Провадження № 3/742/360/14
Єдиний унікальний № 742/1228/14
Постанова
Іменем України
24 березня 2014 року м. Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області
в складі: головуючого-судді Павлова В.Г.,
секретаря Хотінь Ж.О.
з участю особи, яка притягується
до адміністративної відповідальності ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення № 742/1228/14, які надійшли від ВДАІ Прилуцького МВ про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, жителя АДРЕСА_1 зі слів - працюючого водієм,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, -
ВСТАНОВИВ:
20.03.2014 року до Прилуцького міськрайонного суду від ВДАІ Прилуцького МВ надійшов протокол серії АА2 № 951390 від 18.03.2014 року про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
11.03.2014 року о 17 годині ОСОБА_1 в м. Прилуки Чернігівської області по вулиці Київській керуючи автомобілем «Geely» /д.н.з. НОМЕР_1/, виїхав на смугу зустрічного руху, допустивши зіткнення з автомобілем ВАЗ 210934, який рухався в зустрічному напрямку. В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження, чим ОСОБА_1 порушив вимоги п.11.3 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, визнав у повному обсязі, підтвердив обставини, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, у вчиненому щиро розкаювався та просив суд суворо не карати.
Суд, заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, а саме - порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, дорожніх споруд.
Відповідно до положень п.11.3 ПДР України на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об'їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу.
Окрім того, факт вчинення ОСОБА_1 інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, також підтверджується сукупністю зібраних доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення від 18.03.2014 року серії АА2 № 951390, письмовими поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності та поясненнями наданими під час судового засідання, копією схеми наслідків ДТП, письмовими поясненнями особи-правопорушника на окремому аркуші.
Суд не вбачає підстав для звільнення ОСОБА_1 від відповідальності за ст.124 КУпАП згідно примітки до зазначеної статті, оскільки з письмових пояснень водія, викладених письмово та наданих під час розгляду справи вбачається, що він не скористався правом повідомлення про вказану пригоду відповідно до п.п.33.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
В зв'язку з вищевикладеним, суд, проаналізувавши наявні в справі матеріали в їх сукупності, приходить до переконання, що дана дорожньо-транспортна пригода та її наслідки перебувають у прямому причинному зв'язку саме з порушенням ОСОБА_1 вимог п.11.3 ПДР України, що і було зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення.
За встановлених фактичних обставин справи, беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 скоїв правопорушення, що передбачене диспозицією ст.124 КУпАП, оскільки вищезазначені факти його вини є переконливими, достатніми, в повному обсязі відповідають фактичним обставинам справи та знайшли своє підтвердження в доказах, які містяться в матеріалах справи, що були повно та всебічно досліджені під час судового засідання.
Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно вимог ст.33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставиною, що пом'якшує відповідальність ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, є щире розкаяння. Обтяжуючих відповідальність обставин, передбачених ст.35 КУпАП, під час розгляду справи, не встановлено.
Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, суд враховує характер вчиненого ним адміністративного правопорушення, особу правопорушника: вік, соціальне положення та рівень правосвідомості, ступінь його вини та відношення до скоєного адміністративного правопорушення, наявність пом'якшуючої - щире розкаяння та відсутність обтяжуючих вину обставин, відсутність відомостей про попередні притягнення до адміністративної відповідальності, небажання дотримуватись встановленого порядку в забезпеченні безпеки учасників дорожнього руху. Разом з тим, суд бере до уваги той факт, що робота особи-правопорушника безпосередньо пов'язана з керуванням транспортними засобами та являється єдиним джерелом його доходів, а тому приходить до переконання про недоцільність накладення адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
За таких обставин, дотримуючись принципу співвідношення між тяжкістю вчиненого адміністративного правопорушення та заходом державного примусу, враховуючи наявність негативних наслідків скоєного адміністративного правопорушення, вважаю за необхідне та достатнє для виховання особи, запобігання вчинення нових правопорушень застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення, в межах мінімальної межі санкції статті у виді штрафу.
Обставин, які б позбавляли можливості суд застосувати до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу не встановлено. Окрім того, суд також вважає, що в даному випадку саме такий вид і розмір стягнення, враховуючи вищевикладені обставини, буде достатньою мірою відповідальності для виховання особи, що вчинила дане адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також в повній мірі забезпечить запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, та повністю відповідатиме меті його застосування.
Керуючись ст.124, ст.ст.221, 283-285 КУпАП, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 36 грн 54 к. судового збору.
Роз'яснити правопорушнику, що згідно зі ст.307 КУпАП штраф повинен бути сплачений порушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу, згідно з ч.1 ст.308 КУпАП, надсилається для примусового виконання до відділу державно виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Згідно ст.291 КУпАП постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги чи протесту прокурора.
Постанова судді може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або на неї може бути внесено протест прокурора протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга, протест прокурора подаються до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Суддя Прилуцького міськрайонного суду
Чернігівської області В.Г.Павлов