними , а тому є правомірними дії ЖБК НОМЕР_1 по нарахуванню заборгованості по оплаті вказаних послуг за позивачкою.
З'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін,обставини справи,перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд постановив рішення, відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обгрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, поясненнями сторін.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги
ОСОБА_1 суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про
неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи
процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного
вирішення справи.
Керуючись ст.ст.304, ч.1 ст. 307, 308, 313,ч.1 ст.314,315,317,319 ЦПК України колегія суддів, -
ухвалила : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 лютого 2006 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України.