Справа  № 22-ц - 6328/2006 р.                                               Головуючий 1 інст. Сілантьєва Е.Є.

Категорія встановлення юридичного факту                         Доповідач                Луспеник Д.Д.

_УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2006 р.

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого -     судді Луспеника Д.Д.,

суддів              -                Яцини В.Б., Швецової Л.А.,

при секретарі -                Шевченко О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1та ОСОБА_2 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19 червня 2006 р. по цивільній справі за заявою ОСОБА_3 про встановлення юридичного факту проживання однією сім'єю без шлюбу, заінтересована особа - відділ реєстрації актів громадянського стану Фрунзенського районного управління юстиції м. Харкова,

встановила:

У квітні 2006 р. ОСОБА_3 звернулася до суду зі вказаною вище заявою в порядку окремого провадження.

Заявник посилалась нате, що з 1989 р. проживала однією сім'єю з ОСОБА_4 як чоловік та жінка, вели спільне господарство, мали спільний бюджет. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_5. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер. Встановлення юридичного факту проживання однією сім'єю без шлюбу їй потрібно для захисту майнових прав, оскільки під час спільного проживання вони, зокрема, придбали квартиру.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19 червня 2006 р. заява задоволена. Суд встановив факт проживання однією сім'єю без шлюбу з червня 1989 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять рішення суду скасувати та ухвалити рішення по суті спору.

При цьому вказується, що судом неповно з'ясовані обставини справи, що мають значення для справи, порушені норми процесуального права, оскільки суд не притяг їх, сина та колишню дружину померлого ОСОБА_4, до участі у справі. Зазначають, що саме вони, а не заявник ОСОБА_3, проживали з померлим однією сім'єю з 1978 р. по кінець грудня 1994 p., після чого померлий проживав самостійно і одночасно міг мати деякі стосунки з ОСОБА_3, проте це стосунки не подружнього життя. Вказують, що заявник претендує на квартиру, яку придбали саме вона з померлим, про що заявник уже пред'явила такий позов.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовольнити.

Задовольняючи заяву ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення, районний суд виходив з того, що заявник та померлий ОСОБА_4 з 1989 р. по день смерті останнього проживали однією сім'єю без шлюбу. Встановлення цього факту необхідно заявнику для вирішення майнових прав на майно, яке вони придбали під час спільного проживання.

Проте погодитись з таким висновком суду не можна, оскільки вони зроблені з порушенням норм процесуального права, що є безумовною підставою для скасування рішення суду із направленням справи на новий судовий розгляд.

Судом встановлено, що заявник посилалась на те, що з 1989 р. проживала однією сім'єю з ОСОБА_4 як чоловік та жінка, внаслідок чого ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, а ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер. Встановлення юридичного факту проживання однією сім'єю без шлюбу їй погрібно для захисту майнових прав, оскільки під час спільного проживання вони, зокрема, придбали квартиру.

ЦПК України передано до юрисдикції суду право встановлювати факти, що мають юридичне значення. Однак це можливо за певних умов: 1) факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення; 2) встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

З апеляційної скарги вбачається, що колишня дружина та син померлого оспорюють юридичний факт, встановлений судом, заявляють, що вони претендують на спірне спадкове майно, зокрема, квартиру, на яку також претендує й заявник.

Таким чином, відповідно до вимог ст. 36, ч. 4 ст. 235 ЦПК України заявник зобов'язана була, а суд повинен був перевірити наявність інших заінтересованих осіб при вирішенні справи. Оскільки суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі, на підставі п. 4 ст. 311 ЦПК України ухвалене рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

У зв'язку з наведеним, суду першої інстанції при новому розгляді справи слід визначитись зі складом осіб, які беруть участь у справі, перевірити обґрунтованість заяви заінтересованих осіб про наявність спору про право і в разі позитивної оцінки постановити мотивовану ухвалу про залишення заяви без розгляду. Для цього слід перевірити, чи порушуються суб'єктивні права заінтересованих осіб, чи не буде вирішуватися після ухвалення рішення про встановлення юридичного факту, про який просить заявник, інший спір про право.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.5 ч. 1 ст. 307, п. 4 ст. 311, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1та ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19 червня 2006 р. скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі суду.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.

Головуючий