Справа 22а -777 Головуючий у першій інстанції - Старжинська О.Є.
Категорія - 29 Доповідач апеляційної інстанції- Данилова О.О.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2006 року м.Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі
головуючого Лисенка П.П.
суддів Данилової О.О., Кутової Т.З.
при секретарі Варміш О.С.
за участю прокурора Пасічниченко В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою
Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції у Миколаївської області
(далі - Вознесенська ОДПІ) на постанову Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від З листопада 2006 року за позовом
Вознесенського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_1
до Вознесенської ОДПІ
про визнання податкового повідомлення нечинним
УСТАНОВИЛА:
У вересні 2006 року прокурор в інтересах ОСОБА_1 звернувся з вимогою про скасування податкового повідомлення Вознесенської ОДПІ від 19 червня 2006 року, яким ОСОБА_1, як фізичній особі, визначено до сплати 9016 грн,80 коп. податку з доходу. Таким доходом відповідач вважав отримання нею у спадщину після смерті ОСОБА_2 права на земельні частки /паї/ розміром по 4,86 ум.кад.га у землі, яка перебувала у колективній власності КСП «Дружба», а також рахунки у Вознесенському відділенні Державного Ощадного банку України.
Прокурор обґрунтовувала свої вимоги тим, що відповідно до статті 13 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 року /далі Закон №889/ успадковане спадкоємцем першого ступеня споріднення нерухоме майно оподатковується за нульовою ставкою, а суми заощаджень та грошових внесків, вкладених до 2 січня 1992 року, не оподатковуються.
Постановою Вознесенського міскайонного суду від 3 листопада 2006 року позов задоволено. Податкове повідомлення від 19 червня 2006 року за НОМЕР_1 визнано нечинним.
В апеляційній скарзі начальник Вознесенської ОДПІ, посилаючись на неправильне тлумачення та застосування судом норм податкового законодавства, просив постанову суду скасувати.
Перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що предметом спору між сторонами є різне визначення характеру об'єкту оподаткування, зокрема успадкованого права на земельну частку /пай/. Прокурор та позивачка вважають це об'єктом нерухомого майна /підпункт "а" пункту 13.1 статті 13 Закону/, яке, як спадщина, має
оподатковується за нульовою ставкою /підпункт "а" пункту 13.2.1 статті 13 Закону/. Відповідач же відносить цей об'єкт спадщини до об'єкту комерційної власності, а саме до корпоративного права /підпункт "в" пункту 13.1 статті 13 Закону/, який оподатковується за ставкою 13 % /підпункт "в" пункту 13.2.1 статті 13 Закону/.
Суд першої інстанції дослідив ці обставини в судовому засіданні і дійшов вірного висновку про те, що право на земельну частку /пай/ не може бути віднесено до об'єкту комерційної власності, а саме до корпоративного права. Адже за змістом корпоративні права є сукупністю правових можливостей /організаційних та майнових/ учасника певною юридичної особи, а носієм цих прав є особа, котра має частку в статутному фонді господарської організації / ст. 167 ГК України/.
Колегія погоджується і з висновком суду, що право на земельну частку /пай/ як об'єкт оподаткування має бути віднесено до об'єктів нерухомого майна, бо це право на долю у спільній /колективній/ власності на землю.
За такого суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про невірне визначення відповідачем податкового зобов'язання ОСОБА_1, а тому фактично визнав його нечинним.
Доводи апелянта про віднесення права на земельні частки /паї/ до корпоративних прав, а тому і до об'єктів комерційної власності, були предметом судового дослідження і визнані судом такими, що пов'язані з невірним тлумаченням змісту корпоративних прав.
Оскільки апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили би порушення ним вимог податкового та процесуального законодавства, колегія не вбачає підстав для скасування судового рішення. Керуючись ст.ст. 200, 206 КАС України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Вознесенської ОДПІ залишити без задоволення, а постанову Вознесенського міськрайонного суду від 3 листопада 2006 року - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом одного місяця може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.