Справа № 22 Ц- 2237/2006 р.                                      Головуюча 1-й інстанції: Подзігун Г.В.

Категорія- 39                                                             Суддя-доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І

УХВАЛА

2006 р.,   місяця, 20 дня    Судова колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої:        Вовненко Г.Ю.

суддів:                  Колосовського С.Ю.

Галущенка О.І.

при секретарі:    Фірсовій Т.Е.

за участю:

представника

відповідача -       ОСОБА_1 розглянувши      у   відкритому судовому засіданні    в м. Миколаєві цивільну справу за

апеляційною скаргою

ОСОБА_2 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 29.09.2006 p., у справі за

позовом ОСОБА_2 до ЗАТ ХК «Бліц - Інформ» (далі -Підприємство ) про зміну формулювання підстав звільнення, стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування витрат на лікування, стягнення компенсації за порушення термінів виплати заробітної плати та моральної шкоди,

встановила:

26.10.2005 р. ОСОБА_2 звернулася з позовом до Підприємства про зміну формулювання підстав звільнення, стягнення вихідної допомоги середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування витрат на лікування, стягнення компенсації за порушення термінів виплати заробітної плати та моральної шкоди,

Позивачка зазначала, що під тиском адміністрації була вимушена написати заяву про звільнення за п. 1 ст. 36 КЗпП України з 30.09.2005 р., в той час, як на підприємстві було здійснено завуальоване масове вивільнення працівників, яких змушували подати заяви про звільнення за власним бажанням чи за угодою сторін без виплати вихідної допомоги.

На час звільнення їй не була виплачена належна до сплати заробітна плата та вихідна допомога.

Вважаючи що звільнення здійснено з порушенням трудового законодавства, позивачка просила змінити формулювання звільнення в зв'язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю та задоволення інших вимог позову.

Рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 29.09.2006 р. постановлено про задоволення позову частково.

На користь позивачки стягнуто з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 452 грн 10 коп., 190 грн. 82 коп. за порушення термінів виплати заробітної плати та 50 грн. у відшкодування моральної шкоди.

В решті вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка ставить питання про скасування рішення, і    ухвалення нового про    задоволення позовних вимог у повному

обсязі, вважаючи,  що звільнення здійснено незаконно,   а суд цих обставин не врахував.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка працювала ІНФОРМАЦІЯ_1 Підприємства.

30.08.2005 р. вона подала заяву про звільнення з посади з 30.09.2005 р. за угодою сторін.

Позивачка пропрацювала до 30.09.2006 р. після чого на роботу не виходила.

На протязі періоду з дня подання заяви до дня звільнення позивачка заяву не відкликала, заяв про продовження роботи не подавала, тобто, від раніше укладеної угоди не відмовилася.

30.09.2005 р. наказом НОМЕР_1 позивачка звільнена з посади на підставі п.1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, з нарахуванням компенсації за невикористану відпустку.

При цьому, розрахунок з позивачкою, всупереч вимогам ст. 116 КЗпП України, було здійснено лише 20.10.2005 р.

Згідно з штатним розписом вакантною посада ІНФОРМАЦІЯ_1 стала з 01.10.2005 p., а рекламного агента ще до 01.09.2005 p., що не дає підстав ваважати, що на підприємстві мало місце примусове вивільнення працівників, яке повинно здійснюватись з дотриманням гарантій, передбачених ст.49-2 КЗпП України.

Суд повно та всебічно дослідив ці обставини справи, дав належну оцінку наданим доказам і з врахуванням недоведенності факту примусового вивільнення працівників, прийшов до правильного висновку стосовно відсутності підстав для зміни формулювання звільнення та відповідно для виплати вихідної допомоги.

В той же час, суд обгрунтовано визнав, що роботодавець порушив трудові права позивачки, внаслідок несвоєчасного розрахунку при звільненні та недодержання строку виплати заробітної плати.

Цей висновок відповідає дійсним обставинам справи, вимогам трудового законодавства і підтверджується достовірними доказами, а тому суд обґрунтовано і відповідно до вимог ст.. 117 КЗпП України, стягнув на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку, компенсацію втрати частини заробітної плати в зв'язку з недодержанням строку її виплати та моральну шкоду, якої вона зазнала внаслідок порушення цих трудових прав.

Що стосується відшкодування витрат на лікування, то суд обгрунтовано виходив з того, що позивачці була сплачена за вересень 2005 р. заробітна плата у повному обсязі, відповідно до табелю робочого часу в цьому місяці, її розмір перевищує розмір допомоги, яка підлягала б виплаті в разі оплати листка непрацездатності.

Доводи апелянтки стосовно доведенності факту масового скорочення чисельності працівників Підприємства, не можуть бути враховані, оскільки вони спростовуються штатними розписами та іншими письмовими матеріалами справи, а твердження позивачки про примусове звільнення іншими достовірними доказами не підтверджені.

Встановлене не дає підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 314, 315   ЦПК України,   судова колегія

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 29.09.2006 р. -залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двох місяців може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.