Справа № 22А- 798/ 06 р. Головуюча 1-й інстанції: Ротар M.M.
Категорія-29 Суддя-доповідач апеляційного суду: Галущенко О.1.
УХВАЛА
20 грудня 2006 р. Судова колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючої: Вовненко Г.Ю.
суддів: Галущенка О.І.
Колосовського С.Ю.
при секретарі: Фірсовій Т.В.
за участю:
позивачки - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві адміністративну справу за
апеляційною скаргою
Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції у Миколаївської області (далі -Вознесенська ОДПІ) на постанову Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12.10. 2006 р., у справі за
адміністративним позовом
ОСОБА_1 до Вознесенської ОДПІ про визнання нечинним податкового повідомлення про сплату податку на прибуток,
встановила:
20.07.2006 р. ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Вознесенської ОДПІ про визнання нечинним податкового повідомлення про сплату податку на прибуток у вигляді спадщини.
ОСОБА_1 зазначала, що 09.02.2005 р. отримала у спадщину, як спадкоємець другого ступеню споріднення у вигляді права на земельну частку (пай) розміром 5,59 умовних кадастрових гектарів вартістю 34510 грн. 08 коп.
Вважаючи, що отримана спадщина є доходом у вигляді об'єкта комерційної власності, що підлягає оподаткуванню відповідно до вимог ст.. 13 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р. (ст.. 13 набула чинності з 01.01.2005 p., далі- Закон), відповідач направив їй податкове повідомлення від 19.06.2006 р.
Цим повідомленням він неправомірно визначив її податкове зобов'язання з отриманої спадщини, як об'єкта оподаткування, у розмірі 13% від вартості земельної частки, що складає 4486 грн. 31 коп.
Вимагаючи визнання такого повідомлення нечинним, позивачка посилалась на те, що відповідно до положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2005 р." та деяких інших законодавчих актів" та Закону України "Про внесення змін до закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 19.01.2006 p. № 3378-IV, спадкоємці першого та другого ступеню споріднення фактично звільнені від сплати податку в разі отримання спадщини у вигляді права на земельну частку (пай), оскільки така спадщина оподатковується за нульовою ставкою.
Постановою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12.10. 2006 р. ухвалено про задоволення позову ОСОБА_1 та визнання податкового повідомлення нечинним.
Апелянт ставить питання про скасування рішення, як незаконного і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що успадковане право на земельний пай є корпоративним правом, об'єкти якого, відповідно до вимог ст. 13 Закону підлягають оподаткуванню за ставкою визначеною п. 7.1 ст. 1 названого закону, а суд цих обставин не врахував.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд, в межах заявлених вимог, повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку наданим доказам і правильно виходив з того, що порядок оподаткування доходу, отриманого платником податку внаслідок прийняття ним у спадщину майна, регламентується ст. 13 Закону.
Згідно ст. ст. 13.1, 13.2.1 Закону при отриманні у спадщину об'єкта нерухомого майна членом сім'ї першого та другого ступеню споріднення об'єкт спадщини оподатковується за нульовою ставкою.
В зв'язку з чим, місцевий суд обгрунтовано задовольнив вимоги позивачки, правильно виходячи з того, що вона, як член сім'ї спадкодавця другого ступеню споріднення отримала в спадщину частку в нерухомому майні.
Посилання апелянта на те, що право на земельну частку (пай) є правом корпоративним, слід вважати безпідставними.
Такий висновок податкового органу не узгоджується з положеннями ст. 167 ГК України та суперечить п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якою визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається в статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі її ліквідації відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
З аналізу цих нормативних приписів вбачається, що право на земельну частку (пай) не містить ознак корпоративного права фізичної особи та не може вважатися об'єктом комерційної власності, який підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною п. 7.1 ст. 1 Закону.
Зазначене податкове зобов'язання позивачки не є узгодженим, а тому може оскаржуватися в судовому порядку.
Адже положення п.5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" стосуються лише тих податкових зобов'язань, розмір яких самостійно визначається платником податків.
В данному ж випадку спадкоємець самостійно подала лише декларацію, в якій зазначила про отримання доходу у вигляді успадкованого права на земельний пай, а розмір зобов'язання визначено податковим органом.
З огляду на встановлене, судова колегія приходить до висновку, що оскаржувана постанова ухвалена з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для її скасування.
Керуючись ст. ст. 198- 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу Вознесенської ОДПІ залишити без задоволення, а постанову Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12.10. 2006 р.- без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі одного місяця може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.