АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-408 2008 р.                                                 Головуючий по 1 інстанції

Категорія: 41                                                                         Штих К.М.

Доповідач в апеляційній інстанції Скіць М. І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого                                        Ювшина В.І.

суддів                                                   Скіця М. І., Сіренка Ю.В.

при секретарі                                       Наконечній М. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 25 грудня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до філії «Канівська ГЕС» про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

встановила:

ОСОБА_1 06 грудня 2007 року звернулася до суду з вищезазначеним позовом, вказуючи, що вона з 01 червня 1993 року працювала у відповідача робітником зеленого будівництва і згідно наказу № 100-к від 10 червня 2002 року була звільнена з роботи на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України (в зв»язку з скороченням штату).

Не погоджуючись із звільненням вона звернулася до суду за захистом порушеного права.

Канівський міськрайонний суд розглядав справу за її позовом про поновлення на роботі один рік і 2 місяці.

Трудову книжку вона отримала у 2003 році після рішення суду.

При проведенні розрахунку у 2003 році їй не було виплачено середньомісячний заробіток за 14 місяців в сумі 7000 гривень з урахуванням коефіцієнту інфляції, що становив 3510 гривень станом на 01.09. 2007 року.

Просила суд стягнути з відповідача середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку та 2000 гривень на відшкодування моральної шкоди, а всього 12510 гривень.

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 254 грудня 2007 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення її вимог зазначаючи, що суд ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову не вірно встановив фактичні обставини та прийшов до неправильних висновків, висновки суду про відмову в задоволенні позову не ґрунтуються на доказах по справі і неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.

2

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга повинна бути відхилена виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в задоволенні позову, районний суд виходив з того, що на час звільнення з роботи, тобто на 14 червня 2002 року, ОСОБА_1 адміністрацією неодноразово пропонувалось отримати остаточний розрахунок при звільненні та трудову книжку однак вона категорично відмовилась отримати належне при звільненні, що посвідчується складеними актами і лише в серпні 2003 року позивачка звернулася до відповідача з вимогою про видачу трудової книжки та проведення повного розрахунку при звільненні.

Відповідно до положень ст. ст. 116, 117 КЗпП України при звільненні працівника, виплата належних йому сум , що належить йому від підприємства, установи організації проводиться в день звільнення, а в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних працівникові сум при звільненні у вищезазначені строки підлягає до виплати середньомісячний заробіток за увесь час затримки розрахунку.

З матеріалів справи вбачається, що після звільнення 14 червня 2002 року позивачці неодноразово пропонувалось з»явитися до адміністрації за отриманням трудової книжки та проведення повного розрахунку при звільненні і відповідно відсутня вина відповідача у затримці остаточного розрахунку.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює та постановив правильне по суті і справедливе рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення середньомісячного заробітку за час затримки належних при звільненні позивачці сум.

Доводи апелянта про наявність у відповідача боргових зобов'язань перед позивачкою були предметом розгляду в суді першої інстанції і їм дана належна правова оцінка.

Таким чином , судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Канівського міськрайонного суду від 25 грудня 2007 року по даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.