Справа № 22 А- 909 /06р. Головуюча 1-й інстанції: Кваша С.В.
Категорія- 41 Суддя-доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І.
УХВАЛА
2006 р., грудня місяця, 20 дня Судова колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючої: Вовненко Г.Ю.
суддів: Колосовського С.Ю.
Галущенка О. І.
при секретарі: Фірсовій Т.В.
за участю:
представника
позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за
апеляційними скаргами
ОСОБА_2 та начальника Миколаївського обласного управління юстиції на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 09.10.2006 р., у справі за
позовом
ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України про скасування наказів та поновлення на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 Миколаївського обласного управління юстиції (далі - МОУЮ), стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
встановила:
08.06.2006 р. ОСОБА_2 звернувся з позовом до Міністерства юстиції України про скасування наказів та поновлення на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 МОУЮ і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Позивач зазначав, що наказом Міністра юстиції України НОМЕР_1 від 30.05.2006 р. він був звільнений з посади за п. 1 ст. 40 КЗпП України, на підставі наказу того ж органу НОМЕР_2 від 17.02.2006 р. "Про впорядкування керівних посад МОУЮ».
Цими наказами порушені його трудові права.
Вважаючи накази незаконними, позивач просив про задоволення позову.
Рішенням Заводського районного суду М.Миколаєва від 09.10.2006 р. постановлено про задоволення позову частково.
Наказ про звільнення визнано незаконним, а позивача поновлено на посаді з стягненням на його користь з М.Ю. України 7749 грн. 75 коп.
Цим же рішенням відмовлено у визнанні незаконним наказу НОМЕР_2 від 17.02.2006 р. М.Ю. України "Про впорядкування керівних посад Миколаївського обласного управління юстиції"
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення в частині відмови у скасуванні наказу НОМЕР_2 від 17.02.2006 р. та ухвалення нового про задоволення позову у повному обсязі, вважаючи, що посада ІНФОРМАЦІЯ_1 МОУЮ виведена цим наказом з штатної структури МОУЮ безпідставно, а суд цих обставин не врахував.
В апеляційній скарзі начальник МОУЮ також ставить питання про скасування рішенням та ухвалення нового за правилами КАС України про
відмову у задоволенні позову із зміною дати звільнення позивача, наводячи підстави для прийняття такого рішення.
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та начальника МОУЮ не підлягають задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач був державним службовцем і працював першим заступником начальника МОУЮ.
Наказом Міністра юстиції України НОМЕР_2 від 17.02.2006 р "Про впорядкування керівних посад Миколаївського обласного управління юстиції" з організаційно-штатної структури зазначеної установи виведено декілька керівних посад, у тому числі, посада ІНФОРМАЦІЯ_1 Управління.
Зазначене свідчить про те, що в установі проведено скорочення штатів, наслідки якого передбачені ч. 1 ст. 40 КЗпП України та вимагали від уповноваженої особи установи дотримання правил ст. 49-2 ч. З ст. 40 КЗпП України, стосовно попередження за два місяці про звільнення; надання іншої роботи на цьому ж підприємстві та недопустимості звільнення в період тимчасової непрацездатності.
Уповноважена особа установи належним чином попередила позивача про наступне звільнення з підстав, передбачених п.1 ст. 40 КЗпП України, запропонувала іншу роботу, яка відповідала його кваліфікації, але в той же час, в порушення вимог ч. З ст. 40 КЗпП України, видала наказ про звільнення позивача в період його тимчасової непрацездатності, що підтверджується листком непрацездатності від 10.05.2006 р.
Встановивши ці обставини на підставі достовірних доказів, суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що звільнення позивача здійснено з порушенням трудового законодавства.
З врахуванням цього висновку, який відповідає дійсним обставинам справи та вимогам закону, судом постановлено обгрунтоване рішення про поновлення позивача на попередній посаді з стягненням на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відповідно до правил ч.2 ст. 235 КЗпП України.
Зазначений спір є компетенцією адміністративного суду і згідно з положеннями п.2 ч. 1 ст. 17 КАС України, мав розглядатися за правилами цього кодексу.
Та обставина, що суд розглядав спір за правилами чинного ЦПК України, не впливає на правильність висновків рішення по суті вимог і не може бути підставою для його скасування, оскільки ним вірно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права з дотриманням у повному обсязі процесуальних прав сторін
Посилання відповідача на можливість зміни апеляційним судом дати звільнення без поновлення позивача на посаді, не можуть бути враховані, оскільки такі правові наслідки звільнення передбачено трудовим законодавством лише для випадків звільнення з порушенням терміну попередження, а не в разі звільнення в період тимчасової непрацездатності, оскільки про це прямо застережено нормою ч. З ст. 40 КЗпП України.
Доводи позивача в апеляційній скарзі стосовно незаконності наказу НОМЕР_2 від 17.02.2006 p., також не заслуговують на увагу, оскільки упорядкування штатно-організаційної структури обласних управлінь органів юстиції з виданням відповідних наказів, є виключною компетенцією центрального органу виконавчої влади, яким є Міністерство юстиції України.
З врахуванням встановленого та відсутності даних про те, що звільнення застосовано в порядку переслідування позивача за принципову
позицію при виконанні службових обов'язків, судова колегія не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія
ухвалила:
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та начальника МОУЮ - відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 09.10.2006 p.- залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі одного місяця може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.