Копія 

   Справа № 1-254-2008 р.

ВИРОК

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

10 грудня 2008 р.                         Уманський міськрайонний суд                        Черкаської області

в складі: головуючого-судді                                                 Маринчука М.П.

               при секретарі                                                          Дехканбаєвій О.О.

               з участю прокурора                                                Менчинського С.В.

               адвокатів                                                                 ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умань кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. народження, уродженця та жителя АДРЕСА_1, зареєстрованого АДРЕСА_2, українця, громадянина України, освіта неповна середня, працюючого водієм у приватного підприємця ОСОБА_2, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину,  раніше судимого: - 25.09.2001 р. Уманським міським судом за                       ч. 2 ст. 185 КК України до 2-х років 6-ти місяців позбавлення волі, в силу ст. 1 ЗУ «Про амністію» від 5.07.01 р. звільнений від покарання;

- 14.10.2002 р. Уманським районним судом за ч. 3 ст. 185 КК України до 3-х років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;

- 6.02.2004 р. Уманським районним судом за ч. 3 ст. 185 КК України до 3-х років 3-х місяців позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України приєднано частину невідбутого покарання 3 місяці по вироку Уманського районного суду від 14.10.2002 р. та остаточно призначено до відбуття 3 роки 6 місяців позбавлення волі, звільнився 10.08.2005 р. Арбузинським районним судом Миколаївської області за             ст. 81 КК України - умовно-достроково, невідбутий строк покарання 1 рік 8 місяців 21 день; судимості в законному порядку не зняті та не погашені, -

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, -

       УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, 18.07.2006 року, близько 22-ї години, біля кафе-бару «Слобода» по                  вул. Київській, м. Умань, з власної необережності - внаслідок злочинної самовпевненості, свідомо допускаючи, що від його дій не настануть негативні наслідки, а саме смерть ОСОБА_5, якого, уникаючи зіткнення, відштовхнув рукою в момент, коли той раптово вискочив йому назустріч, в результаті чого ОСОБА_5 втратив рівновагу і впав                                 на асфальтовану пішохідну доріжку отримавши при цьому згідно висновку судово-медичної експертизи  черепно-мозкову  травму  у   вигляді    закритого    оскольчатого    перелому   кісток

склепіння і основи черепа зі зміщенням відламків, пошкодження відламків черепа твердої мозкової оболонки в ділянці передньої черепної ямки розміжчення головного мозку та інші ушкодження його, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину за ч. 1 ст. 119 КК України визнав повністю, щиро розкаявся і показав, що 18.07.2006 р., у вечірній час, разом з ОСОБА_6 проходив через парк поблизу кафе-бару «Слобода», що по вул. Київській, м. Умань. ОСОБА_6 відстав від нього на декілька метрів і він сам продовжував іти. Коли він ішов по асфальтній доріжці, то справа з кущів різко в його сторону вискочив невідомий йому чоловік. Він, щоб уникнути зіткнення з чоловіком, так як це для нього було раптово, відштовхнув невідомого від себе долонею руки в обличчя від чого чоловік упав на асфальт спиною.

В руках у невідомого був поліетиленовий пакет і під час падіння він чув звук розбитого скла. Після падіння чоловік повернувся на бік. На обличчі чоловіка крові він не бачив. Не нагинаючись до невідомого він пішов далі в напрямку кафе-бару, де по дорозі його наздогнав ОСОБА_6 і вони пішли разом, а потім поїхали в с. Родниківка.

На слідуючий день від працівників міліції він дізнався, що невідомим, якого він відштовхнув від себе, був ОСОБА_5, який помер.

Він не міг допустити, що від падіння невідомий дістане такі тілесні ушкодження від яких наступила смерть.

Крім повного визнання своєї вини підсудним ОСОБА_1його вина у вчиненні злочину доведена слідуючими доказами:

- показами потерпілої ОСОБА_7 про те, що 18.07.2006 р. вона була дома і разом з батьками управлялись по господарству. Близько 21-ї год. 20 хв. її батько ОСОБА_5 пішов прогулятись перед сном, так як у нього хворе серце. Десь о 22 годині вона лягла відпочивати, а коли прокинулась о 23 годині, то мати сказала, що батька немає дома. Після цього вона з чоловіком вийшли на вулицю, але батька ніде не було. Потім мати передзвонила по мобільному телефону і повідомила, що їй стало відомо, що в приймальне відділення Уманської міської лікарні доставили невідомого чоловіка з їхнього району з черепно-мозковою травмою. Коли вона прибула в приймальне відділення, то взнала, що це її батько, якого готували до операції. Лікарі повідомили, що стан батька дуже тяжкий. О 6-й годині 19.07.2006 р. батько помер;

         Потерпіла ОСОБА_8 судом не допитувалась в зв'язку з її смертю, що підтверджується свідоцтвом про смерть (т.4,а.с.141);

- показами свідка ОСОБА_6 про те, що 18.07.2006 р. він разом з ОСОБА_1, близько 18-ї години, приїхали з с. Родниківка, Уманського району в м. Умань щоб відпочити. По приїзду вони зайшли до бару «Нон-Стоп», що на площі Перемоги, де він вживав горілку та пиво, а ОСОБА_1 пив безалкогольне пиво, так як того дня у нього болів шлунок. Після цього вони пішли до свого знайомого, який проживає по вул. Комарова, але побачивши, що у вікнах квартири, де він проживає, темно, повернулись назад. Йшли вони назад по стежці, що веде до асфальтної доріжки. Не доходячи метрів декілька до доріжки він зупинився щоб справити природні потреби, а ОСОБА_1 пішов вперед. Після цього, почавши тільки йти, він почув як хтось впав на асфальт, а вибігши на доріжку побачив, що на краю доріжки, на асфальті лежав невідомий йому чоловік. В цей час ОСОБА_1 знаходився від цього чоловіка на відстані близько одного метра. Він (ОСОБА_6) підійшов до лежачого чоловіка подивився, що той дихає, на обличчі ні слідів крові, ні тілесних ушкоджень не було і залишивши його лежати разом з ОСОБА_1 пішли далі, а потім поїхали по домах. Про те, що цей чоловік помер у лікарні йому стало відомо на слідуючий день від працівників міліції;

- показами свідків зі зміненими прізвищами ОСОБА_10, ОСОБА_9, даними ними під час досудового слідства та перевіреними в судовому засіданні про те, що 18.07.2006 р., близько 22-ї години, вони йшли по алеї біля кафе «Слобода» в напрямку площі «Перемоги». Проходячи по алеї і підійшовши до території кафе-бару «Слобода» вони побачили, що з правої сторони від алеї була стежка, з якої прямо на них вийшов чоловік, якого вони наглядно знають, так як не раз бачили його в кафе-барі «Лотос», та знали, що він з с. Родниківка, йому років 30, циганської національності, плотної статури. Коли цей чоловік вийшов на алею, то відразу зупинився, руки тримав за спиною. Відійшовши від нього близько одного метра вони побачили, що по алеї попід край з правої сторони на відстані від них близько двох метрів їм назустріч йшов чоловік, на якого вони не звернули уваги. Коли вони розминулись з цим чоловіком і пройшовши метрів два - почули глухий звук, що був схожий на удар, а коли озирнулись, то побачили, що «циган» відтягував свою праву руку наче після удару, хоч самого удару не бачили, а чоловік, з яким вони перед цим розминулись, впав і почувся звук розбитого скла. Вони відбігли кілька метрів, а коли зупинились і оглянулись, то побачили, що зі стежки вийшов інший чоловік, який присів над лежачим чоловіком. Щоб ці чоловіки забирали якісь речі у лежачого вони не бачили. Про побачене вони повідомили працівників міліції (т.1,а.с.14,15; т.4,а.с.26,27);

- показами свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 про те, що вони одержали інформацію про те, що в день вбивства ОСОБА_5, біля кафе були ОСОБА_1 та ОСОБА_6, тому 19.07.2006 р. близько 11-ї години вони приїхали до ОСОБА_1 додому де був і ОСОБА_6 Вони їх доставили до слідчого ОСОБА_14;

- показами свідка ОСОБА_14 про те, що він проводив розслідування справи про вбивство ОСОБА_5 і у протоколі допиту ОСОБА_6 від 19.07.2006 р. записував те, що той говорив, слово в слово.

         Стосовно характеристики на ОСОБА_1 ніяких сумнівів у нього не було, так як на ній стояв підпис і печатка, а з даних нарковідділення було відомо, що ОСОБА_1 проживає в                           с. Родниківка;

- показами свідка ОСОБА_6 про те, що він підтверджує свій підпис на висновку експерта № 635 від 19.07.2006 р. і уточнив, що ОСОБА_1 міг одержати забійні рани на руці як шляхом нанесення ударів рукою, так і при ударі по ній тупим твердим предметом;

- показами свідка ОСОБА_15 про те, що він у висновках від 6.09.2007 р., від 23.03.2007 р. та від 14.05.2007 р. вказував на опійну залежність ОСОБА_1 в стадії ремісії виходячи із записів Черкаської обласної лікарні про те, що той там лікувався 2000 р. та 2003 р., а на даний час лікування не потребує, так як наркозахворювання не виявлено;

- протоколом огляду місця події та фототаблицею до нього від 19.07.2006 р. (т.1,а.с.9,10);

- протоколами впізнання поза візуальним спостереженням від 19.07.2006 р., відповідно до яких свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_9 впізнали ОСОБА_1, як того чоловіка, що наніс удар невідомому 18.07.2006 р. близько 22 год. 30 хв. (т.1,а.с.33,34);

- протоколом огляду трупа ОСОБА_5 від 20.07.2006 р. (т.1,а.с.48-50);

- протоколом огляду предметів, вилучених на місці події від 20.07.2006 р. (т.1,а.с.58);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події та фототаблицею до нього                               від 21.07.2006 р. із свідком ОСОБА_6, який відтворив події за його участю, що відбулися 18.07.2006 р. близько 22-ї год. 30 хв. біля кафе «Слобода», м. Умань, по                                вул. Київській (т.1,а.с.74,78);

-  висновком експерта № 413/456 від 25.08.2006 р. про те, що смерть ОСОБА_5 настала в результаті закритої черепно-мозкової травми з пошкодженням кісток склепіння і основи черепа, забою - розміжчення головного мозку з крововиливами під м'які мозкові оболонки, утворення значної субдуральної гематоми зліва і субдуральної гідроми справа зі стисненням головного мозку, які ускладнились розвитком набряку мозку і які знаходяться в безпосередньому причинному зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями.

         Перелом кісток черепа і вищеописані травматичні пошкодження головного мозку виникли внаслідок удару потиличною ділянкою об твердий тупий предмет з переважаючою поверхнею, носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя.

         Удар потиличною ділянкою об твердий тупий предмет з переважаючою поверхнею, можливо асфальтованою, враховуючи масивний характер пошкоджень кісток черепа, головного мозку, стався внаслідок надання тілу прискорення при падінні. До такого прискорення міг призвести удар рукою (кулаком) в ділянку лиця потерпілого спереду. Тобто особа, що наносила удар потерпілому в лице, знаходилась спереду від потерпілого.

         Усі інші пошкодження - синці, крововиливи на шкірі, набряки м'яких тканин лиця                      тощо - при житті могли б бути віднесені до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, чи до ушкоджень середнього ступеню тяжкості,                                       що спричинили тривалий розлад здоров'я, в залежності від клінічного перебігу, тривалості лікування та інших проявів, які передбачити і встановити на трупі не являється                            можливим (т.1,а.с.90-92);

- висновком експерта № 413/456/586 від 12.10.2006 р. додаткової експертизи причини смерті ОСОБА_5, яким підтверджено висновок № 413/456 від 25.08.2006 р. (т.1,а.с.172,173);

- висновком експерта № 413/456/586/52 від 5.02.2007 р. за постановою суду про те, що переломи кісток склепіння і основи черепа у гр. ОСОБА_5 утворились внаслідок удару потиличною ділянкою голови об тверду, можливо асфальтовану поверхню. Від перелому черепа в потиличній ділянці лінії переломів розповсюдились на основу черепа в ділянці задньої черепної ямки і на склепіння черепа по ходу поздовжнього шва. В результаті конструктивної деформації черепа, яка супроводжувала утворення даних переломів, від основної лінії переломів на склепінні відійшли додаткові лінії, які зліва через тім'яну і по скроневій кістці дійшли до лобної ділянки і до основи пірамідки лівої скроневої кістки де, завдяки тій же конструктивній деформації і розходженню відламків кісток черепа між собою, віддали кінцеві гілки переломів на лобну кістку і на передню черепну ямку, де утворився мілкооскольчатий перелом верхніх стінок очниць з пошкодженням твердої мозкової оболонки.

         Мілкооскольчаті переломи верхніх стінок очниць і пошкодження мілкими кістними відламками твердої мозкової оболонки мають не самостійне походження, а являються елементами загального перелому, який почався в потиличній ділянці і перейшов в переломи інших відділків кісток склепіння і основи черепа і по цій причині не можуть самостійно кваліфікуватись по тому чи іншому ступеню тяжкості тілесних ушкоджень.

         Масивність і тяжкість травми головного мозку обумовлена розповсюдженням ударної хвилі, переважно по основі мозку, від його потиличних ділянок до лобних. Пошкодження лівої лобної долі на її основі, ближче до полюса, могло бути додатково спричинене мілкими відламками верхньої стінки очниці, але може мати тільки допоміжне значення в механізмі настання смерті, так як в даних ділянках лобних доль не міститься життєво важливих центрів.

         Можливість спричинення такого характеру переломів черепа і травми головного мозку при нанесенні ударів руками, ногами у взутті виключається, так як для виникнення конструктивної деформації і розходження відламків кісток черепа необхідна тверда переважаюча поверхня (площа більше 16 кв.см.) і велика сила (т.2,а.с.121-123);

- висновком експерта № 413/456/586/52/447 від 29.09.2007 р. за постановою суду, яким підтверджено попередні висновки експерта 413/456, 413/456/568, 413/456/586/52 із доповненнями згідно доданих запитань, про те, що перелому кісток носа при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_5 не встановлено. Ніс деформований за рахунок нерівномірного набряку м'яких тканин з розпливчатим, без чітких меж синцем на спинці. Кістки спинки носа на дотик цілі (т.3,а.с.113-116);

- висновком повторної судово-медичної експертизи за фактом смерті ОСОБА_5 № 413/4 від 23.04.2008 р. про те, що причиною смерті ОСОБА_5 є черепно-мозкова травма у вигляді переломів кістки склепіння черепа, забою - розміжчення головного мозку з крововиливом під його оболонки.

         Між виявленою при первинному та повторному дослідженні трупа черепно-мозковою травмою та смертю потерпілого є прямий причинний зв'язок.

         Вказані тілесні ушкодження належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя і виникли внаслідок дії твердого тупого предмету з переважаючою ударяючою поверхнею, тому виникнення їх внаслідок ударів руками та ногами виключається, а виникнення внаслідок удару об асфальтове покриття не виключене.

         Решта виявлених ушкоджень, як в сукупності, так і кожне по собі окремо, носять ознаки легких тілесних ушкоджень (т.4,а.с.4-23);

- актом № 482 від 23.08.2006 р. амбулаторної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_1 про те, що на період часу, до якого відносяться інкриміновані йому діяння, у ОСОБА_1 не відмічалося проявів тимчасового розладу психічної діяльності, він міг на той час усвідомлювати свої дії і керувати ними. За своїм психічним станом на теперішній час ОСОБА_1 не потребує застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених ст. 94 КК України (т.1,а.с.152-158);

- іншими доказами добутими як під час досудового слідства, так і в судовому засіданні.

         Оцінюючи зібрані по справі докази в результаті всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності суд вважає, що пред'явлене обвинувачення доведене і дії ОСОБА_1 кваліфікує за ч. 1 ст. 119 КК України, як вбивство, вчинене через необережність.

         Відповідно до п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7.02.2003 р. № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» у випадках коли особа, яка позбавила потерпілого життя, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (злочинна самовпевненість), або ж не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була й могла їх передбачити (злочинна недбалість), її дії слід розглядати як убивство через необережність.

         Не можна, зокрема, розглядати як умисне вбивство випадки, коли смерть потерпілого настала від ушкодження, одержаного при падінні від поштовху чи удару, якщо винний не бажав або свідомо не припускав настання таких наслідків.

         Як досудовим слідством, так і в суді встановлено, що смерть ОСОБА_5 наступила від того, що ОСОБА_1, уникаючи зіткнення із ОСОБА_5, коли той раптово вийшов із кущів на нього, різко відштовхнув його рукою в обличчя від себе від чого ОСОБА_5 впав на асфальтове покриття і вдарившись об нього головою одержав черепно-мозкову травму від якої помер.

         ОСОБА_1 показав, що це для нього було раптовим, тому він і відштовхнув невідомого від себе.

         Інших тілесних ушкоджень ОСОБА_1 невідомому не наносив, що знайшло своє підтвердження показами свідків ОСОБА_10, ОСОБА_9, які показали, що вони не бачили самого удару, але бачили, що «циган» відтягував свою руку наче після удару, а чоловік, з яким вони перед цим розминулись, впав та всіма висновками судово-медичних експертиз, які підтвердили, що черепно-мозкова травма, від якої ОСОБА_5 помер, утворилась внаслідок його падіння та удару тильною стороною голови об асфальтове покриття. Одержання черепно-мозкової травми від додаткових ударів руками чи ногами виключається.

         Обставини події не дають підстав для висновку, що ОСОБА_1 мав умисел на умисне вбивство ОСОБА_5, якого взагалі не знав, проте, відштовхуючи від себе ОСОБА_5, міг і повинен був передбачити настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій.

         Заподіяння ОСОБА_1 легких тілесних ушкоджень ОСОБА_5 свого підтвердження не знайшло як в процесі досудового слідства, так і в судовому засіданні, тому

рішення про відмову в порушенні кримінальної справи за ст. 125 КК України прийнято обґрунтовано (т.3,а.с.132-140).

         Тому кваліфікацію дій ОСОБА_1, як вбивство через необережність, суд вважає правильною.

         При призначенні покарання підсудному суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, який характеризується позитивно.

         Обставинами, що пом'якшують покарання підсудного суд визнає щире каяття, визнання своєї вини, на утриманні неповнолітня дитина, працює.

         Обставинами, що обтяжують покарання суд визнає рецидив злочинів.

         Так як ОСОБА_1 вчинив злочин в період умовно-дострокового звільнення, до нього необхідно застосувати ст. 71 КК України частково приєднавши невідбуте покарання за попереднім вироком.

         Потерпілою ОСОБА_7 заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 9067 грн. 04 коп. та моральної в сумі 250000 грн.

         Суд вважає, що відшкодування матеріальної шкоди підлягає частковому задоволенню, оскільки потерпілою надано довідку ТОВ «Уманчанка» про вартість пам'ятника на могилу в сумі 3500 грн., однак про витрати цієї суми доказів не надала. Тому вказана сума повинна бути виключена з розміру цивільного позову про відшкодування матеріальної шкоди.

         Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню виходячи із обставин злочину, глибини фізичних та душевних страждань потерпілої з врахуванням вимог розумності і справедливості та судової практики із зазначеного питання.

         Враховуючи, що підсудний раніше притягувався до кримінальної відповідальності, відбував покарання в місцях позбавлення волі, будучи звільненим умовно-достроково в цей період вчинив новий злочин суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудного можливе лише в умовах позбавлення волі, так як менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення підсудного та з метою попередження вчинення підсудним нових злочинів.

Керуючись ст. 323, 324 КПК України суд, -

ЗАСУДИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним  у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України і призначити йому покарання 3 (три)  роки позбавлення волі.

Відповідно до ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання з невідбутого покарання за вироком Уманського районного суду від 6.02.2004 р. у вигляді                           3 р. 6 м. позбавлення волі приєднати 3 місяці позбавлення волі і остаточно призначити до відбування 3 (три) роки 3 місяці позбавлення волі.

Строк відбуття покарання засудженому рахувати з 19.07.2006 р., тобто з дня його затримання.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 залишити утримання під вартою.

Позов потерпілої ОСОБА_7 задовольнити частково.

Стягнути із засудженого ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7                     5567 грн. 04 коп. матеріальної шкоди та 10000 грн. моральної шкоди.

Судові витрати в сумі 59 грн. 33 коп. стягнути з ОСОБА_1

Речові докази по справі: 3 поліетиленові пакети, 2 скляних пляшки, паперовий конверт, чоловічий блайзер - знищити.

На вирок може бути подана апеляція у судову палату в кримінальних справах  апеляційного суду Черкаської області на  протязі 15 діб з моменту  проголошення, а засудженим ОСОБА_1 - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

                                                 Головуючий/підпис/

Копія вірна: суддя

                      секретар